14.1.2. Організація лізингової угоди
Комерційні банки є організаційно оформленими структурами. Однак для успішного проведення лізингових операцій цілком доцільно створення спеціального відділу або хоча б групи, до складу якої мають увійти працівники з певним досвідом банківської роботи і знанням специфіки проведення даної операції. Банк повинен давати рекламу лізингових операцій, створювати банк даних про майно, яке може бути придбане для здачі в оренду. Загальною метою попередньої роботи є пошук потенційних клієнтів, зацікавлених в лізингу. Разом з тим ініціатива в проведенні лізингових операцій може виходити і від майбутнього лізингоодержувача, який самостійно знаходить розташовує необхідним майном постачальника або звертається в банк.
Всі подальші взаємовідносини між сторонами будуються таким чином. Орендар надає в банк відповідні документи:
заявку на лізинг з назвою виду майна, його призначення, потенційного постачальника, місця його знаходження (або необхідний пошук інформації банком). У заявці повинні міститися дані про виробничу діяльність орендаря, його здатності технічно грамотно експлуатувати і обслуговувати майно;
документи для оцінки його фінансового стану за останні 1-2 роки (баланси, звіти про прибутки і збитки);
бізнес-план лізингового проекту.
Банк перевіряє аналіз фінансового стану підприємства, оцінку лізингового проекту з точки зору його інвестиційної при-привабливості, можливості виїзду на місце представників банку. Після вивчення поданих відомостей банк приймає рішення з доведенням його до орендаря. При позитивному рішенні, тобто со-Глас на угоду, до нього додаються загальні умови лізингового до-говору.
Банк інформує постачальника майна про намір придбати об'єкт угоди, погоджує ціну, при необхідності і можливості перевіряє комплектність, технічні характеристики, відсутність інших угод з даним майном.
Лізингоодержувач, ознайомившись із загальними умовами лізин-гового договору, висловлює свою згоду його підписанням. До договору додається бланк замовлення на майно. Він складається постачальником і візується орендарем. Отримавши документи, банк підписує замовлення і висилає його постачальнику. Замість бланка замовлення може використовуватися договір купівлі-продажу між постачальником і банком або наряд постачальнику на поставку об'єкта угоди.
Постачальник відвантажує рухоме майно орендарю, здійснює монтаж і введення його в експлуатацію. По закінченні роботи складається протокол приймання з відповідними підписами, і банк оплачує вартість об'єкта угоди постачальнику (одноразово або частинами протягом обумовленого періоду) за рахунок власних капітальних вкладень. Нерухоме майно приймається орендарем на місці.
Лізинговий договір регламентує лізингові операції. Останнім часом розроблені стандартні типи договорів, особливо в області рухомого майна (устаткування, транспортних засобів). Що стосується лізингу нерухомості (будівлі, споруди, земля), то окремі пункти договорів складаються в індивідуальному порядку з урахуванням величини об'єкту і тривалості терміну дії. Лізинговий договір повинен включати наступні розділи.
Предмет договору - конкретний вид майна, яке банк закуповує і здає в оренду. Майно вказується з індивідуальними ознаками і технічними характеристиками. Тут же вказуються постачальник і термін, до якого останній зобов'язується поставити (підготувати) об'єкт угоди.
Термін договору визначається з урахуванням періоду амортизації (можливо, прискореної амортизації). Однак банк має право укладати договір на строк, менший за період амортизації, за умови оплати лізингоотримувачем залишкової вартості майна.
Права та обов'язки сторін. Цей розділ передбачає докладний перелік взаємних прав та обов'язків. Ось деякі з них.
Банк як лізингодавець зобов'язаний укласти договір купівлі-прода-жи з постачальником або своєчасно направити йому наряд на поставку об'єкта угоди, підписати протокол приймання, доручити постачальнику усунення недоліків, виявлених при прийманні, оплатити об'єкт лізингу. Банк має право бути власником майна до періоду остаточних розрахунків орендаря за майно, систематично перевіряти стан орендованого майна, перервати до-гонор при порушенні його умов орендарем.
Орендар зобов'язаний: виконати прийняття об'єкта лізингу; передо-ставлять інформацію про його експлуатації; сповіщати в період дії договору про якісь зміни свого юридичного і фінансового стану; утримувати майно відповідно до рекомендацій і технічними інструкціями постачальника; проводити необхідний ремонт і профілактичне обслуговування майна; повідомляти банку про можливу його переуступку третій особі (тобто про суборенду); своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату. Орендар має право пред'являти постачальнику претензії, пов'язані з дефектами устаткування (якщо банк передав такі права орендарю) або самому банку; удосконалювати (покращувати) об'єкт угоди з відшкодуванням цих власних витрат банком (з його дозволу) або за рахунок амортизаційних відрахувань (тоді збільшується залишкова вартість зданого в оренду майна).
Лізингова (орендна) плата. Вся сума плати по лізинговій операції повинна покрити повну вартість майна, витрати банку щодо його придбання і забезпечити отримання прибутку. Орендна плата залежить від вартості майна, терміну його використання, порядку нарахування амортизації (звичайною або прискореної), обсягу витрат банку за угодою, фінансових можливостей банку, тривалості терміну лізингу. Періодичність внесення платежів буває різна: помісячно, поквартально, по півріччях, по роках. Розміри плати за позначені періоди можуть бути рівними, що зменшуються, прискореними. У договорі може передбачатися одноразовий платіж (зазвичай після підписання сторонами протоколу приймання об'єкта угоди) для відшкодування транспортних, страхових витрат, послуг зв'язку та ін
Страхування майна. Страхування є обов'язковою вимогою. У фінансовому лізингу страхування зазвичай здійснює орендар, який використовує об'єкт угоди.
Припинення дії договору. Лізинговий договір може припинити свою дію при порушенні його умов або по закінченні терміну. Порушеннями умов можуть бути наступні обставини:
не набув чинності договір на закупівлю обладнання з постачальником;
лізингоодержувач не забезпечив необхідні умови приймання об'єкта угоди або допускає його експлуатацію з порушенням умов договору;
лізингоодержувач несвоєчасно здійснює платежі;
виникли непередбачені обставини;
інші умови (за згодою сторін).
При достроковому 'розірвання договору через порушення його умов лізингоодержувачем останній повертає об'єкт угоди з відшкодуванням збитків банку. Закінчення терміну лізингового договору супроводжується наступними варіантами дії сторін:
| лізингоодержувач викуповує залишкову вартість майна (на умовах договору) і стає його власником;
договір поновлюється на колишніх або нових умовах.
Найважливішим пунктом договору є визначення лізингової
плати. У договорі має бути прийнятий в якості додатку графік сплати орендарем боргових зобов'язань. Замість одноразового платежу можуть бути прийняті періодичні платежі (помісячно, поквартально, по півріччях, роках) в рівних сумах. Однак це не виключає розрахунків з банком з збільшуються розмірами внесків, наприклад в умовах освоєння устаткування і нарощування темпів випуску і реалізації продукції, зростання обсягу робіт. Можливі прискорені платежі, якщо лізингоодержувач має стійке фінансове становище.
Лізинговий платіж включає такі суми: амортизаційні відрахування, відсоток за користування кредитними ресурсами банку, комісійну винагороду, плату за додаткові послуги (відрядження, технічні, транспортні, консультаційні та ін.) Сума амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості майна, терміну його служби, норм амортизації, можливості прискореної амортизації, терміну договору і розраховується за формулою:
Розрахунки полегшуються за рахунок використання стандартних таблиць ануїтетів, що приводяться в фінансовій літературі. Головне - треба знати процентну ставку і період.
Наведені розрахунки показують, що суми річних і квартальних платежів дещо інші, ніж у прямих арифметичних розрахунках з окремих доданком лізингового платежу. Тимчасова вартість грошей може враховуватися банками шляхом визначення плаваючих процентних ставок.
Необхідність оновлення основних фондів, недостатність ресурсів для цього викликають у вітчизняних підприємств інтерес до лізингових операцій. У розвинених країнах Європи і Америки лізинг з'явився ще в 50-х роках попереднього століття і займає зна-ве частку в обшем обсязі інвестицій. До 90-м рокам ця частка становила в США 28%, в Англії - 17,5, в Іспанії - 14, у Франції - 14, в Італії - 12%.
Розвитку лізингу сприяє ряд обставин:
розвиток ринку засобів виробництва;
податкові пільги;
вдосконалення законодавчої бази;
розвиток страхування.
Ці обставини, а також наявність достатньої ресурсної бази тривалого характеру комерційних банків при стабільній політичній обстановці створять умови для розширення лізингових операцій вітчизняних комерційних банків.