| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.1.2. Теорія переміщення | ||
|
Отже, теорія переміщення припускає наявність цілого ряду видів вкладень, які банк при необхідності може реалізувати досить швидко і без втрат. Необхідно частина активів банку накопичувати і зберігати н ліквідній формі - грошових коштах і високоліквідних цінних паперах. Збереження ліквідності можливе за умови, що активи можна перемістити, трансформувати з менш в більш і абсолютно ліквідну форму - готівку. При виникненні потреби в ліквідних засобах, більш високою, ніж наявність грошових коштів (первинних резервів), банк продає вторинні резерви. Якщо і запасу вторинних резервів не вистачає для покриття існуючої потреби в готівки, банк змушений продавати менш ліквідні активи. У такій ситуації є певні мінуси. По-перше, реалізація багатьох видів активів пов'язана з виплатою комісійної винагороди посередникам, а по-друге, при терміновій реалізації можлива вимушений продаж активів нижче дійсної вартості. Таким чином, використання теорії переміщення в практиці управління банківською ліквідністю ефективно у випадку досить стабільної обстановки на фінансових ринках, збалансованості попиту та пропозиції. В іншому випадку для підтримки ліквідності банківської системи, як і для застосування теорії комерційних позик, необхідне існування центрального банку з необмеженими можливостями по купівлі фінансових інструментів, що відносяться до вторинних резервів. Для управління ліквідністю необхідно наявність активів, що мають досить стабільні ринки, що відповідають наступним вимогам: має місце динаміка цін на ліквідні активи, спостерігаються ринкові закономірності взаємозв'язку попиту та пропозиції; при наявності ринку з відносно сталими цінами повинна бути можливість повернути початкові інвестиції з мінімальним ризиком. У результаті аналізу грошового та фондового ринків виявляється ряд активів, які відповідають вимогам високої ліквідності: короткий термін погашення, реалізованість і відсутність кредитного та процентного ризиків. У світовій практиці головними фінансовими інструментами, ви-виконується роль вторинних резервів, виступають вкладення в державні цінні папери. До серпневої кризи 1998 р. на рос-сийской ринку список ліквідних активів також відкривався державними цінними паперами. Це були: державні безкупонні короткострокові облігації (ДКО) - боргові зобов'язання Уряду Росії; облігації федеральних позик (ОФЗ) і державної ощадної позики (ОГСЗ) - також боргові зобов'язання Російської Федерації у формі державних цінних паперів; облігації внутрішньої позики (ОВВЗ) - боргові зобов'язання, випущені в 1993 р. для врегулювання внутрішнього валютного боргу колишнього СРСР щодо власників валютних рахунків у Зовнішекономбанку (це були єдині цінні папери в Росії, випущені з номіналом в іноземній валюті); муніципальні облігації - боргові цінні папери суб'єктів РФ і муніципальних утворень; облігації Банку Росії (ОБР) - фінансовий інструмент, що з'явився під час кризи 1998 р. Крім того, в ролі вторинних резервів можуть виступати міжбанківські кредити на короткий термін. Прикладом організації міжбанківського ринку може служити Саратовська область, де між банками укладено генеральну угоду про співпрацю на ринку міжбанківських кредитів. Ініціатором укладення даної угоди виступило головне управління ЦБ РФ по Саратовської області. Його основною метою є регулювання порядку погодження, укладення та оформлення угод на міжбанківському ринку. Безсумнівно, формалізація єдиних умов для всіх учасників ринку сприяє підвищенню ліквідності ринку. Крім перерахованих вище інструментів управління ліквід-ністю, іменованих вторинними резервами, для розвинених країн характерні також такі їх види: акцепти банку, комерційні папери, позики в євровалюті і евродолларах та ін Всі вони практично відсутні в сучасній практиці комерційних банків Росії. Наявність вторинного ринку цінних паперів і, зокрема, робота Центрального банку РФ з цінними паперами різних емітентів розширюють коло можливостей банків з управління ліквідністю. Наприклад, у разі неповернення кредиту, в забезпечення якого прийняті пінні папери, у банку повинна бути можливість або реалізувати заставні цінні папери, або отримати під заставу цих цінних паперів кредит у Центральному банку РФ. У нашій країні в даний час список цінних паперів, які ЦБ РФ бере в якості забезпечення по ломбардних кредитах, включає тільки державні цінні папери, отримані в ході новації, та облігації Банку Росії. Отже, спостерігаються суттєві відмінності в характеристиках банківських активів і їх ліквідності в економічно розвинених країнах і в Росії. У порівнянні з зарубіжними банками у російських банків немає такого широкого переліку ліквідних активів. Це скорочує можливості комерційних банків з використання на прак-тику теорії переміщення. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||