| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1.2. Від розрізнених оцінок кредитоспроможності до формування кредитного рейтингу | ||
|
Основними критеріями кредитоспроможності протягом декількох століть є здатність позичальника до отримання доходу і його репутація. Час неминуче висуває додаткові вимоги до учасників кредитної угоди, проте ця пара кількісного й якісного показників залишається незмінною. Особлива увага приділяється і складу активів, що перебувають у власності позичальника. Вони не тільки свідчать про економічне становище підприємства, але і можуть служити забезпеченням кредиту. Незважаючи на відсутність інтересу до вивчення питань кредитоспроможності в радянський час, накопичений протягом 70 років досвід у галузі аналізу господарської діяльності та фінансового стану організацій служить хорошою основою сучасної оцінки кредитоспроможності. Дійсно, починаючи з другої половини XIX в. банки враховують фінансовий стан організації (ліквідність, збалансованість активів і пасивів) при визначенні рівня кредитоспроможності. Більше того, на сучасному етапі розрахунку фінансових показників діяльності позичальника відводиться основне місце. Аналіз сукупності кількісних і якісних показників діяльності позичальника дозволяє перейти до інтегрального значенням кредитного рейтингу. Присвоєний кредитний рейтинг використовується банками в різних цілях, у тому числі для: визначення вартості розміщуваних ресурсів (низький клас кредитоспроможності збільшує надбавку за ризик, роблячи тим самим залучення коштів менш привабливим); формування резервів на можливі втрати по позиках; визначення лімітів кредитування; аналізу кредитного портфеля в розрізі класів кредитного рейтингу з метою оцінки кредитного ризику; винагороди співробітників, які розміщують кредитні кошти. Проведений Федеральною резервною системою США в 1995 р. опитування 115 американських банків показав, що вже в той час 85% банків використовували внутрішні системи рейтингової оцінки позичок і позичальників. Причому серед великих банків всі 100% кредитних організацій привласнювали кредитні рейтинги. Опитування показало, що більшість банків (80%) розглядали не тільки кредитний рейтинг позичальника, але і рейтинг кредиту, наданого даному позичальнику; 97% абсолютного обсягу кредитного портфеля банку отримало оцінку кредитного рейтингу. У теоретичному плані необхідно розмежовувати поняття рейтингу позичальника і рейтингу позички. Обидва ці поняття сходять до кредиту, однак якщо рейтинг позичальника цілком і повністю грунтується на його кредитоспроможності, то рейтинг позики враховує додаткові особливості конкретної кредитної угоди, такі, як достатність і ліквідність застави, термін кредиту, наявність гарантій і поручительств і т.д. Кредитний рейтинг позичальника є більш загальним базовим показником порівняно з рейтингом позички. Широке поширення у світовій практиці одержало поняття рейтингу зобов'язань, аналогічне за змістом поняттю рейтингу позички. Так, провідні рейтингові агентства регулярно публікують не тільки кредитні рейтинги організацій, а й рейтинги їхніх зобов'язань з урахуванням індивідуальних умов цих зобов'язань. Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою процес відбору та аналізу показників, що впливають на величину кредитного ризику, їх аналіз та систематизацію у вигляді присвоєння кредитного рейтингу. Кредитний рейтинг позичальника повинен не тільки відображати поточний фінансовий стан підприємства, а й давати прогноз на перспективу. Збільшення терміну кредитування, як правило, підвищує рівень кредитного ризику, висуваючи підвищені вимоги до більш ретельної оцінки кредитоспроможності позичальника. При довгостроковому кредитуванні змінюється традиційний, історично сформований у вітчизняній літературі сенс кредитоспроможності, а саме спостерігається перехід від оцінки поточної кредитоспроможності до планової, прогнозної, тобто розрахованої на найближчу перспективу. Світова та вітчизняна практика виділяє наступні етапи такої оцінки: галузевий аналіз (Industry analysis); становище позичальника на ринку (Market position); аналіз фінансового становища (Quantitative analysis); оцінка менеджменту (Qualitative analysis); привласнення кредитного рейтингу (Rating). Розгляд основних методик оцінки кредитоспроможності позичальника дозволяє зробити висновок про ідентичність вищевказаних етапів у процесі оцінки. Еволюційний розвиток рейтингової оцінки підприємств зробило можливим таке виділення етапів, при якому мають місце достатність, надійність та інформативність оцінки. Ключовим етапом оцінки кредитоспроможності є аналіз фінансового стану позичальника, коли розглядаються количе? дарські показники економічного стану організації. Аналіз фінансового положення організації зазвичай проводиться за двома напрямками: структурний аналіз бухгалтерської звітності та розрахунок фінансових коефіцієнтів. Структурний аналіз бухгалтерської звітності. Оцінюючи кре-дітоспособность позичальника, кредитні організації особливу увагу приділяють кількісному і якісному аналізу його господарської діяльності. Один з інструментів такого аналізу - структурний аналіз бухгалтерської звітності, а саме бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки. На