| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
19.3. СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ | ||
|
У літературі виділяють наступні конструктивні елементи системи соціальних гарантій: гарантії формування, підтримки та розвитку здібностей, в першу чергу до праці (гарантії рівного доступу до соціально пріоритетним благ) ; гарантії реалізації здібностей у процесі трудової діяльності (гарантії зайнятості, індивідуальної підприємницької діяльності тощо); гарантії доступу працівника до процесів прийняття управлінських рішень (в процесі виробництва, в масштабах рішень общесоциального та загальнодержавного порядку); гарантії розподілу по праці, отримання доходів на основі різноманітних суспільно прийнятних способів і джерел їх формування; гарантії в сфері реалізації обміну (гарантії товарного покриття грошових доходів, рівного доступу до ринків товарів і послуг); гарантії у сфері споживання (гарантії вільного вибору напрямку, форм і способів використання доходів, гаран-тії громадського контролю якості та безпеки для здоров'я реалізованих товарів і наданих послуг, гарантії мінімального рівня задоволення первинних життєвих по-требностей); гарантії забезпечення екологічної безпеки для нормального відтворення життя членів суспільства; гарантії захисту цивільних свобод кожної особистості, можливостей використання прав і виконання обов'язків. Російські економісти виділяють наступні соціальні га-рантьє, що надаються населенню: 1) мінімальна оплата праці; 2) пенсії; 3) допомоги на дітей; 4) стипендії; 5) індексація доходів в умовах інфляції; 6) компенсація втрат від стихійних лих; 7) допомоги по безробіттю; 8) медичне страхування; 9) захист умов праці; 10) соціальне обслуговування осіб літнього віку та інвалідів. Елементи системи соціальних гарантій знаходяться в єдності, взаємозв'язку і охоплюють майже всі сфери суспільного життя: підготовку громадян до трудової діяльності, виробництво, розподіл, обмін, споживання, сфери соціальних прав і обов'яз-занностей, екології. Гарантії зайнятості, наприклад, характеризують ступінь використання трудових ресурсів у суспільному виробництві, співвідношення трудового населення і робочих місць. Вважалося, що в колишньому СРСР на початку 30-х рр.. забезпечувалася повна зайнятість всього працездатного населення, безробіття офіційно заперечувалася. Тепер, коли безробіття стала очевидним фактом, з'явилася необхідність серйозно зайнятися управлінням зайнятості трудових ресурсів: вивчати потреба в кадрах робітників і фахівців, проводити профорієнтацію, облік зайнятих в суспільному виробництві і вільних робочих місць, пе-реподготовку кадрів. З'явилася також біржа праці - організована форма забезпечення зайнятості. Що стосується гарантій в споживанні, то воно, як заключна стадія відтворення, показує, наскільки потрібною і корисною виявилася робота на виробництві при розподілі та обміні. Припустимо, в країні добре розкуповуються останні моделі комп'ютерів. Споживачі ними дуже задоволені, про що повідомляють виробникам комп'ютерної техніки своїми покупками. Споживання допомагає оцінювати роботу не тільки окремих видів виробництва, а й цілих галузей. Для нормального задоволення потреб населення не-обходимо забезпечити наступні науково обгрунтовані норми споживання: м'ясо і м'ясопродукти - 82 кг, молоко та молочні продукти - 405 кг, яйце - 292 шт., Риба і рибні продукти - 18 кг, цукор - 40, рослинне масло - 9, овочі - 146, фрукти і ягоди - 114, картопля - 97, хліб і хлібні продукти - 110 кг. В даний час важко уявити життя людини без ежед-невной розширення інтелектуального та емоційного кругозору за допомогою навчання, книг, радіо, телевізора і комп'ютера. Чим більше освічений і поінформований людина, тим багатшим і насиченим його життя. Якщо матеріально-речовий споживання в більшій мірі забезпечує існування людей, то духовне в основному свя-Зано з їх розвитком і змінюється більш швидкими темпами в порівнянні з речовим споживанням. У ньому зростають по-требности, спрямовані на підвищення освіти і розширення кругозору. Споживання буває корисним і шкідливим. Корисне - прино-сящее користь людині, а шкідливий - шкода, причому не тільки самому споживачу, а й людям, що оточують його (алкоголь, тютюн, нар-котики). Лікарями встановлено, що споживання тютюну забирає у людини 8 років життя, алкоголю-15 років, а наркотиків - все життя. Розрізняють насичується і ненасищаемой споживання. Наси-щаемое споживання-споживання, що має межу, після дос-тижения якого воно втрачає свою значимість і цінність для по-споживача (потреба в певних продуктах харчування, в конкретних видах одягу і моделях взуття, предметах побуту). Ненаси-щаемое споживання-споживання, яке ніколи не втрачає своєї значимості і цінності для споживача, все більш і більш допол-вується і поглиблюється: неможливо насититися знаннями, освітою, музикою, читанням книг, спогляданням прекрасного, спілкуванням з людьми та іншими духовними цінностями. В умовах ринку широко використовується таке поняття, як суверенітет споживача, тобто положення, при якому споживачі визначають поведінку товаровиробників. Кожен виробник прагне продати більше товарів, так як від цього залежить його прибуток. Набуває ж товари споживач. За його діям виробник дізнається про свою роботу, її якості і необхідності. Споживач - вища інстанція для виробника. Суверенітет споживача проявляється через покупку або відмова від покупки товару, створеного виробником. Для того щоб