Головна |
« Попередня | Наступна » | |
20.2. ПРОЦЕНТНИЙ РИЗИК, МЕТОДИ ЙОГО ОЦІНКИ І УПРАВЛІННЯ | ||
Пріменітеьно до комерційних банків процентний ризик може бути визначений як ризик скорочення чистого доходу банку аж до втрати вартості його капіталу внаслідок зміни рівня процентних ставок,результатомкоторогоможетстатьпревышениесредней вартості залучених над розміщеними коштами. Таким чином, процентний ризик відображає рівень схильності фінансового стану кредитної організації несприятливих змін процентних ставок. Прийняття на себе процентного ризику є абсолютно нормальним для комерційного банку і може виступити важливим джерелом отримання додаткового прибутку. Разом з тим надмірна для даного банку рівень ризику в конкретних економічних умовах може створити серйозну загрозу для фінансового стану банку. Процентний ризик виникає в результаті невизначеності інформації щодо майбутнього стану грошового ринку, а також зміни макроекономічних показників, таких як темпи інфляції, розмір бюджетного дефіциту, темпи зростання внутрішнього національного продукту та інші. До факторів процентного ризику відноситься також і фінансова стійкість комерційного банку. Базельським Комітетом були визначені наступні причини виник-нення процентного ризику. РРіскізмененіяцени. Цей фактор є основною причиною того, що комерційний банк несе процентний ризик, і визначається як незбалансованість активів та пасивів за строками платежу і по терміновості перегляду процентних ставок. 2) Ризик зміни кривої доходу. Розбіжність за часом у зміні процентних ставок за активами і пасивами може призвести до ризику за умови зміни конфігурації і форми кривої графіка, що відображає рівномірність підлозі чення доходу. Цей вид ризику виникає тоді, коли непередбачені зміни кривої графіка доходів чинять негативний вплив на дохід банку і лежить в основі операції економічну вартість. Базисний ризик. Він виникає в результаті недосконалої кореляції при регулюванні відсотків, отриманих та сплачених за різними фінансовими інструментами, які не мають відмінностей за своїми характеристиками, при їх переоцінці. Наприклад, в умовах, коли кредит строком на один рік з щомісячною переоцінкою на основі процентної ставки по одномісячних векселями казначейства США фінансується за рахунок депозиту строком на один рік, вартість якого щомісяця переоцінюється на основі ставки LIBOR, піддає банк ризику несподіваної зміни маржі між двома ставками , що лежать в основі переоцінки. Ризики, пов'язані з опціонами. Опціонні угоди дають своїм власникам право на купівлю, продаж або зміна умов по операціях з облігаціями, векселями та іншими процентними цінними паперами. До них же за своїм характером можна віднести право погашення позичальниками кредитів достроково, а також право вилучення депозитів до запитання. Висновок банками таких угод створює для них значні процентні ризики через можливої зміни балансу активів і пасивів за термінами. Таким чином, зміни процентних ставок можуть несприятливо позначатися як на доходах банку, так і на вартості його активів. Оцінка процентного ризику з точки зору перспективи отримання доходу здійснюється за допомогою такого показника, як рівень процентної маржі. Процентна маржа являє собою різницю між процентним доходом від активів, що приносять дохід, і процентним витратою за зобов'язаннями банку. Процентну маржу визначають так само, як чистий дохід за відсотками, виражений в відношенні до обсягу активів, що приносять дохід у вигляді відсотків. Найчастіше для розрахунку процентної маржі використовують наступну формулу:
Аналіз процентної маржі проводиться за такими напрямами: порівняння фактичної процентної маржі з базової, що дозволить своєчасно виявити тенденцію зниження або збільшення доходу за відсотками; аналіз зміни складових компонентів процентної маржі для визначення, яка з категорій доходів (витрат) викликає її загальну зміну; визначення меж, у яких зміна процентної маржі вимагає прийняття управлінських рішень. Основними факторами, що впливають на розмір процентної маржі, є обсяг і склад кредитних вкладень і їх джерел, терміни платежів, характер застосовуваних процентних ставок і їх рух. Розподіл позик на довгострокові і короткострокові, мають забезпечення й високо, а також за об'єктами кредитування визначає різну прибутковість вкладень. З іншого боку, для витрат банку має істотне значення співвідношення між ресурсами, купленими у ЦБ РФ, інших кредитних установ, залученими депозитами та іншими джерелами. Крім названих факторів, розмір процентної маржі перебуває під безпосереднім впливом співвідношення кредитних вкладень і їх джерел за часом платежу, а також за ступенем терміновості перегляду процентних ставок. У нашій країні, при діючій практиці кредитування, як правило, застосовуються фіксовані ставки, що не підлягають перегляду до закінчення терміну кредитної угоди. Розвиваючи ринковий механізм, не можна не враховувати досвід західних країн, що застосовують одночасно цілий набір процентних ставок - фіксованих і плаваючих і, як правило, переглядають процентні ставки залежно від зміни ринкової кон'юнктури. У цих умовах всі активи і пасиви прийнято ділити на чотири категорії відповідно до швидкістю регулювання