13.2. Дохід, прибутковість і ризик
Ситуація
Є два фінансових активу, кожен з яких дає можливість його власнику отримати відповідний дохід за підсумками року. Передбачена варіація доходу в залежності від стану економіки: якщо економіка перебуває у фазі підйому, виплачується підвищений дохід, фазі спаду відповідає менший дохід.
Нескладно зрозуміти, що якщо в довгостроковій перспективі фази підйому і спаду будуть якимось чином чергуватися, але жодна з них не буде домінувати (іншими словами, ймовірність появи кожної фази дорівнює 0,5), то середньорічний дохід по кожному активу буде однаковим і складе 70 тис. руб. на рік. Інша ситуація виникає в тому випадку, якщо інвестор не передбачає тримати обраний актив протягом невизначено довгого часу. У цьому випадку цілком можлива ситуація, що в період володіння активом переважаючим станом еконо-міки виявиться або фаза підйому, або фаза спаду. У самому несприятливому випадку (мають місце тільки фази спаду) актив РА \ забезпечить середньорічний дохід, рівний 20 тис. руб., Тоді як актив РА2 - 60 тис. руб. Навпаки, в найсприятливішому випадку (мають місце тільки фази підйому) величина середньорічного доходу складе відповідно: для активу РА \ - 120 тис. руб., Для активу РА2 - 80 тис. руб. Таким чином, якщо майбутнє невизначене, то на обмеженому проміжку часу вибір того чи іншого активу може призвести до істотно различающимся результатами: володіючи активом можна (у порівнянні з активом РА1) відносно більше виграти, але можна і відносно більше програти. Іншими словами, актив РА \ істотно більш ризиків в порівнянні з активом Для того щоб зрозуміти причини вибору того чи іншого варіанта інвестування, припустимо, що інвестор живе в основному за рахунок доходу, що генерується активом, що перебувають у його володінні. Припустимо також, що мінімальний прожитковий мінімум становить 55 тис. руб. на рік. Звідси з очевидністю випливає, що якщо інвестор не має накопичень для подолання тимчасових труднощів, то для того щоб забезпечити собі нормальний рівень проживання, йому доцільно вибрати менш ризиковий актив РА2. Навпаки, якщо інвестор не боїться можливих спадів в економіці, то він цілком може вибрати більш ризиковий актив РА \. Можна зробити деякі узагальнення. Інвестування в фінансовим-ші активи можна уявляти собі як гру, позитивним результатом якої є отримання бажаного (або очікуваного) ефекту. В якості відповідного індикатора може виступати або дохід, або прибутковість. Оскільки при порівняльному аналізі різних фінансових активів дохід в абсолютній оцінці може значимо варіюватися, то прийнято як базисного показника, що характеризує результативність операції з фінансовим активом, використовувати не дохід, а прибутковість. Очевидно, що, вклавши ту чи іншою суму грошових коштів в акції, можна отримувати різний дохід за абсолютною величиною, проте прибутковість не залежить від розміру інвестиції і тому порівнянна в просторово-часовому розрізі.
Всі цінні папери за винятком державних розглядаються як ризикові, тому інвестор, вступаючи в гру, платить за можливість участі в ній певну ціну, рівну величині можливих втрат у випадку, якщо його очікування не справдяться. Тому для кожної можливої операції може бути встановлена ринком якась справедлива ціна.
Для того щоб відчути поняття справедливої ціни, уявіть, що за помірну плату в 100 руб. (Тобто трохи більше 3 дол) можна взяти участь в одній з двох лотерей: у першій ви можете з рівною імовірністю виграти або 10 руб., Або 120 руб.; В другій - або 3 дол, або 1000 дол Очевидно , що за нормальних обставин навряд чи хтось відмовиться від участі у другій грі, навпаки, навряд чи хтось погодиться брати участь у першій грі. В обох випадках сума в 100 руб. не є справедливою ціною лотереї.
На ринку цінних паперів справедлива ціна формується через механізм ризикової премії у вигляді добавки до безризикової прибутковості. Безризиковою умовно вважається прибутковість, пропонована державними цінними паперами * (наприклад, довгостроковими облігаціями).
Залежно від ставлення до ризику інвестори найчастіше діляться на три типи (групи): нейтральні до ризику (risk-neutral investors), не схильні до ризику (risk averters), схильні до ризику (risk lovers). У першу групу входять інвестори, які готові брати участь в грі за умови оплати справедливої ціни; в другу - інвестори, які не обов'язково беруть участь у грі, навіть якщо від них вимагається заплатити це-ну, меншу, ніж справедлива; в третьому - інвестори, готові участ-вовать в грі, навіть якщо при цьому потрібно заплатити ціну, більшу, ніж справедлива.