Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
під редакцією Г.Г. Коробової. БАНКІВСЬКА СПРАВА (підручник), 2006 - перейти до змісту підручника

18.1.1. Теорія комерційних позик

Ця теорія має витоки в класичній англійській банківській практиці XIX в.; Вона характерна для початкового, низького рівня розвитку банківської справи, коли, для того щоб зберегти ліквідність своєї установи, банкіри змушені були тримати кошти тільки в короткострокових позиках, причому позики ці забезпечувалися товарами в процесі виробництва або товарами в дорозі до місця продажу. Позики такого типу забезпечують банку і ліквідність, і прибутковість. Однак у випадку настання економічної кризи, коли неможливо продати товари, що є забезпеченням, такі позики можуть виявитися неліквідними. Вирішити проблему браку висо-коліквідних коштів в подібній ситуації здатний тільки центральний банк, що має можливість надати банківській системі необхідні кошти.
Отже, для практичного застосування цієї теорії істотною умовою є своєчасне погашення позик при нормальному стані ділової активності, а також виконання центральним банком ролі кредитора останньої інстанції.
Управління ліквідністю банку у відповідності з теорією ком-мерческих позичок передбачає, що джерела коштів - пасиви банку - є нестійкими і схильні до значних коливань.
До теорії комерційних позик, як до найбільш простий, комерційні банки зверталися у складні для економіки переломні періоди. Наприклад, в США в часи Великої депресії вона була пре-володіє. Органи контролю та регулювання широко пропагували її як панацею від бід, але у міру відновлення економіки інтерес до неї поступово згасав.
У Росії почала 90-х років у період формування системи комерційних банків, період інфляції і гіперінфляції, стагнації виробництва, порушення зв'язків між підприємствами, регіонами, у часи зародження і початковій стадії розвитку грошового, фондового та інших ринків, єдино можливою для застосування була саме теорія комерційних позичок. Банки видавали кредити тільки на 1-3 місяці в найбільш ліквідні сфери. Внаслідок специфіки періоду основними ссудополучатель були торговельні підприємства.
При відносному насиченні споживчого ринку товарами основна категорія позичальників, здатних швидко і своевремен-но повернути кредити з високими відсотками, перестала бути такою. І якщо при високій інфляції неповернення одних кредитів частково або повністю компенсувалися високими відсотками по інших, то зі зниженням темпів інфляції втрати по ризикових операціях ставали все більш відчутними, а іноді і фатальними для деяких комерційних банків. При економічному спаді, фінансовій кризі, ослабленні одних і банкрутство інших потенційних позичальників, неплатежах і високому системному ризик у банківській справі повернення навіть короткострокових позичок стає проблематичним, що є передумовою для неприйняття в практиці теорії комерційних позик.
Нестійкість і схильність до значних коливань пасивів також мали місце в період розвитку російської економіки на початку 90-х років. У депозити юридичні особи розміщували кошти тільки на короткі терміни, населення було захоплено «іграми» з фінансовими пірамідами, і для залучення на тривалий термін коштів вкладників необхідно було платити високі відсотки. Розрахункові рахунки було складно розцінювати і як стабільного джерела, оскільки більшість великих і середніх колишніх державних підприємств зазнавало фінансові труднощі, а на новостворені підприємства та організації спиратися було занадто ризиковано. Таким чином, до середини 90-х років стало очевидним, що можливості застосування теорії комерційних позик в якості основної для управління ліквідністю російських банків вичерпані.
У міру розвитку ринкових відносин у суспільстві, зниження темпів інфляції стає очевидною необхідність участі банків в інвестиційних проектах з розширення та технічного пе-ревооруженію підприємств, необхідність вливання в економіку довгострокових кредитів у значних обсягах як для підприємств, так і для населення. У таких умовах діяльність банків не може обмежуватися видачею короткострокових кредитів. Для зміни умов необхідні й інші методи управління ліквідністю банку. Актуальним стає управління ліквідністю на підставі теорії переміщення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz