| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.2. Капітал: сутність, трактування | ||
|
Згідно другої концепції капітал трактується як інтерес власників фірми в її активах, а його величина дорівнює сумі чистих активів, тобто різниці між сумою активів суб'єкта і величиною його зобов'язань. Тут акцент робиться на динаміку купівельної спроможності коштів, вкладених власниками в активи фірми. Капітал в цьому випадку представлений розділом балансу «Капітал і резерви». Вибір тієї чи іншої концепції важливий при визначенні кінцевого фінансового результату поточної діяльності фірми (див. розд. 17.1.4). Справа в тому, що будь-яка економіка, як правило, розвивається в умовах мінливих цін - спотворює їх вплив, який може визначатися по-різному, і повинно бути враховано при виведенні прибутку. В аналізі та фінансовому менеджменті досить широко поширена собі різновид другого підходу, названа нами фінансово-аналітичним підходом, згідно з яким під капіталом розуміють довгострокові джерела фінансування, представлені в раз- 21-1030 справах III і IV балансу (їх називають відповідно капітал власників і позиковий капітал). Слід акцентувати увагу читача на наступному, вельми важливу обставину. В економічній літературі нерідко прийнято протиставляти балансові оцінки і оцінки в поточних ринкових цінах (або коротше: історичні та ринкові ціни). Зауважимо насамперед що наведена термінологія не цілком коректна. Справа в тому, в бухгалтерському обліку одним з основоположних є принцип оцінки за собівартістю (або в історичних цінах, або в цінах придбання), згідно з яким всі об'єкти бухгалтерського обліку повинні відображатися в обліку та звітності в незмінній оцінці, а саме за вартістю придбання. Цьому принципу традиційно протягом БАГАТЬОХ років слідують в більшості країн світу, а тому оцінки за собівартістю стали уособлюватися з балансовими оцінками: коли говорять «балансова оцінка об'єкта», мають на увазі його оцінку по себестоі-мости. Саме в такому трактуванні термін «балансова оцінка» і подра-зумевает у всіх методиках оцінювання. Водночас зрозуміло, що теоретично баланс можна складати і в ринкових оцінках (цей підхід не поширений на практиці зважаючи на його значній суб'єктів-тивності і високих витрат по реалізації), тобто в цьому випадку балансо-вая оцінка вже буде оцінкою в ринкових цінах, відповідних датою складання балансу. Доречно, правда, зазначити, що в МСФЗ принцип оцінки і представлення даних по історичних цінами вже не розглядається як єдино можливий. Таким чином, правильніше говорити не про «протиставленні балансових і ринкових оцінок», а про «протиставленні оцінок за собівартістю і оцінок в поточних ри-нічних цінах» К Що стосується позикового капіталу, то говорити про ринкову оцінку в прямому сенсі можна тільки щодо позик, оформлених цінними паперами, що обертаються на вторинному ринку. Суми банківського кредиту та фінансового лізингу обумовлені у відповідних договорах і після їх укладення, як правило, вже не залежать від кон'юнктури ринку позичкового капіталу. Безумовно, непрямий вплив на ринкову оцінку облігаційної позики надають і інші довгострокові джерела позикових коштів. Неважко зрозуміти, що перехід від історичних цін до поточних ри-нічним цінами істотно змінює вартісні оцінки багатьох об'єктивним тов бухгалтерського обліку, в тому числі і капіталу. Яка ж оцінювання важливіше - у цінах придбання або в поточних ринкових цінах? Одне-значного відповіді на це питання не може бути в принципі. Якщо оцінки за собівартістю цілком влаштовують бухгалтерів, то для фінансових менеджерів і потенційних інвесторів не менший інтерес перед-ставлять не тільки оцінка сформованого фінансового становища, а й перспективи компанії, її привабливість як об'єкта інвестування-вання, що знаходить своє вираження в ринкових цінах її акцій . Чи не слу-чайно показник ринкової капіталізації компанії є одним з ключових в більшості рейтингів провідних компаній світу. Разом з тим з ринковими оцінками набагато важче працювати в багатьох відно-шеніях. Насамперед на відміну від історичних цін, які що-до легко верифіковані, оскільки в обліку завжди повинні бути виправдувальні документи, що підтверджують їх реальність, ринкові оцінки дуже суб'єктивні. Якщо оцінки за собівартістю стійкі за визначенням, то ринкові, навпаки, можуть бути вельми варіабельні. Тому першими легше користуватися при розробці планів, що, зокрема, знаходить своє відображення при плануванні структури джерел. Якщо ще взяти до уваги часовий лаг між складанням балансу і його опублікуванням, то ясно, що ис-користуватися в балансі поточні ринкові ціни поточними в повному розумінні цього слова вже не є. Всі ці обставини призводять до очевидного висновку: колізія «історичні ціни або поточні ринкові ціни» не має однозначного і беззастережного рішення. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||