Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
В.В. Янова. ЕКОНОМІКА (Курс лекцій), 2005 - перейти до змісту підручника

20.2. Економічна політика держави в перехідний період в Росії

Особливості економічної політики держави в перехідній економіці зумовлені низкою обставин. Перехідна економіка виходить зі стану рівноваги, вимагає для своєї стабілізації на якісно новій основі не тільки створення нових інститутів, а й організації принципово нової схеми взаємодії між державою та економічними суб'єктами (агентами). У цьому процесі активна роль належить державі.

В перехідній економіці виникають нові функції дер-дарственногорегулірованія:
забезпечення інстр ітуціонально-правової основи діяльно -
сти всіх економічних суб'єктів (визначення прав і форм власності, умов укладення та виконання контрактів, відносини працівників і роботодавців і т.д.);
ліквідація негативних ефектів ринкової поведінки (держава займається питаннями охорони навколишнього середовища, організацією фундаментальних наукових досліджень, державної системи освіти і медичного обслуговування тощо);
розробка новогохозяйственного законодавства;
демонополізація і заохочення конкуренції;
приватизація державної власності та заохочення приватного сектора.
Державне регулювання - одна з основних форм участі держави в економічному житті, що складається в прямому або непрямому впливі на розподіл ресурсів і формування пропорцій.
Необхідність державного регулювання економіки в перехідний період обумовлена:
вимогою усунення зовнішніх факторів;
виробництвом суспільних благ;
забезпеченням економіки необхідною кількістю грошей;
здійсненням цілеспрямованого процесу реформування адміністративно-командної економіки. Перераховані вище проблеми визначають цілі державного регулювання в перехідній економіці (рис. 20.2).
В даний час виділяють наступні форми економічного регулювання:
адміністративне регулювання (за рахунок використання ліцензування і квотування, контролю над цінами, доходами, валютним курсом, а також інших форм);
правове регулювання (на основі цивільного та господарського законодавства, шляхом встановлення системи норм і правил).

Рис. 20.2. Цілі державного регулювання


пряме економічне регулювання (через різні форми безоплатного фінансування секторів, галузей, територій і підприємств);
непряме економічне регулювання (використовує в основному важелі кредитно-грошової , податкової, амортизаційної, валютної, зовнішньоекономічної політики тощо) (рис. 20.3).
На мікрорівні регулюючий вплив держави здійснюється за допомогою:
податків (ПДВ, податків на доходи, акцизів і ін);
дотацій (виплат виробникам або споживачам, що забезпечують доведення ціни продажів до рівноважної);
фіксованих цін, які встановлюються державою (вище або нижче рівноважних) на окремі товари або їх групи. Відбуваються інституційні перетворення (створення
основ ринкової економіки). Під інституційними преоб-разованіемі розуміють зміни формальних і неформальних умов господарської діяльності. Ця система заходів включає розробку і застосування законодавства, відповідного ринкових умов господарювання. До институ національним перетворень відносяться зміна відносин власності (створення приватного сектора), формування нових організацій та установ ринкового типу (комерційних банків, товарних і фондових бірж, інвестиційних фондів та ін.), а також створення нової системи управління народним господарством (шляхом заміни адміністративних важелів економічними, насамперед бюджетними та податковими).
Інституційні перетворення виражаються в розробці законів, що регулюють діяльність економічних суб'єктів в умовах ринкової економіки. Ринкове законодавство має регулювати:
право власності;
договори між економічними агентами, включаючи їх виконання;
порядок початку і закінчення господарської діяльності (процедури відкриття фірм або реєстрації юридичних осіб, злиття, поглинання і банкрутства підприємств);
підтримка конкурентного середовища та ін

Рис. 20.3. Форми непрямого економічного державного регулювання


« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz