15.2. Географічний розподіл прямих іноземних інвестицій
За даними щорічної доповіді щодо прямих іноземних інвестицій Конференції Організації об'єднаних націй з торгівлі та розвитку ЮНКТАД (World Investment Report), загальна сума прямих іноземних інвестицій, скоротившись в 2001 р. на 40%, в 2002 г . зменшилися ще на 21% і склала лише половину загального обсягу 2000 р. - 651 млрд дол
Загальний обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій в 1970 р. склав 13 млрд дол США. У 1980 р. обсяг прямих інвестицій за кордоном досяг 450 млрд дол У 1990 р. був досягнутий рубіж в 1,7 трлн дол У 2002 сумарний обсяг ввезених ПІІ склав 7123000000000 дол
До найважливіших тенденціям світового інвестиційного процесу належить зростання масштабів міжкраїнових злиттів і поглинань, включаючи поглинання іноземними інвесторами приватизованих державних підприємств. Саме злиття і поглинання (а не інвестиції у створення нових підприємств) становили 80% ПІІ.
У 2001-2002 рр.. зниження економічної активності в світі і обвал на фондових біржах позначилися і на обсягах злиттів і по-поглинання. Якщо в 2000 р. на них припадало 1,1 трлн дол, то в 2001 р. - 594 млрд дол, а в 2002 р. - 370 млрд дол, тобто частка злиттів і поглинань в ПІІ знизилася до 56,8% '. Середня вартість злиттів також скоротилася з 145 млн дол в 2000 р. до 98 млн дол в 2001 р. і 82 млн дол в 2002 р. У той же час число надвеликих угод (вартістю більше 1 млрд дол) знизилося з 175 в 2000 р. до 113 в 2001 р. і до 81 в 2002 р. Зниження темпів реструктуризації компаній і уповільнення темпів приватизації ще більше посилило негативний вплив на злиття і поглинання.
Ринок злиттів і поглинань переважно охоплює розвинені країни і в значно меншій мірі - розвиваються і постсоціалістичні держави, де провідним способом розвитку продовжують виступати інвестиції у створення нових підприємств.
Падіння обсягів ПІІ не сильно відбилося на географічній структурі їх потоків (табл. 15.1). Як і колись, 87,2% капіталу вивозиться промислово розвиненими країнами, на які також доводиться 64,5% притоку ПІІ. Якщо США вже котрий рік поспіль демонструють балансування на нульовій грані між припливом і відтоком, то країни ЄС впевнено зберігають за собою звання «нетто-експортерів» капіталу.
Таблиця 15.1
Загальний обсяг ввезених і вивезених ПІІ по регіонах на 2002 р., млн дол
Посилився інтерес до країнам: приплив іноземних інвестицій значно збільшився, що сприяло зростанню відносної частки країн в общек обсязі накопичених зарубіжних інвестицій. Ці процеси значною мірою пов'язані з тим, що багато що розвиваються здійснили заходи щодо лібералізації інвестиційної сфери. У той же час ще більш проявилася тенденція до концентрації зарубіжних інвестицій на невеликому колі найбільш розвинених з цих країн. Близько 70% прямих іноземних інвестицій, що спрямовуються в країни, що розвиваються, припадає на частку 10 найбільших країн. У той же час на 48 країн Африки південніше Сахари припадає всього близько 3% закордонних інвестицій в країнах, що розвиваються, хоча і в цьому регіоні політика іноземних інвесторів стає все більш диференційованою.
Рух капіталу йде не тільки з розвинених країн у розви-тужавіючі, а й навпаки, хоча все ще масштаби руху інве-стіцій з країн розвинені незначні. Разом з тим в якості останніх тенденцій в цій області слід зазначити виникнення нових видів інвестиційних операцій країнах, що розвиваються країн на ринках розвинених країн.
Нової сферою застосування капіталу стали країни з перехідною економікою. Співвідношення відтоку і припливу в країни Східної Європи становить 1:6,5. У ці країни іноземні інвестори почали вкладати капітали в основному в першій половині 1990-х років. Поки країни Центральної та Східної Європи, включаючи Росію, займають дуже скромне місце в міжнародному інвестиційному процесі. До того ж більша частина іноземних інвестицій в цьому регіоні зосереджена в невеликій групі держав, а саме в Росії, Казахстані, Польщі. Низька активність іноземного капіталу в країнах з перехідною економікою пояснюється, зокрема, недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом, незавершеністю ринкових перетворень в економіці, законодавчою базою, що не забезпечує ефективний захист інтересів інвесторів.
На відміну від ряду країн, успішно конкурують за залучення ресурсів міжнародного інвестиційного ринку, Росії поки не вдалося використати іноземні інвестиції для трансформаційних зрушень в економіці. Дані статистики платіжного балансу Росії про масштаби інвестиційних потоків, що характеризують інвестиційну позицію країни на міжнародному ринку інвестицій, свідчать про те, що в цілому (за сумою прямих, портфельних та інших інвестицій) Росія виступала ні-то-експортером інвестицій. Вивіз інвестицій не компенсував їх ввезення, що надавало негативний вплив на економіку країни, що характеризується явною недостатністю інвестиційних ресурсів.
За останнє десятиліття намітилися зміни і в галузевій структурі прямих інвестицій за кордоном. Якщо в 1960-ті роки переважали інвестиції в сировинні галузі іноземних держав, головним чином в нафтопереробку, в 1970-ті-1980-ті роки - в галузі обробної промисловості, то в 1990-і роки ббльшую частина інвестицій (60%) стали вкладати в сферу послуг.
На другому місці за обсягом прямих іноземних інвестицій знаходиться обробна промисловість - близько 21% загального обсягу іноземних інвестицій. Їх основна частина вкладена в ви-сокотехнологічние галузі іноземних держав, такі, як електронна та електротехнічна, хімічна промисловість, виробництво транспортного машинобудування, промислове ма-шіностроеніе та обладнання. Головна сфера докладання іно-дивного капіталу - обробна промисловість розвинених країн. Їх частка в цій області додатка іноземного капіталу поступово зростає і вже становить 72%. Одночасно скор-щается частка країн.
Інвестиції у видобувні галузі економіки іноземних держав в останні два десятиліття різко скоротилися, за винятком нафтової промисловості.
На міжнародному інвестиційному ринку виникають нові, так звані «договірні» форми інвестицій: договори про обслуговування та управлінні, договори цільового довгострокового позики, пов'язаного з капіталовкладеннями, угоди про франшизу, ліцензійні договори, договори про фінансову оренду (лізингу), угоди про розподіл продукції. Ці операції не передбачають передачі нерезиденту права власності, чим відрізняються від традиційно розглянутих категорій прямих і портфельних інвестицій, однак вони дають право на систематичне отримання доходу (ройялті, ренталс та ін.) Сеульська конвенція про заснування багатостороннього Агентства по гарантіях інвестицій відносить «договірні» форми інвестицій до прямих інвестицій на тій підставі, що дохід інвестора при їх здійсненні безпосередньо залежить від виробничих показників підприємства,