| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
13.1. ПОНЯТТЯ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТУ | ||
|
Економічну ОСНОВУ повернення кредиту складають кругообіг і оборот фондів учасників відтворювального процесу, а також закони функціонування кредиту. Однак наявність об'єктивної еко-номічного основи повернення кредиту не означає автоматизм цього процесу. Тільки цілеспрямоване управління рухом позиченої вартості дозволяє забезпечити її збереження, еквівалентність що віддається в борг і повертається вартості. Оскільки в кредитній угоді беруть участь два суб'єкти - кредитор і позичальник, механізм організації повернення кредиту враховує місце кожного з них у здійсненні цього процесу. Кредитор, надаючи кредит, виступає організатором кредитного процесу, захищаючи свої інтереси. Виходячи з об'єктивної економічної основи кредитор вибирає такі сфери вкладення позикових коштів, кількісні параметри позички, методи її погашення, умови кредитної угоди, при яких би створювалися передумови для своєчасного і повного повернення відданої в борг вартості. Од-нако зворотній рух зазначеної вартості залежить від кредитосп-можності позичальника, що використовує її у своєму обороті, від загальної еко-номічного кон'юнктури грошового ринку. Кредитна угода передбачає виникнення зобов'язання ссудополучателя повернути відповідний борг. Конкретна практика показує, що наявність зобов'язання (у різних формах) ще не означає гарантії та своєчасного повернення. Виникнення інфляційних процесів в економіці може викликати знецінення суми наданої позики, а погіршення фінансового стану позичальника - порушення строків повернення кредиту. Тому міжнародний досвід діяльності банків виробив механізм організації повернення кредиту, що включає: а) порядок погашення конкретної позики за рахунок виручки (доходу), б) юридичне закріплення її порядку погашення в кредитному договорі; в) використання різноманітних форм забезпе-чення повноти і своєчасності зворотного руху позиченої вартості. Якщо механізм погашення позики за рахунок виручки (доходу) і його закріплення в кредитних договорах є основною передумовою повернення кредиту, то визначення форм забезпечення повернення являє собою гарантію цього повернення. Така гарантія потрібна при високому ступені ризику прострочення платежу. Таким чином, в банківській практиці джерела погашення позик підрозділяються на первинні та вторинні. Первинним джерелом є виручка від реалізації продукції, надання послуг йди дохід, що надходить фізичній особі. Зарубіжні банкіри вважають своїм "золотим" правилом при розгляді можливості укладення кредитної угоди орієнтуватися насамперед на первинне джерело. Тому в процесі вивчення кредитної заявки основна увага приділяється аналізу грошових потоків клієнта, перспективам розвитку галузі та бізнесу даного клієнта, стану відносин клієнта з постачальниками і покупцями. Якщо у банку виникають сумніви щодо перспектив надходження ссудополучателю виручки (доходу), кредитна операція не відбудеться. Реальною гарантією повернення кредиту є виручка (доход) лише у фінансово стійких підприємств. До них відносяться: підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив грошових коштів, а й приріст грошових коштів в частині утворення прибутку, а також поповнення власного капіталу. Для фінансово стійких підприємств, що є першокласними клієнтами банку, юридичне закріплення в кредитному договорі погашення позик за рахунок надходить виручки видається цілком достатньою. У цьому випадку складаються суто довірчі відносини між банком і позичальником, що передбачають виконання позичальником своїх зобов'язань з погашення позик без надання будь-яких додаткових гарантій. У всіх цих випадках виникає необхідність мати додаткові гарантії повернення кредиту, що вимагає вишукування вторинних джерел. До їх числа відносяться: застава майна і прав, поступка вимог і прав, гарантії та поруки, страхування. Зазначені форми забезпечення повернення кредиту оформляються спеціальними документами, що мають юридичну силу і закріплюють за кредитором певний порядок погашення позики у разі відсутність про-наслідком у позичальника коштів при настанні терміну виконання зобов'язання. Використання вторинних джерел погашення позик є трудомістким і тривалим процесом. Ефективність існуючих форм забезпечення повернення кредиту залежить від дієвості правового механізму, правової та економічної грамотності відповідних працівників, дотримання норм ділової етики гарантами платіжних зобов'язань. Створення системи гарантій для кредитора (банку) своєчасного повернення кредиту набуває в Росії особливу актуальність у зв'язку з нестійкістю фінансового стану багатьох ссудополучателей, недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах бізнесменів, банкірів, юристів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||