| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
20.4. СВІТОВИЙ РИНОК: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ОСОБЛИВОСТІ | ||
|
праці- Світовий ринок має досить складну структуру, елементи якої тісно взаємопов'язані. В якості основних елементів структури світового ринку можна виділити: міжнародний ринок товарів, який включає міжнародний ринок предметів споживання, міжнародний ринок продовольства, міжнародний ринок машин і устаткування, міжнародний ринок сировини; міжнародний ринок капіталів, що включає, у свою чергу, міжнародний ринок позикових капіталів, міжнародний ринок акцій, міжнародний ринок облігацій; міжнародний ринок робочої сили, що складається з між-народного ринку робочих та міжнародного ринку фахівців; міжнародний ринок послуг, елементами якого виступають міжнародний ринок ліцензій і ноу-хау, міжнародний ринок інжинірингових, транспортних, туристичних, рекламних, страхових послуг, міжнародний ринок програм математичного забезпечення ЕОМ; - міжнародний ринок валюти. Світовий ринок має низку специфічних рис по порівняй-нію з національним, до яких відносяться: мобільність ресурсів, товарів і послуг, яка на світовому ринку значно нижче, ніж на національному; рух товаропотоків на світовому ринку більшою мірою, ніж на внутрішньому, піддається політичному втручанню і контролю з боку держави; існування власної системи цін, званих світовими цінами; використання своєї валюти кожною країною в процесі розрахунків на світовому ринку, що вимагає коректування обмінних курсів національних валют щодо паритету купівельної спроможності. Заходи, використовувані державою або групою держав у сфері зовнішньоторговельної діяльності, складають зміст зовн-неторговой політики. Її основними елементами виступають про-текціонізм, система вільної торгівлі, демпінг. Протекціонізм - це діяльність держави, що сприяє розвитку національної економіки шляхом огородження її від іноземної конкуренції. Сучасна система протекціоністських заходів охоплює-ють такі основні напрямки: митне оподаткування, утрудняє ввіз і вивіз певних видів продукції; нетарифні бар'єри, які становлять сукупність прямих і непрямих обмежень зовнішньоекономічної діяльності за допомогою системи економічних, політичних та адміністративних методів; кошти державного стимулювання експорту у вигляді прямих дотацій та пільгових експортних кредитів. Вільна торгівля - це торгівля, не обмежується якими-небудь бар'єрами. Демпінг - це експорт по "викидними" цінами, значно нижче нормальних, метою якого є подавши-ня конкурентів. Міжнародні економічні відносини Білорусі можна поділити на дві групи: 1) економічні зв'язки з країнами СНД; 2) економічні зв'язки з далеким зарубіжжям. Оскільки кожна з цих груп світогосподарських зв'язків має свою специфіку, коротко зупинимося на їх характеристиці і проблемах, що виникають на шляху їх розвитку. Специфіка сформованої структури господарства Білорусі, про-мисловість якої орієнтована на ввезення сировини та комплекту-чих виробів і вивіз готової продукції, робить її в значитель-ної ступеня залежною від зовнішнього світу. Перш за все це каса-ется країн СНД, залежність від яких створювалася десятиліття-ми. Оскільки швидка переорієнтація експорту та імпорту рес-публіки найближчим часом малоймовірна в силу об'єктивних причин, основний упор у зовнішньоторговельній політиці як і раніше-му робиться на цю групу країн, і насамперед на Росію. Слід зазначити, що процес відновлення розірваних економічних зв'язків країн СНД протікає досить складно в силу ряду причин. Це поглиблення кризових ^ явищ практично в усіх країнах СНД, труднощі у взаємних розрахунках, заборгованість за поставлену продукцію, використання у зовнішньоторговельній по-літіке елементів тарифного і нетарифного регулювання (квоти, ліцензії, митні збори, плата за транзит), гіпер-інфляція, поява національних валют і т.д. Економічний союз повинен створюватися шляхом поетапного уг-лубленную інтеграції, координації дій у здійсненні економічних реформ, створення міждержавної асоціації вільної торгівлі, митного та валютного союзів, спільного ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Якщо розвиток світогосподарських зв'язків з країнами СНД наштовхується на значні труднощі, то в ще більшій мірі це відноситься до країн далекого зарубіжжя. Слід зазначити, що сучасні тенденції у світовій економіці не сприяють інтеграції Республіки Білорусь в міжнародний поділ праці. Західні країни не прагнуть заохочувати виробництво високотехнологічної продукції в країнах колишнього СРСР, щоб уникнути конкуренції на ринках відповідної продукції. В умовах лібералізації світової тор-гівлі зберігаються "технологічний протекціонізм", тобто сдер-живание обміну новітньою технологією, а також різні та-РІФН і нетарифні бар'єри для проникнення наших товарів на ринки західних країн. Крім того, зниження активності зовнішньоекономічної діяльності республіки обумовлено ухуд-ням матеріальних передумов, викликаним розпадом СРСР; відсутністю досвіду самостійного виходу на зовнішній ринок; нерозвиненістю