13.2. Методи фінансового планування
До них відносяться:
розрахунково-аналітичний;
нормативний;
балансовий;
оптимізація планових рішень;
економіко-математичне моделювання.
Содержаніерасчетно-аналітіческогометода планування зак-Лючано в тому, що на основі аналізу досягнутої величини фінан-сових показників прогнозується їх величина на майбутній період. Даний метод планування приймається в тих випадках, коли відсутність про-обхідних фінансово-економічні нормативи, а взаємозв'язок між показниками може бути встановлена не прямим способом, опосередковано на основі вивчення динаміки за ряд періодів (місяців, років). Шляхом використання цього методу може бути встановлена планову потребу в оборотних активах, величина амортизаційних відрахувань та інші показники. При використанні даного методу часто вдаються до експертних оцінок.
Зміст нормативного методу планування фінансових показників полягає в тому, що на основі заздалегідь встановлених норм і нормативів визначається потреба корпорації у фінансових ресурсах і джерелах їх утворення.
Такими нормативами є ставки податків і зборів, тарифи відрахувань у державні соціальні фонди, норми амортизаційних відрахувань, облікова ставка банківського відсотка та інші.
У фінансовому плануванні застосовується ціла система норм і нормативів.
Республіканські;
регіональні;
місцеві;
галузеві;
нормативи самої корпорації (підприємства).
Республіканські нормативи є зобов'язаннями для всієї території Казахстану. До них відносяться:
ставки республіканських податків;
норми амортизації по окремих групах основних засобів;
ставки рефінансування комерційних банків і норми обов'язкових резервів банків;
тарифні ставки на державне пенсійне забезпечення та соціальне страхування;
мінімальна місячна оплата праці;
розмір місячного розрахункового показника;
нормативи відрахувань від чистого доходу в резервні фонди акціонерних товариств;
мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств.
Регіональні та місцеві нормативи діють на місцях і затверджуються представницькими і виконавчими органу-ми влади. Вони охоплюють, як правило, ставки податків і зборів.
Галузеві нормативи застосовуються в рамках окремих від-раслей або по групах організаційно-правових форм корпорації (підприємств), такі як малі підприємства, акціонерні товариства, компанії, форми, підприємства з іноземними інвестиціями і т.д .
До цих нормативів належать:
нормативи планової потреби в оборотних активах;
нормативи кредиторської заборгованості, постійно знаходиться в обороті корпорації;
норми запасів матеріалів, заділів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції на складі і товарів в днях;
нормативи розподілу чистого доходу на споживання, накопичення і в резервні фонди;
норматив відрахувань в ремонтний фонд (у відсотках від середньорічної вартості основних фондів) і ряд інших.
Нормативний метод планування є простим і доступним. Тому актуальною проблемою управління фінансами корпорацій є розробка економічно обгрунтованих норм і нормативів для формування і використання грошових ресурсів та організації контролю за їх дотриманням кожним її структурним підрозділом.
Зміст балансового методу планування фінансових показників полягає в тому, що завдяки балансу досягається ув'язка наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них. Балансовий метод застосовується при прогнозі надходжень і виплат їх грошових фондів (споживання
і накопичення), квартального плану доходів і витрат, платіж-ного календаря та ін
Зміст методу оптимізації планових рішень зводиться до складання декількох варіантів планових розрахунків, щоб вибрати з них найбільш оптимальний. При цьому можуть застосовуватися різні критерії вибору.
Зміст економіко-математичного моделювання у фінансовому плануванні полягає в тому, що воно дозволяє визначити кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, що впливають на їх величину. Дана взаємозв'язок виражається через економіко-математичну модель, яка являє собою точний математичний опис економічних символів і прийомів управлінь, нерівностей, графіків, таблиць та інші. У модель включаються тільки основні визначальні чинники. Може бути базуватися на функціональній або кореляційної зв'язку. Функціональний зв'язок виражається рівнянням виду:
у = fx,
де у - відповідний показник;
f (х) - функціональний зв'язок виходячи з показника х. Кореляційний зв'язок - це імовірнісна залежність, котo раю виявляється тільки в загальному вигляді і при великій кількості
спостережень. Дана зв'язок виражається рівняннями регресії різного виду.
Слід мати на увазі, що невеликий період дослідження (квартал) не дозволяє виявити загальні закономірності. При цьому не можна брати і занадто великий період, так як будь-які економічні закономірності нестабільні і змінюватися в
При значних змінах умов роботи корпорації в плановому періоді у визначені на базі економіко-математичних моделей показники вносяться необхідні корективи. Економіко-математичне моделювання дозволяє перейти від середніх величин до багатоваріантним розрахунками фінансових показників, включаючи і доходи.
Шаховий баланс доходів і витрат будується таким чином, що по вертикалі він містить витрати (спрямування коштів), а по горизонталі - джерела покриття (доходи).
Як приклад покажемо побудова шахової таблиці фінансового плану за даними балансу доходів і витрат господарюючого суб'єкта за рік:
Побудова шахової таблиці починається із заповнення підсумкових граф по горизонталі і вертикалі . Потім заповнюються графи
по кожному виду витрати за джерелами, що покриває даний витрата.
При цьому керуються наступним. Джерелом формування ремонтного фонду є відрахування в нього, вироблені від виручки.
Дохід є джерелом платежів податків, формування фондів накопичення, споживання і резервного, погашення кредиту.
У фонд накопичення спрямовуються в першу чергу взяті кредити, амортизаційні відрахування, приріст кредиторської заборгованості. Відсутня частина фонду нагромадження покривається за рахунок доходу.
При складанні шахової таблиці фінансового плану слід мати на увазі, що приріст кредиторської заборгованості, постійно знаходиться в розпорядженні господарюючого суб'єкта, виступає як джерело фінансування приросту оборотних засобів.
Приріст кредиторської заборгованості це збільшення коштів господарюючого суб'єкта (дохід), а зменшення кредиторської заборгованості - це збільшення витрат.
Приріст оборотних коштів означає збільшення витрат господарюючого суб'єкта, а зменшення оборотних коштів означає зменшення витрат, тобто збільшення дохідної частини фінансового плану.