споживач міг дотримуватися свій суверенітет, він повинен мати свободу вибору - положення, при якому тільки гроші обмежують придбання товарів і послуг. Формування потреб передбачає: знаходження соціально виправданого співвідношення між матеріальними і духовними началами в потребах і способі життя людей; формування морально виправданих потреб, тобто включення морального мотиву в усі види потреб і життє-діяльності; визначення та вибір об'єктивних критеріїв розумності тих чи інших потреб. В умовах переходу до ринкової економіки дуже важливо усвідомлювати ступінь залежності задоволення особистих потреб від ефективності та якості трудової діяльності, а також те, що нові, більш високі потреби можуть бути задоволені тільки в результаті більш продуктивної праці. Виховання потреб передбачає вироблення у кожної людини вміння аналізувати і правильно оцінювати об'єктивні умови, співвідносити свої потреби, бажання з можливостями їх задоволення. Особлива увага приділяється структурі і якості харчування відповідно до науково обгрунтованими нормами, особливо за рахунок підвищення частки білків тваринного походження. Повсюдний перехід до фізіологічно обгрунтованого набору продуктів, по-зволяют повністю задовольнити потреби людини в ві-Таміна, амінокислотах та інших корисних речовинах, при одно-часовому вживанні жирів і вуглеводів буде практично означати зміцнення здорового способу життя, можливість активної та дієвої роботи і довголіття людини . Таким чином, в сучасних умовах мова повинна йти не тільки про задоволення фактично сформованих потреб, а й про постійне їх розвитку, поглибленні. Формування нових потреб вимагає глибокого вивчення і розвитку, обгрунтованого встановлення пріоритетів, моделювання способу життя. У процесі виховання необхідно не тільки підкреслювати необхідність обмеження якихось завищених потреб, роз'яснювати нереальність їх задоволення, а й стимулювати недостатньо розвинені, але вельми необхідні для вдосконалення особистості потреби. По-друге, культура споживання передбачає виховання в кожній людині почуття справжнього господаря всього, що створено працею людей. Щорічно весь цивілізований світ відзначає День захисту споживчих прав. Свого часу американський президент Дж. Кеннеді проголосив основні права споживачів: право знати, право на безпеку, право вибирати, право бути почутим. Особливого значення набувають гарантії забезпечення екологічної безпеки. Поглиблення науково-технічного прогресу, зростання масштабів втягуються в оборот природних ресурсів, створення нових технологій при нехтуванні до природоохоронних заходів нерідко ведуть до забруднення атмосферного повітря і грунту, річок, озер і морів, до великих втрат в рослинному і тваринному світі, до погіршення умов життя людей. У зв'язку з цим від держав, незалежно від їх приналежності до суспільно-економічній системі, потрібно координувати екологічні заходи, об'єднувати зусилля в справі охорони навколишнього середовища. Катастрофа на ЧАЕС загострила проблеми вироблення міжнародних стандартів безпеки, зумовила строгий підхід до використання атомної енергії, активізувала наукові вишукування в області альтернативних видів енергії. Неабиякою мірою надають згубний вплив на екологію і такі традиційні енерговиробники, як тепло-і гідростанції: перші - своїми викидами в атмосферу; другі - грубим втручанням у природне міграцію риби, затоплення або зневоднення басейнів річок і т.д. Довкілля значною мірою впливає на стан здоров'я людей: у забрудненому середовищі захворюваність вище. За наявними даними, здоров'я на 30% залежить від стану навколишнього середовища, а на екологічно неблагополучних територіях - на 40-50%. Приблизно дві третини всієї дози опромінення людина одержує від радіоактивних речовин, що надходять з їжею. Проте витрати на природоохоронні заходи ще незначні ^ У 1970 р. на ці цілі світове співтовариство витратило 75 млрд дол., 1990 р. - 150 млрд, а до 2000 р. імовірно близько 250 млрд дол. Експерти вважають, що кожна держава повинна виділяти на заходи, пов'язані з екологією, не менше 5% валового національного продукту, а виділяється лише 1-2%. Для вирішення екологічної проблеми в світі вживаються дієві заходи. У цьому плані показовий досвід США, де розроблена великомасштабна екологічна програма. У ній, зокрема, передбачається повна заборона використання аерозолів, застосування бензину в машинах для стрижки газонів, переклад всього автотранспорту на екологічно чисте паливо (типу метанолу) або на електрику, введення посилених санітарно-гігієнічних норм на питну воду. Японська ж екологічна програма передбачає в період з 2008 по 2012 р. скоротити викид так званих "парникових газів" на 6% порівняно з рівнем 1990 р. Склад і механізм реалізації соціальних гарантій змінюються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Втрачають силу старі механізми соціального впливу на поведінку економічних суб'єктів у зв'язку з необхідністю охорони інтересів суспільства в цілому і окремих його верств, з'являються нові гарантії, що відповідають новим умовам розвитку суспільства і кожної особистості окремо. При розгляді питання про соціальної захищеності та соціальні гарантії слід мати на увазі, що вони ні в якій мірі не повинні ослаблювати принцип матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності праці, вести до уравнительности, перешкоджати диференціації доходів, об'єктивно обумовленої відмінностями в праці. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||