відповідної інфраструктури, неефективно-стю експортної спеціалізації, що склалася без урахування міні-рально-сировинної бази та геополітичного становища республіки ; низькою конкурентоспроможністю наших товарів; нееффектів-ністю використання важелів ринкової економіки. Незважаючи на це необхідність інтеграції Білорусі в світовий ринок очевидна. Довгострокова стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв'язків республіки передбачає поетапне підви-щення відкритості економіки у міру створення конкурентоспро-собнимі експортного потенціалу та переходу до ринкової економіки; послідовне уточнення пріоритетів на основі пошуку альтернативних джерел забезпечення енергоносіями, си-рьем і взаємовигідного співробітництва. Як основні на-правлінь зовнішньоекономічної стратегії і політики Респуб-лики Білорусь виділяються створення сприятливих зовнішніх ус-ловий для формування соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграції країни в європейську та світову госпо-ственную систему в якості рівноправного члена і партнера; ак-тівізаціі двох- і багатостороннього співробітництва в галузі ох-рани довкілля; розширення участі в роботі міжнарод-них організацій. Етапи та тенденції розвитку світового господарства. Можна виділити декілька значних етапів у розвитку світогосподарських зв'язків: перший - розпочався до нашої ери і тривав до XIX в. Світогосподарські зв'язку на цьому етапі були випадковими, нерегулярними і проявлялися в основному у формі торгівлі; другий - розпочався в XIX в., В епоху промислових революцій, і тривав до середини XX в. Розвиток світогосподарських зв'язків в цей період стало економічною необхідністю для індустріальних економік. Вони стали постійними і стійкими, проявляючись у формах міграції товарів, капіталів, валют, робочої сили; третій - розпочався у другій половині XX в. Багато в чому він пов'язаний з впливом НТР на сучасне виробництво, міжнародний поділ праці, розвиток виробничої інфраструктури. Цей етап характеризується: посиленням взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, що виявляється в інтернаціоналізації виробництва; більш високою результативністю міжнаціональної взаємодії в порівнянні з сумою національних результатів. Нові техніко-технологічні умови виробництва дозволяють створювати виробництво з урахуванням не національного, а світового ринку. Поява нових видів транспорту і зв'язку полегшує доступ до ресурсів у всіх кінцях землі і керування величезними міжнародними виробничими комплексами. Все це свідчить про новий, якісний стан світової економіки, для позначення якого в економічній літературі використовується термін "всесвітнє господарство", що припускає його зростаючу цілісність. Якщо раніше світогосподарські зв'язки були вторинними, похідними від національних економік, то се-придатні самі національні економіки стають залежними від світогосподарських зв'язків, стану світового ринку. Світовий ринок визначає товарні стандарти, витрати виробництва, впливає на національні економічні програми. Події, що відбуваються в одній країні або регіоні, через механізми світового ринку відбиваються на економічному по-потенціалів інших країн. Всесвітнє господарство - це, з одного боку, цілісний, а з іншого - внутрішньо суперечливий економічний організм. Об'єктивною основою його цілісності виступають насамперед загальнолюдські інтереси. До них відносяться запобігання ядерної катастрофи і роззброєння, збереження середовища проживання людини, подолання проблеми дефіциту ресурсів. Крім того, НТП і структурні зрушення у світовій економіці, тенденції розвитку світової торгівлі і валютно-кредитних відносин, рух робочої сили і капіталів, діяльність міжнародних монополій зачіпають інтереси кожної держави. Водночас кожна країна має свою історичну та національну специфіку, яка породжує соціально-економічні особливості, визначає рівень її розвитку. Оскільки на світовому ринку важче, ніж у національній економіці, утримати лідерство, співвідношення сил між основними центрами економічних відносин постійно змінюється. Разом з тим світовий ринок у значній мірі монополізований і на ньому складно утвердитися новим кон-куренти. Торгові війни, боргові кризи, обмеження імпорту товарів і робочої сили та інші факти свідчать про суперечливий характер світогосподарських зв'язків. Таким чином, існують дві тенденції розвитку світового господарства: одна - до інтеграції в світовий ринок, інша - до національної відособленості. Сили, що діють на боці цих тенденцій, роблять переважаючою то одну, то іншу з них. Ці сили називають доцентровими і відцентровими. На думку ряду економістів, значний вплив на мі-рохозяйственние зв'язку надають такі тенденції: - розробка якісно оновленої технологічної бази виробництва і впровадження ресурсозберігаючих технологій; принципові зміни в структурі, характері і содер-жаніі процесів виробництва і споживання; орієнтація економіки на екологічні та гуманітарні критерії; зростаючий вплив соціокультурних факторів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||