Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
О.І. Лаврушин. БАНКІВСЬКА СПРАВА, 2005 - перейти до змісту підручника

19.7. ОПЦІОНИ, Ф'ЮЧЕРСИ, СВОПИ

Опціони, ф'ючерси та свопи є важливими фінансовими інструментами спекулятивної гри на цінах (товарів), курсах (валют, цінних паперів), ставках (відсотків і т.д.), хеджування ризиків. Вони являють собою так звані деривативи - похідні цінні папери.
Форвардний опціон (орІоп) - це контракт, укладений двома контрагентами, один з яких виписує і продає опціон (при цьому він є продавцем опціону), а інший купує його і отримує право протягом обумовленого в умовах опціону терміну або купити за фіксованою ціною певну суму іноземної валюти у продавця опціону (у випадку валютного опціону на покупку), або продати певну суму валюти продавцю опціону (опціон на продаж). Таким чином, особливість опціону полягає в тому, що в угоді купівлі-продажу покупець купує не титул власності (тобто іноземну валюту), а право на її придбання. При цьому покупець опціону виплачує продавцю своєрідні комісійні, які іменуються премією. У цій угоді продавець контракту бере на себе певні обов'язки (продати або купити певну суму валюти) залежно від умов опціону. Покупець же опціону по-лучает право купити або продати певну суму валюти.
Будь опціон має свою ціну виконання, тобто фиксируемую в до-говорі ціну, за якою опціон може бути реалізований. В цілому опера-ції з опціонами здійснюються або в чисто спекулятивних цілях, тобто для отримання прибутку, наприклад, на різниці курсів, або для хеджування ризику. При цьому учасники опціонної угоди розраховують на протилежні тенденції в русі валютних куров. Ступінь виграшу чи програшу в чому визначається типом опціону.
Залежно від виду операції розрізняють опціон на продаж ("put") і опціон на покупку ("call"), а за принципом виконання - американський і європейський. При американському варіанті покупець опціону може реалізувати своє право протягом певного відрізка часу (опціонного періоду), а при європейському - тільки в певну дату, зафіксовану в контракті.
Опціонний контракт схожий на звичайний страховий договір. Страховик (продавець опціону) приймає на себе ризики страхувальника (покупця опціону) і утримує за це певну комісію (премію). Якщо це разова, ізольована угода, то все у владі договірних сторін. При наявності організованою ліквідної торгівлі опціонами орієнтуються на сформований рівень ринкових цін.
Формально ф'ючерсний контракт (futures) - це законне пов'язує дві сторони угоду, відповідно до якого одна сторона погоджується здійснити, а інша - прийняти поставку певної кількості і кач'ества конкретного товару у визначений термін або терміни в майбутньому за ціною, що встановлюється під час укладення контракту.
Існує кілька відмінних особливостей фінансових ф'ючерсних контрактів і способів їх здійснення. По-перше, фінансові ф'ючерси - це високоліквідні стандартизовані контракти, які передбачають торгівлю по відкритому вигуку або введенню певної інформації в комп'ютер (торговий термінал) на централізованих і регульованих біржах. Друга важлива відмінність ф'ючерсів від інших форвардних контрактів стосується методу розрахунку і поставки. Як правило, кожен ф'ючерсний обмін підтримується централізованою кліринговою палатою, яка ефективно виконує роль контрагента в кожній операції і таким чином гарантує виконання кожного контракту.
На практиці лише невелика частина ф'ючерсних угод виражається у фізичній поставці відповідного інструменту, однак процес поставки є складовою частиною кожного контракту і його специфікації, забезпечуючи механізм вирівнювання готівкових (касових) і ф'ючерсних (строкових) цін.
Операції "своп" ("swap") - це одночасний продаж, наприклад, іноземної валюти на приблизно рівні суми за умови розрахунків по них на різні дати. Нерідко використовують і інше визначення операцій "своп" - це купівля або продаж іноземної валюти на найближчу дату з одночасною контрсделкі на певний термін.
Операції "своп" майже повністю усувають валютний ризик. Але хоча валюта купується і продається одночасно за умови розрахунку на різні дати, і теоретично можна сказати, що кожна з операцій є самостійною, на практиці ринок використовує "своп" в якості бази для строкових угод.
Операції "своп" можна класифікувати за різними ознаками. У тому числі виділяють: Валютні "свопи" - операції з обміну фіксованих валютних курсів на плаваючі.
Процентні "свопи" - фіксована процентна ставка проти плаваючої або плаваюча ставка проти плаваючої, але "плавають" вони в різних режимах.
Валютно-процентні "свопи" - будь-які комбінації з вищеназваних різновидів.
Диференціальні "свопи" - "свопи" з нетто-платежем однієї сторони на користь іншої при укладанні контракту.
Найбільш простим є так званий прямий валютний "своп" з перемінним курсом, коли взаємодіючі сторони дого-варіваются обміняти готівкові суми валюти, а потім повторно об-міняти цю ж суму в одній валюті на змінену суму в іншій валюті в деякий заздалегідь визначений день. Цей тип валютного "свопу" практично регулярно використовується на валютних ринках і забезпечує економію на операційних витратах в порівнянні з не-залежними поточної та форвардної угодами.
Основною перевагою операцій "своп" як засобу створення термінових позицій є те, що її учасникам не доводиться турбуватися про короткострокові коливаннях курсів, оскільки останні не чинять сильного впливу на структуру форвардних курсів, якщо при цьому не відбувається значних змін в плані їх перетворення. Коливання маржі у валютних курсах також не сильно відбивається на форвардної маржі.
Таким чином, ці та деякі інші фактори вплинули на широке розповсюдження операцій "своп" у світовій практиці. Бум цих операцій, що почався в 80-і рр.., Триває до теперішнього часу. У Росії комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути активно освоюють нові для них фінансові інструменти, включаючи і операції "своп".
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz