13.2. Циклічність розвитку економіки. Фази економічного циклу
Економічний цикл (цикл ділової активності) - це регулярно повторювані періоди в розвитку національної економіки.
Економічному зростанню супроводжують періодичні коле-банія рівня економічної активності (чергування скор-щення та розширення обсягів виробництва, інвестицій, зни-ження та підвищення рівня доходів, зайнятості, цін, ставок, відсотків, курсів цінних паперів).
Цикл економічної активності складається з чотирьох послідовних фаз - кризи, депресії, пожвавлення, підйому (рис. 13.2)
Головне значення має фаза кризи, що починаються і закінчуються цикл. У ній виражені основні риси і протиріччя циклічного процесу відтворення.
Криза - це різке порушення існуючого рівноваги врезультаті нарастающіхдіспропорцій. Спостерігаються скорочення попиту, надлишок пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і зростання безробіття. Зниження купівельної спроможності населення ще більше ускладнює збут. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутства, масового закриття підприємств. На даній стадії падіння ділової активності досягає нижчої
Циклічність - механізм саморегулювання ринкової економіки; характеризується періодичним зростанням та спадом виробництва, періодичними змінами ринкової кон'-юнктури (цін, процентних ставок, курсу цінних паперів, заро-бітної плати, дивідендів).
Рис. 13.2. Економічний цикл і його фази
точки. У фазі кризи обсяг виробництва знижується до мінімального рівня, зростає безробіття. Криза завершується настанням депресії.
Пожвавлення. Ця фаза характеризується періодом мед-ленногороста після деякої стабілізації. Ця фаза циклу, як правило, не буває яскраво вираженою, зрізання і чет-ким початком, але тут всі економічні показники, що відображають стан економіки, отримують тенденцію позитивного зростання. Постепеннорастетуровень цін, за-нятості, заробітної плати, прибутку, ставок позичкового про-цента. У фазі пожвавлення темпи зростання підвищуються, зростають обсяги виробництва, інвестиції і зайнятість, вони наближаються до максимуму попереднього циклу. У період пожвавлення ділова активність зростає, досягаючи вищої точки попереднього циклу. Пожвавлення переходить у фазу підйому.
Підйом. Відбувається зростання всіх макроекономічних показників. Зростаючі ціни компенсуються зростанням заробітної плати і прибутку, весь обсяг випущеної продукції поглинається зростаючим попитом, зайнятість збільшується, і трудові ресурси стають лімітуючим фактором подальшого розвитку. Фаза підйому через деякий час досягає найвищої точки попереднього циклу, яка і називається процвітанням, або бумом. Для фази підйому характерний подальше зростання обсягів виробництва. Всі показники, відповідно, перевершують максимум, досягнутий у попередній період. Економіка включає у виробництво додаткові ресурси, викликаючи підвищення витрат і зростання цін. Наростають диспропорції між попитом і пропозицією. Бум обривається кризою.
Цикли розвитку суспільного виробництва можна класифікувати відповідно до їх тривалістю. Слід виділити короткострокові, середньострокові і довгострокові цикли.
Короткострокові цикли - це коливання ринкової кон'юнктури, зміни співвідношення «попит - пропозиція» під впливом сезонних факторів. Особливо наочно такі цикли виявляються в сільськогосподарському виробництві, готельному і туристичному бізнесі.
Середньострокові цикли - це цикли відтворення основного капіталу і відповідної зміни ринкової кон'юнктури. Характер зміни середньострокових економічних циклів в чому залежить від того, якій фазі довгострокового циклу вони відповідають.
Довгострокові цикли, або довгі хвилі. Вперше поняття довгих хвиль було запропоновано російським ученим Н.Д. Кондратьєвим в 1920-і рр.. Він припустив, що в розвитку економіки можна виділити послідовні періоди прискореного та уповільненого зростання з середньою тривалістю до 50-60 років. Н.Д. Кондратьєв назвав їх довгими хвилями.
У сучасних умовах відзначаються згладжування циклічних коливань ділової активності. Подовжуються проміжки між кризами, зменшуються їх глибина і руйнівна сила.
Цикли економічної активності відносяться до малих економічним циклам тривалістю до 10 років. Вони розвиваються на тлі великих циклів економічного розвитку тривалістю до 50-60 років; вони складаються з двох хвиль коливань економічної кон'юнктури. Кожна з них триває до 30 років. В основі великих циклів економічного зростання лежать революційні зміни в техніці, технології, структурі, потребах та виробництві.