13.1. Принципи та методи управління та їх застосування
Як вже зазначалося, принципи управління доцільно ділити на дві групи (табл. 13.1).
Ставлення до перерахованих принципам управління з боку керівників різних банків визначається, по-перше, їх загальної правової культурою, по-друге, рівнем професійної майстерності.
З одного боку, багато банків дозволяють собі порушувати законодавство, нормативні акти Банку Росії, вдаватися до недобросовісних прийомів конкуренції, нав'язувати частини клієнтів непривабливі і нерівноправні умови
обслуговування. З іншого боку, керівники і співробітники багатьох банків часом просто не знають, як практично дотримуватися того чи іншого принципу, що вимагає, наприклад, не тільки законослухняності, а й відомого професіоналізму (як стосовно до умов даного конкретного банку домогтися на ділі відповідності цілей і засобів управління , що означає гнучкість організаційних структур і як їх зробити такими, як реально мінімізувати ризики діяльності, що і як саме слід робити в плані інновацій тощо).
Банк, який претендує на стабільну і довготривалу роботу, не повинен по-зволяют собі відхилятися від перерахованих принципів управління ні в силу неже-ланія, ні через невміння виконувати вимоги таких принципів; він повинен при- Знавала необхідність цих принципів і вміти їх виконувати.
Сказане може бути віднесено і до методів управління (економічним, адміністративним, соціально-психологічним, нормативно-правовим). Для банку, що прагне до стабільного розвитку, найбільш важливими з точки зору використання методів управління можна вважати проблеми: системного, комплексного, несуперечливого застосування всіх методів; активізації застосування евристичних методів управління (дискусій, мозкових атак, експертних оцінок). До їх проведення бажано залучати і фахівців, які не працюють в банку.
Особливе значення в оперативному управлінні мають швидкість і своєчасність прийняття рішень, які диктуються, зокрема, специфікою процесів на фінансовому ринку.
Як зазначалося, оперативне управління (регулювання) включає в себе і ор-нізаційної діяльність («організацію») - розподіл і координацію трудових функцій, формування (переформування) необхідних організаці-онних структур, оскільки така робота ведеться в оперативному, поточному режимі. Значення організації в розглянутому тут сенсі полягає в тому, що як функція управління вона забезпечує надзвичайно важлива умова, без якого поставлені цілі не можуть бути досягнуті і взагалі об'єкт керування не буде піддаватися управлінню, - впорядкованість елементів, з яких він складається, включаючи їх виправдану підпорядкованість (субординацію), узгодженість тих-нічної, економічної, соціально-психологічної та правової сторін діяль-ності керованої системи на всіх її ієрархічних рівнях, причому не просто впорядкованість або узгодженість на основі випадкового принципу, а таку, ко-торая найбільш повно відповідає призначенню, інтересам і іншим умовам даної конкретної організаційно-економічної системи.