цьому етапі, як правило, не розглядається звіт про рух грошових коштів, так як він ана-лізується при розгляді грошового потоку. При структурному аналізі значення статей бухгалтерського балансу представляється не в числовому, а в процентному співвідношенні. Це дозволяє оцінити частки тих чи інших статей у загальній сумі активів / пасивів, динаміку зміни структури показників. Показники, що використовуються для оцінки економічної діяльності позичальника. Другий основний інструмент аналізу економічної діяльності позичальника - використання фінансових коефіцієнтів. Основне джерело інформації на цьому етапі роботи - бухгалтерська звітність організації. Останнім часом з'явилася велика кількість перекладних видань, що описують досвід аналізу фінансового стану підприємств, а також багато робіт російських авторів, що дають рекомендації з даного питання. Загальні рекомендації зводяться до двох основних моментів: для аналізу застосовується група (система) показників, на основі яких розраховуються коефіцієнти, що характеризують різні сторони діяльності підприємства; отримані значення коефіцієнтів порівнюються зі значеннями, рекомендованими як нормативні. При практичної реалізації цих рекомендацій доводиться вирішувати ряд проблем. Скільки і які показники використовувати для аналізу? Кількість коефіцієнтів, що розраховуються може бути необмежено велике. Комп'ютерні програми дозволяють отримувати 100 і більше коефіцієнтів. Мета фінансового аналізу будуть визначати кількість і набір необхідних показників. З одного боку, чим більше коефіцієнтів розраховується, тим більш докладний аналіз можна про-вести, з іншого боку, при зростанні числа показників завдання аналізу ускладнюються. Для з'ясування того, які коефіцієнти необхідні, з груп коефіцієнтів можуть бути виділені значущі (незалежні) коефіцієнти, аналіз яких обов'язковий. Решта коефіцієнти будуть носити похідний характер і аналізуватися в другу чергу. Проведений стандартний статистичний аналіз визначив коефіцієнти, що володіють високим ступенем залежності (дублюючі один одного). Аналіз показав, що дев'ять коефіцієнтів цілком достатньо для визначення кредитоспроможності позичальника. Підтвердженням виведення про відсутність необхідності розраховувати велику кількість коефіцієнтів є те, що рейтингова фірма «Dun & Bradstreet» використовує не більше 14 ключових коефіцієнтів (вони будуть розглянуті при розкритті методики оцінки кредитоспроможності «Dun & Bradstreet»). Обов'язкові для аналізу показники класифікуються наступним чином: показники ділової активності (оборотності активів); показники прибутковості; показники фінансової стійкості. Необхідність використання саме цих показників випливає з визначень кредитоспроможності і кредиту. Так, прибутковість і ділова активність діяльності позичальника відповідають принципу платності кредиту; ліквідність - принципам терміновості і поворотності; фінансова стійкість - доцільності здійснення кредитної угоди. Отримані після розрахунків коефіцієнти мають кількісне вираження. Які ж значення слід вважати нормативними та критичними? Насамперед відзначимо, що для успішної оцінки та вивчення тенденцій фінансового стану позичальника необхідний часовий ряд коефіцієнтів. Аналіз коефіцієнтів на кілька звітних дат дозволяє отримати необхідний ряд. При фінансовому аналізі, проведеному в російської організації, реалізувати ці рекомендації буває, як правило, важко, так як порівняння з більш ранніми показниками найчастіше неможливо через постійної зміни законодавства, що регулює роботу підприємства. Та й самі позичальники вправі самостійно визначати свою облікову політику. При розгляді показників позичальника для кредитної організації важлива наступність використання того чи іншого обраного методу облікової політики. Ще складніше здійснити порівняння показників аналізованого підприємства з нормативними коефіцієнтами. У Методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів Міністерства фінансів Російської Федерації (1994 р.) зазначалося, що тверді критерії допустимих рівнів значень окремих показників при сучасному стані російської економіки взагалі не можуть бути приведені. У процесі аналізу рекомендувалося користуватися як порівняльного еталону системою показників підприємства, близького за профілем продукції, що випускається і має стійке фінансове становище. Пізніше наказом № 118 від 1 жовтня 1997 р. Міністерство економіки Російської Федерації затвердив Методичні рекомендації з розробки фінансової політики підприємства, в яких для деяких показників встановлювалися критичні норми (1 У 2005 р. з'явилася методика, рекомендована Положенням про розкриття інформації емітентами емісійних цінних паперів, затвердженим наказом Федеральної служби з фінансових ринків від 16 березня 2005 р. № 05-5/пз-н. (Ред. від 01.11.2005). Положення встановлює нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності рівним 1 і раціональне значення коефіцієнта швидкої ліквідності - 1,0 і вище. Отже, основним показником, що характеризує кредитоспроможність позичальника, є його кредитний рейтинг. Яке місце займає рейтинг кредитоспроможності позичальника в системі управління кредитним ризиком? | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||