процентних платежів і переходу на новий рівень процентних ставок. Існує наступна класифікація активів і пасивів: Активи і пасиви, по яких застосовується негайний і повний перегляд процентних ставок при зміні ринкових умов; Повний регулювання протягом 3 місяців; Активи і пасиви, за якими ставки переглядаються в період, що перевищує 3 місяці; Д. Активи і пасиви з повністю фіксованими ставками. Перші дві групи в цілому становлять активи і зобов'язання банку, чутливі до зміни процентних ставок. Їх співвідношення дозволяє оцінити процентний ризик, який несе банк, а також прогнозувати зміну процентної маржі. Незбалансованість активів і пасивів перших двох груп (А + В) в зарубіжній банківській літературі отримала назву гепа. У разі коли чутливі до зміни процентних ставок активи перевищують відповідні пасиви, ГЕП носить назву позитивного, у разі протилежної співвідношення - негативного. Управління гепом передбачає завдання максимізації процентної маржі протягом циклу зміни процентних ставок. Існує не-скільки підходів до управління гепом: підтримувати диверсифікований за ставками, строками, секторам економіки портфель активів, прагнучи до забезпечення його високої ліквідності; - до кожного етапу циклу відсоткових ставок застосовувати відповідну стратегію управління активами і пасивами банку. Наприклад, на етапі низьких процентних ставок при очікуванні їх росту доцільно збільшувати терміни запозичення коштів, скоротити обсяг кредитів з фіксованими процентними ставками, скоротити терміни інвестицій, залучити довгострокові позики, закрити кредитні лінії. Аналіз якісного складу вкладень і зобов'язань банку для оцінки процентного ризику та прогнозування розміру процентної маржі здійснюється за такою формою (табл. 20.2). Для цього використовується угруповання активів і пасивів балансу за заданих періодах терміновості розміщених зобов'язань і характеру при-міняних процентних ставок. В окремі групи виділяються активи і пасиви з рухомими процентними ставками і прирівняні до них (наприклад, якщо термін договору закінчується протягом місяця з дати аналізу або в договорі передбачена возморжность перегляду ставок при зміні ринкових індикаторів) і відповідно з фіксованими процентними ставками. По невідповідності між величиною зазначених активів і пасивів оцінюється процентний ризик.
Для того щоб вільно проводити процентну політику, кредитній установі необхідно знати, в яких межах складається коефіцієнт внутрішньої вартості банківських послуг. Цей показник характеризує сформовану величину витрат, не покритих отриманими комісіями і іншими доходами на кожен руоль продуктивно розміщених коштів. Відповідно, даний показник може бути визначений як мінімальна дохідна (процентна) маржа (Ммин), тобто мінімальний розрив у ставках по активних і пасивних операціях банку, який дозволяє останньому покривати витрати, але не приносить прибуток. Для розрахунку показника служить формула
Орієнтовна процентна маржа (М), до забезпечення якої має прагнути банк в ході кредитних угод з тим, щоб не тільки покрити витрати, пов'язані з його діяльністю, але й отримати запланований прибуток , визначається за наступною формулою:
Мінімальна дохідність активних операцій банку, в тому числі за кредитними угодами, визначається з урахуванням: поточної середньої вартості залучених ресурсів по банку; розміру відрахування коштів до Фонду обов'язкових резервів від обсягу залучених ресурсів; фактично склався за даними за попередній квартал рівня мінімальної процентної маржі (коефіцієнта внутрішньої вартості банківських послуг); мінімальної норми прибутковості активних операцій банку, яка визначається по вкладеннях з мінімальним ризиком на основі планових даних. Для розрахунку мінімальної прибутковості активних операцій банку (Дмін) використовується наступна формула:
Як зазначалося вище, коливання ринкових процентних ставок може вплинути не тільки на зміну чистого доходу по відсотках , але і на вартість банківських активів, пасивів і позабалансових статей. Дійсно, майбутня (перспективна) вартість будь-якого фінансового інструменту є оцінку вартості очікуваних чистих грошових потоків з урахуванням діючих відсоткових ставок на ринку. У широкому сенсі економічна вартість характеризується як очікуваний чистий грошовий потік від справжньої вартості банку, визначений як сума очікуваних грошових потоків за активами за вирахуванням очікуваних грошових потоків за пасивами з урахуванням чистих грошових потоків за позабалансовими статтями. Документами Базельського Комітету були визначені основні методи управління процентним ризиком: відповідний контроль з боку Правління та старшого керівного складу; наявність адекватних інструкцій і вказівок з питань управління ризиками; відповідні методи визначення розміру ризику, спостереження і контролю; наявність всеосяжного внутрішнього контролю та незалежного аудиту. Конкретні форми реалізації названих принципів залежать від обсягу банку та характеру його операцій, а також від рівня процентного ризику, прийнятого вищим менеджментом банку. Основні принципи управління процентним ризиком в комерційному банку повинні бути затверджені уповноваженим органом управління. | ||
« Попередня | Наступна » | |
|