13.4. Гарантій та поручительств
В якості суб'єкта гарантованого зобов'язання можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціальні установи, що володіють засобами: банки: рідше - самі підприємства-позичальники.
У США протягом тривалого періоду застосовувалася практика, коли підприємства-позичальники перед отриманням позики повинні були сформувати в банку депозит в певній сумі. Зазвичай викорис-зовано принцип: "10 + 10". Він означав, що ссудополучатель до напів-чення позики утворював депозит у розмірі 10% дозволеної позички, другу 10% він вносив на депозитний рахунок після видачі позички. Таким чином, гарантією своєчасного погашення кредиту служив соб-жавного депозит підприємства-позичальника в розмірі 20% отриманої позички. Однак у цьому випадку гарантія дозволяє лише частково захисту пра-тить інтереси кредитора. Таку практику можна було б використовувати і в нашій країні, зобов'язавши клієнта, який одержує в банку кредит, відкрити в цьому банку розрахунковий або депозитний рахунок із зберіганням на них певної суми коштів.
У США гарантії надаються також спеціальними урядовими організаціями, що володіють цільовими фондами. Однією з таких організацій є Адміністрація у справах дрібних підприємств, яка має цільову програму їх розвитку. 90% позичок цим підприємствам видається під гарантію зазначеної адміністрації. Причому за кредит стягується пільгова плата, зокрема, процентна ставка нижче на 1-1,5% в порівнянні з тією, яка береться за кредит, наданий без гарантії. Державний фонд підтримки дрібних і середніх підприємств доцільно створити і в нашій країні, він міг би використовуватися в якості гарантійного джерела розвитку малого бізнесу. Основним джерелом був би банківський кредит.
Гарантії можуть видаватися і банками. Особливо широко використо-вуються банківські гарантії при міжнародних розрахунках і отриманні міжнародних кредитів. Зазначені гарантії надаються як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і 'написи на векселі (аваль).
У Росії відповідно до Цивільного кодексу РФ використовуються тільки банківські гарантії. Банківська гарантія завжди видається тільки на певний термін. Її дія починається, як правило, з моменту виникнення зобов'язання за кредитним договором. Видача гарантії носить БЕЗОПЛАТНО характер. Оплата послуг з її надання може здійснюватися як до видачі гарантії, так і після її виконання. На практиці гарантія оформляється гарантійним листом кредитору або підписанням договору гарантії гарантом і бенефіціаром (банком-кредитором). У більшості випадків до укладення договору залучають і позичальника, тобто договір стає тристороннім. Такий договір наділяє взаємними правами та обов'язками не тільки кредитора, а й гаранта, і позичальника. Для договору банківської гарантії істотними умовами є: які конкретно договори і на яку суму гарантуються, а також термін дії гарантії.
Вимога бенефіціара про сплату грошової суми по банківській гарантії повинно бути надане гаранту до закінчення терміну, на який вона видана.
Ефективність гарантії як форма забезпечення повернення кредиту залежить від ряду факторів. По-перше, першочергове значення має реальна оцінка банком, що видає кредит, фінансової стійкості гаранта. Оскільки в Росії гарантом виступає банк, важливого значення набувають достовірна інформація про його фінансової стійкості, методи аналізу та оцінки цієї інформації.
У цьому зв'язку цікавий досвід США, де банки використовують для забезпечення повернення кредиту два види гарантій. У разі, якщо фінансова стійкість гаранта сумнівна або невідома, застосовується гарантія, забезпечена заставою майна гаранта, тобто гарантія доповнюється заставним зобов'язанням. У разі довіри до фінансової стійкості гаранта використовується незабезпечена гарантія.
По-друге, при отриманні гарантії банк, що видає кредит, повинен переконатися в готовності гаранта виконати своє зобов'язання. Для цього зарубіжні банки практикують обов'язкову зустріч і бесіду з гарантом на предмет підтвердження його наміру виконати гарантійне зобов'язання.
По-третє, гарантії повинні бути правильно оформлені і підпи-сани лише особами, що мають на це повноваження.
Порука також є форма забезпечення повернення кредиту. Вона застосовується як при взаємовідносинах банку з юридичними, так і з фізичними особами і завжди оформляється письмовим договором. Недотримання письмової форми поручительства тягне за собою недійсність договору. Відповідно до нього поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його зобов'язань на всю суму кредитів і відсотків по ньому або на їх частину (наприклад, тільки на суму відсотків). Договір поруки може бути укладений між банком-кредитором і поручителем без участі позичальника; однак іноді банки залучають брати участь у цьому договорі і самого позичальника.
За договором поруки виникає солідарна відповідальність за зобов'язаннями боржника (позичальника) перед банком. Вона означає, що банк не може пред'явити свої вимоги до поручителя до моменту, поки останній не звернеться за стягненням безпосередньо до позичальника і не отримає відмови погасити кредит.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею кредитного зобов'язання.
Використання поручительства вимагає ретельного аналізу кредитоспроможності поручителя.
У нашій країні порука знайшло широке застосування при кредитуванні як фізичних, так і юридичних осіб. При цьому поручителями можуть виступати як організації, так і громадяни.
При отриманні договору поруки банки повинні ретельно перевіряти зміст, оформлення і достовірність підписів і правомочність осіб, які поставили свої підписи. Для цієї мети в зарубіжній міжбанківської практиці існує офіційний документ, на-викликають книгою уповноважених осіб (підписів), де зафіксовані коло осіб, які мають право підпису платіжних документів, і зразки їх підписів. У договорі має бути чітко визначено: кому дано порука; за кого воно дано; за виконання якого зобов'язання; наявність наміру відповідати за позичальника.
У російській практиці використання різних форм забезпечення повернення кредиту набуло широкого розвитку. Аналіз цієї практики виявив ряд істотних недоліків, внаслідок чого механізм вторинних гарантій повернення кредиту виявляється найчастіше недієвим і формальним.
Переоцінка вторинних форм забезпечення повернення кредиту і недооцінка попереднього аналізу кредитоспроможності клієнта на основі грошових потоків.
Відсутність механізму попереднього і наступного контролю за якісним складом майна, що пропонується до застави, порядком його зберігання та використання; фінансовою стійкістю поручителів і гарантів.
Слабка диференційованість умов договору про заставу при-стосовно до індивідуального ризику відповідної заставної опе-рації.
Недоліки в оформленні договорів про заставу, поручительств і листів, що приводять їх до недійсності.
Разом з тим використання вторинних форм забезпечення повернення-ності кредиту в Росії пов'язане з певними труднощами. Так, для неформального застосування заставного механізму необхідні відповідні передумови. Головною передумовою є роз-виток відносин власності, що обумовлює виникнення майнових прав та обов'язків підприємств і організацій.
Ефективність заставного механізму значною мірою залежить від правильності визначення заставної вартості об'єкта, а це вима-ет наявності кваліфікованого штату оцінювачів (незалежних або в штаті банку). В даний час за наявності великої кількості екс-пертів-оцінювачів, що працюють на ринку оціночних послуг, спостерігає-ся великий дефіцит кваліфікованих оцінювачів, підготовлених і вміють виробляти не тільки переоцінку основних фондів під-приємств, а й оцінку різного виду майна клієнтів в умовах ма -лого обсягу вихідної інформації. Необхідно також налагодити механізм інформування банками один одного про фінансовий стан клієнтів, що видають поручительства.
Перспективи розвитку в Росії різних форм забезпечення повернення кредиту слід також пов'язувати і з оцінкою ризику, який містить кожна з них.
Цікавий у цьому відношенні досвід Німеччини з використання банками системи трибальною оцінки ефективності різних форм забезпечення повернення, відповідно до якої встановлюється максимальна межа кредитування. У табл. 13.2 наведена дифферен-царювати оцінка (у балах) цих форм
Найбільша кількість балів, що означає найбільшу ефективність, мають: іпотека і застава депозитних вкладів. У цих випадках має місце порівняно високий розмір максимальної суми кре-диту щодо представленого забезпечення кредиту. Водночас складність оцінки іпотеки знижує максимальний рівень кре-диту.
Більш низьку оцінку в балах отримали поручительство (гарантії) і застава цінних паперів. Максимальна сума кредиту за наявності поручительства при високій кредитоспроможності поручителя може досягати 100%, якщо ж кредитоспроможність поручителя сумнівна - ступінь ризику зростає, і тому банк може знизити суму наданого кредиту в порівнянні з сумою, вказаною в договорі про поручительство або в гарантійному листі.
Найнижчий бал у зв'язку зі збільшенням ризику повернення кредиту мають поступка вимог і передача права власності.