| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
19.3. Моделі переходу і сценарії подальшого розвитку | ||
|
Відсутність серед економістів загальновизнаною універсальної моделі пояснюється рядом причин: відносною молодістю проблеми подібного переходу і відсутністю історичних прецедентів. Теоретичне осмислення процесів переходу не встигало за практикою перетворень (в окремих країнах - особливо стрімких); абсолютною унікальністю умов кожної країни, різними вихідними рівнями економічного розвитку, структури економіки, географічного положення, соціально-економічних інститутів і т.п. Міжнародні економічні організації також прагнули внести свою лепту: ними були розроблені моделі переходу. Однак слабким місцем цих розробок, наприклад, програми Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), - було те, що вони носили чисто теоретичний характер, і їх застосування в умовах реального реформування постсоціалістичних країн утруднялося через що були в них серйозних протиріч і обмежень. З цим погоджувалися навіть фахівці самих міжнародних організацій - розробників різних програм. Спільною рисою для більшості пропонувалися моделей було формулювання наступних ключових завдань, вирішення яких, за задумом, і мало визначити успіх або неуспіх переходу: лібералізації економіки, т. е. пом'якшення діяли обмежень у сфері ціноутворення, торгово-посередницької діяльності (як всередині країни, так і за її межами), встановлення господарських зв'язків і т.д; структурної перебудови економіки (зміни галузевої структури, принципів управління виробництвом, системи прийняття рішень у господарюючих суб'єктів тощо); придушення інфляція, подолання трансформаційного спаду; сприяння адаптації економічних суб'єктів до нових умов господарювання. Головні ж відмінності моделей переходу до ринкової економіки полягали в різній пріоритетності здійснення цих завдань і часу, що відводиться на їх реалізацію. Остання ознака і ліг в основу поділу цих моделей на два типи: що використовують принцип шокової терапії або градуализма. Принцип шокової терапії означає, що всі перераховані завдання мають бути вирішені одночасно і в стислі терміни. Градуалізм передбачає послідовне вирішення тих же завдань, здійснюване окремими етапами. До переваг шокової терапії можна віднести швидкість проведення реформ. Оскільки всі завдання вирішуються одночасно і оперативно, неминучий трансформаційний спад повинен бути короткочасним. Крім того, швидко досягається стадія, коли реформи стають незворотними. Недоліком є те, що, якщо реформи зайдуть у глухий кут або швидкість їх здійснення помітно впаде, буде складно відступити на попередні позиції, оскільки всі колишні інститути, економічні механізми вже зруйновані. Позитивним моментом градуализма є те, що знижується ризик виникнення тупикової ситуації в процесі реформування економіки. Кожен етап реформи в разі його невдачі може бути переглянутий, тобто існує можливість відступити назад, стабілізувати ситуацію і зробити нову спробу. Крім того, зменшується ймовірність різкої негативної реакції суспільства на радикальні зміни і, як наслідок, можливість соціального вибуху. З наведених причин реалізація цих моделей не гарантує абсолютного успіху. Вироблення напрямки реформ, планування їх реалізації, визначення ролі держави, суспільства, економічних інститутів повинні базуватися на конкретних місцевих умовах. До уваги слід приймати весь спектр особливостей країни: економічну і політичну історію, географічне положення, зовнішньоторговельних партнерів, місце в міжнародному розподілі праці, ставлення суспільства до реформ і т.д. На думку ряду вчених-економістів, моделі шокової терапії та градуализма при всій їх позитивності застосовні для лікування та стабілізації нехай і хворий, але лише ринкової економіки. Наявність ринку передбачається як даність. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||