| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.7. Проблема сталого розвитку | ||
|
Основою формування нового типу еколого-економічного зростання має стати сталий розвиток (sustainable development). В даний час існує більше 50 визначень поняття «сталий розвиток». На наш погляд, найбільш вдалим є визначення , дане в згаданому вище доповіді: «сталий розвиток - це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби». Воно включає два основних поняття: потреб, зокрема, необхідних для існування найбідніших верств населення, що має бути предметом першочергової важливості, і обмежень, зумовлених станом технологій і організацією суспільства, накладених на здатність | навколишнього середовища задовольняти нинішні і майбутні потреби. Існують також інші визначення сталого розвитку, які відображають його окремі економічні аспекти. Серед них можна виділити наступні. Сталий розвиток - це розвиток, який не покладає додаткові витрати на наступні покоління; це розвиток, який мінімізізует негативні зовнішні ефекти; це розвиток, який забезпечує постійне просте чи розширене відтворення виробничого потенціалу; це розвиток, при якому людству необхідно жити тільки на відсотки з природного капіталу, не зачіпаючи його самого. Центральне місце в понятті сталого розвитку займає проблема врахування довгострокових екологічних наслідків прийнятих сьогодні економічних рішень. Можна виділити чотири критерії стійкого розвитку на тривалу перспективу (зазначений підхід грунтується на класифікації природних ресурсів і динаміці їх відтворення). Щодо відновлюваних природних ресурсів (земля, ліс і т.д.) - їх кількість або можливість збільшувати біомасу, принаймні, не повинні зменшуватися протягом деякого часу, тобто має існувати хоча б їх просте відтворення. Щодо невозбновімих природних ресурсів (корисні копалини) - необхідно максимально можливе замед-ня темпів вичерпання їх запасів з перспективою заміни в майбутньому на інші необмежені або відновлювані види ресурсів (часткова заміна нафти, газу> вугілля на альтернативні джерела енергії - сонячну, вітрову, геотермальну, припливів і відливів, біомаси). Щодо відходів - повинна бути передбачена можливість мінімізації їх кількості па основі впровадження маловідходних, безвідходних, ресурсозберігаючих технологій, Забруднення навколишнього середовища, як сумарне, так і за видами, в перспективі не повинно перевищувати його сучасного рівня. Необхідно передбачити можливість мінімізації забруднення до соціально та економічно прийнятного рівня . Для більш детального аналізу сталого розвитку використовуються поняття слабкої та сильної стійкості. Відповідно з основними положеннями концепції еколого-екокоміческого розвитку формулюються і погляди прихильників слабкою і сильною стійкості і техногенного типу розвитку. Тут можна виділити наступні підходи: ступінь екологічності економіки, стратегію управління та етику, кореспондуючих з інституціональної складової. Прихильники сильної стійкості займають жорстку, часто «антиекономічний» позицію з багатьох питань розвитку: стабілізація або зменшення масштабів економіки, пріоритет прямого регулювання , жорстке обмеження споживання і т.д. Прихильники слабкої стійкості віддають перевагу модифікований економічне зростання з урахуванням екологічного, «зеленого» зміни економічних показників, широке використання еколого-економічних інструментів (штрафи за забруднення), зміна споживчої поведінки і т.д. Незважаючи на досить великі відмінності цих позицій, обидві вони протистоять техногенної концепції розвитку, яка грунтується на необмеженій розвитку вільного ринку, орієнтації на чисто економічне зростання, експлуатації природних ресурсів, максимізації споживання і т, д. Перший підхід - це стратегія «тотальної очищення», яка пов'язує сталий розвиток людства з екологічно чистої енергетикою, безвідхоними технологіями, замкнутими циклами виробництва. Даний підхід виходить з того, що зраді-ня в навколишньому середовищі і деградація екологічних систем є наслідком неправильного ведення господарства та могуг бути усунені шляхом такої його перебудови, яка не буде пригнічувати навколишнє середовище. Однак створення абсолютно замкнутого технологічного циклу або неможливо, або дуже дорого. Тому впровадити в життя повною мірою концепцію сталого розвитку відповідно до першого підходом не представляється можливим. Другий підхід - це стратегія обмеженого споживання. Вона грунтується па те, що людство споживає занадто багато природних ресурсів, і саме це викликає їх виснаження і деградацію навколишнього природного середовища. Обидва підходу виходять з того, що головним джерелом екологічних проблем служить занадто високий рівень споживання природних благ . | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||