| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1.2. Про поділ податків на прямі і непрямі | ||
|
Поділ податків на прямі і непрямі зазвичай здійснюється на основі критерію перелагаемоеті податкового тягаря. Вперше даний критерій був використаний Дж. Локком в кінці XVII в., Який виходив з того, що всякий податок, з кого б він не стягувався, в кінцевому рахунку лягає тягарем на землевласників. Дохід від земельної власності в той час вважався єдиним чистим доходом, які служили джерелом для сплати будь-яких податків. Податки, що стягувалися з земельної власності, він називав прямими податками, а всі інші податки - непрямими. А. Сміт спочатку дотримувався того ж підходу, але потім до прямих податків став відносити не тільки податки, що стягувалися з землі, а й податки з прибутку й заробітної плати. До непрямих податків їм ставилися всі інші види податків. Кілька відмінну концепцію використовував Дж. Ст. Мілль, вважав, що прямими податками є ті податки, тягар яких повинні нести безпосередньо платники податків, а непрямими - які повинні бути перекладені платниками податків на інших осіб. Такий підхід використовував і А. Вагнер, а також практично всі російські автори праць з податків в XIX столітті. Слід зазначити, що ще в XIX в. багато знаходили використовуваний критерій перелагаемости для класифікації податків недостатньо відповідним. З одного боку, була відзначена можливість перекладання на інших осіб податків, що відносяться до прямих. Так, податки на земельну власність фактично завжди включаються власником землі - орендодавцем в орендну плату. Витрати з орендної плати включаються орендарем в ціну вироблених товарів. Якщо землевласник і землекористувач - одне і те ж обличчя, то витрати по сплаті земельного податку включаються у витрати виробництва сільськогосподарської продукції і таким чином їх тягар перелагал на покупців (споживачів). Податки на прибуток за наявності сприятливої кон'юнктури також можуть перелагал на споживачів. З іншого боку, в умовах несприятливої кон'юнктури тягар по ряду таких традиційно непрямих податків, як акцизи, доводиться нести виробнику або продавцю відповідних підакцизних товарів. Податками, перекладення яких на інших осіб вкрай утруднено, є податки на доходи фізичних осіб, але тільки в тих випадках, коли платником податків є фізич-ське особа, яка не здійснює підприємницьку діяльність. Податки на доходи фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, - перелагал. Те ж саме можна сказати і про податки на майно. Податок може сплачуватися за будинок, використовуваний для проживання, і за будинок, який здається в найм (в оренду). У першому випадку не існує ніяких можливостей перекладання, а в другому - сплачений податок може бути включений орендодавцем у вартість орендної плати. До перелагал непрямим податкам відноситься ПДВ. Однак цим податком може обкладатися будівництво юридичною особою об'єктів для власних потреб. Якщо дана юридична особа не здійснює реалізацію товарів (робіт, послуг), то воно не має можливості перекласти на інших осіб тягар з цього податку. Деякі сучасні автори відносять до прямих податків єдиний податок на поставлений дохід для окремих видів діяльності. Якщо фізична особа - підприємець є платником цього податку, то він звільнений від сплати цілого ряду інших податків і зборів. Даний податок являє собою альтернативу прибуткового оподаткування, і за доходами, що підлягають обкладенню єдиним податком на поставлений дохід, платник податків звільняється від обов'язку сплати низки інших податків і зборів. Якщо використовувати критерій перелагаемости, то очевидно, що даний податок - перелагал. Ніякої підприємець не буде сплачувати цей податок, якщо тягар по його сплаті він не зможе перекласти на своїх покупців або клієнтів. Важливо відзначити, що в деяких країнах може використовуватися поділ податків на прямі і непрямі залежно від особливостей визначення податкових зобов'язань і способів стягування податків. Так, у Франції до прямих податків законодавство відносить податки, при оподаткуванні якими використовуються явища і ознаки постійного характеру. До таких податків відносяться податки на володіння і користування майном. Ці податки стягуються або на підставі твердих окладних сум, або на підставі періодично переглядаються кадастрів. Для цих податків характерні жорстко встановлені строки сплати. До непрямих податків у Франції віднесені податки, зобов'язання за якими визначаються на підставі мінливих явищ і до яких застосовуються тарифні ставки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||