| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
19.4. РОЗПОДІЛ ДОХОДІВ І СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ | ||
|
Джерела підвищення активності людини, її громадянськості не можна шукати тільки у виробництві. Вони - у всій системі економічних, політичних та ідеологічних відносин, у розвитку самоврядування, в повному використанні всього багатства суспільних відносин. Важливо і те, як особистість сприймає соціально-економічні та політичні умови, як використовує їх, що прагне змінити, якими цілями керується. Все більшого значення набувають зміна самої особистості, її моральне самовдосконалення, правильне фор-мування потреб та інтересів, світогляду та ціннісних орієнтацій. Завдання побудови економічної системи, орієнтованої на людину, стимулює розвиток особистості, грунтується на ідеї соціальної справедливості та у зв'язку з цим містить в собі величезний творчий потенціал. Поняття соціальної справедливості сприймається суспільною свідомістю в даний час як благополуччя, досягнуте в результаті діяльності, що приносить реальну користь суспільству. Якщо вклад людини в суспільний добробут виявляється істотним, то природним буде і високу винагороду його праці. Нечесні доходи, збагачення за рахунок пограбування інших, використання свого суспільного становища стають ис-точником соціальної напруженості. На настрій людей негативно впливає збереглася в організації праці і формах його оплати інерція старих, зжили себе методів господарювання. Це породжує негативні явища двоякого роду. В одних випадках оплата раніше росте швидше, ніж продуктивність праці; в інших, навпаки, виробничі успіхи, навіть по-справжньому видатні досягнення трудових колективів, окремих працівників не дають їм вагомого матеріальної винагороди. Це веде до того, що люди починають ставитися до своєї роботи формально, їх трудовий ентузіазм падає. Дотримання принципу соціальної справедливості передбачає подолання відчуження працівників від власності, ослаблення в товаристві інших видів відчуження (соціального, культурного, політичного), перетворення людини з чинника виробництва в суб'єкт праці. Необхідно забезпечити пріоритетний розвиток соціокультурної сфери, яке передбачає інвестиції в освіту, культуру як на макро-, так і на мікрорівні. Соціальна справедливість передбачає також персональну відповідальність кожного за свою роботу. Добросовісний, високо-продуктивну працю вимагає не тільки матеріального, але і морального заохочення. Крім того, необхідно проявляти постійну турботу про те, щоб людям праці забезпечувалися умови для розкриття і додатки їх здібностей до праці, підвищення зацікавленості трудящих у зростанні кваліфікаційного, освітнього та професійного рівня. Справедливість - поняття не тільки моральне, а й економічне. Для того щоб оплата праці була справедливою, необхідно забезпечувати дотримання принаймні двох принципових умов: оплата праці повинна становити більшу частину новоствореної вартості; виробник повинен бути активним споживачем виробленого. Перша умова забезпечує стійкий і вагомий дохід населення, друге - динамічний розвиток економіки. Принцип соціальної справедливості базується на дотриманні горизонтальної та вертикальної справедливості. Принцип горизонтальної справедливості припускає застосування однакових заходів до всіх осіб, які перебувають в однаковому положенні, тоді як принцип вертикальної справедливості заснований на застосуванні диференційованих заходів до особам, які у нерівному положенні. Так, відповідно до першого принципу передбачається єдина податкова ставка на рівні по величині доходи незалежно від їх джерел, друге ж встановлює різну за величиною податкову ставку на різні за величиною доходи. Оплата праці повинна якомога більш повно враховувати, хто і як працює. Вона зростає, якщо працівник відноситься до справи сумлінно, і зменшується, якщо він не прагне шукати, творити, вчитися. Прагнення до забезпечення рівності доходів призводить до зниження ефективності виробництва, бо нема чого ефективно працювати ні "бідному" (все одно суспільство підтримає), ні "багатому" (все одно суспільство відніме). У свою чергу нерівність доходів забезпечує економічну ефективність, бо породжує прагнення до поліпшення індивідуальних результатів виробничої діяльності з метою отримання підвищених доходів. Характерно, що рівність доходів, за визнанням багатьох економістів, призводить до соціальної справедливості, а нерівність - до соціальної несправедливості у вигляді значної диференціації суспільства. Ринкове розподіл доходів компенсує цю несправедливість економічною ефективністю виробництва. Воно забезпечує сукупний продукт в розмірах, достатніх для підтримки малозабезпечених у вигляді трансфертних платежів і великих соціальних програм. Ринкова система грунтується на принципі досягнення максимального результату при мінімальних витратах. Висока ефективність виробництва, створювана ринком, обумовлена загальністю конкуренції, яка поглиблює полярність між відстаючими і процвітаючими, призводить до диференціації доходів. Більший дохід отримує той, хто вчасно застосував нові технології та обладнання, знизив витрати виробництва. Висока ефективність виробництва, насиченість ринку товарами поєднуються з порушенням принципів рівності, соціальної справедливості, що ставить завдання їх підтримки за допомогою контролю над доходами і прогресивного оподаткування великих доходів. Справедливість у розподілі виступає як потужний засіб гармонізації інтересів різних груп. Забезпечити баланс інтересів, урівняти неспівпадаючі спонукання, підвести ясну і зрозумілу основу під пріоритети - в цьому її найважливіше завдання. Суспільство, колектив, особистість - суб'єкти, реально беруть участь у процесі суспільного життя. Вони діють по-різному, але в рамках загальнонародних інтересів. Захист миру, зміцнення оборони країни, спрямованість розвитку економіки на підвищення матеріального добробуту і духовного рівня - фундаментальна база інтересів всіх трудящих. У зарубіжній економічній теорії виділяють чотири принципу справедливості в розподілі і перерозподілі доходів: егалітарний, роулсіанскій, утилітарний, ринковий. Егалітарний принцип означає, що в суспільстві відсутня нерівність у розподілі доходів. Роулсіанскій принцип передбачає справедливої таку диференціацію доходів, при якій відносне економічна нерівність допустимо лише тоді, коли воно сприяє досягненню вищого абсолютного рівня життя найбіднішими членами суспільства. Утилітарний принцип заснований на тому, що доходи повинні розподілятися пропорційно корисності їх використання різними людьми. Ринковий принцип передбачає ринковий розподіл доходів, засноване на відповідності доходу кожного фактора виробництва граничному продукту, отриманого від даного чинника. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||