21.3.2. Фактори кредитного ризику
Аналіз факторів, які найбільшою мірою влійющіх на зростання втрат банків за різними позиками, дозволив західним банкірам зробити наступні висновки. За даними Світового банку (табл. 21.1), внутрішні для банку фактори є причиною 67% втрат банків за позиками, а на частку зовнішніх факторів припадає, відповідно, 33% втрат.
На першому місці в списку основних зовнішніх причин втрат банків за споживчими позиками варто банкрутство компанії. Індивідуальний позичальник банку повною мірою відчуває на собі вплив цього фактора.
Таблиця 21.1. Чинники, що викликають втрати банку прн кредитуванні,%
Аналізуючи кредитоспроможність індивідуального позичальника, банкір обов'язково повинен з'ясувати фінансовий стан компанії, в якій працює потенційний позичальник.
Серед різноманіття ріскообразующіх факторів доцільно вьщелить макро-і мікроекономічні. Дослідження макроекономічних факторів показало, що провідним фактором є загальний стан економіки, а також регіону, у якому банк розвиває свою діяльність. Крім того, серед них виділяються фактори, обумовлені рівнем інфляції, а також темпами зростання ВВП. Істотну роль грає активність грошово-кредитної політики Банку Росії, яка шляхом зміни облікової процентної ставки в чому визначає попит на банківські позички. Одним з визначальних ріскообразующіх факторів є рівень розвитку банківської конкуренції, що характеризується збільшенням концентрації банківського капіталу в окремих регіонах і розвитком гами банківських операцій і послуг.
Серед мікроекономічних чинників велику роль відіграє рівень кредитного потенціалу комерційного банку, що залежить від загальної величини мобілізованих в банку коштів, структури і стабільності депозитів, рівня обов'язкових резервів в Банку Росії, обший суми і структури зобов'язань банку. Чинниками, що роблять прямий вплив на виникнення ризику неповернення кредиту, є ступінь ризику окремих видів позичок, якість кредитного портфеля банку в цілому, цінова політика банку та рівень ризик-менеджменту.
У свою чергу, ступінь ризикованості окремих видів позичок визначається виходячи з їх якості. Якість конкретної позики і кредитного портфеля банку в цілому є одним з ключових чинників кредитного ризику. Сукупність факторів, що впливають на якість окремо видаваної позики, включає в себе наступне:
вид кредиту (споживчий, іпотечний, інвестиційний, платіжний, лізинговий);
»розмір кредиту (великий, середній, дрібний);
термін кредиту (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий);
порядок погашення (по мірі надходження виручки, одноразовий);
галузева приналежність (агропромисловий комплекс, промисловість, комерція);
форма власності (приватна, акціонерна, муніципальна);
розмір позичальника (за величиною статутного капіталу, за величиною власних коштів);
кредитоспроможність (відповідно з рейтинговою оцінкою);
ступінь взаємовідносин банку з клієнтом (наявність розрахункового рахунку в банку, разові відносини);
ступінь інформованості банку про клієнта;
способи забезпечення (застава, гарантії, поручительства). I. Своєчасний і тривалий аналіз видаваних позик в відповідної з рекомендованої структурою ріскообразующіх факторів дозволить знизити ймовірність виникнення ризику неповернення кредиту та вжити адекватних заходів з мінімізації впливу даних факторів на кредитний процес банку. Разом з тим оцінка запропонованих факторів ризику окремо видаваної позики і їх всебічний аналіз і облік надають реальну можливість банкам уникнути повторного впливу даних факторів у своїй майбутній діяльності.
Під управлінням ризиком (регулюванням ризику) розуміють заходи, спрямовані на мінімізацію відповідного ризику і знаходження оптимального співвідношення дохідності та ризику, що включають оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику.
Управління ризиками банку здійснюється, як правило, у кілька етапів:
!) Виявлення змісту ризиків, що виникають у зв'язку із здійсненням цієї діяльності;
визначення джерел та обсягів інформації, необхідних для оцінки рівня ризику;
вибір критеріїв і методів для оцінки ймовірності реалізації ризику, побудова шкали ризику;
вибір або розробка методу страхування ризику;
ретроспективний аналіз результатів управління ризиком та здійснення необхідної корекції по попереднім пунктам.
Найбільш часто зустрічаються недоліки в банківській діяльності, що свідчать про серйозні проблеми щодо управління кредитним ризиком, наступні:
відсутність документа, що викладає кредитну політику банку;
відсутність обмежень концентрації ризиків у кредитному портфелі;
зайва централізація чи децентралізація кредитного керівництва;
поверхневий фінансовий аналіз позичальників;
завищена вартість застави;
недостатньо часті контакти з клієнтом;
відсутність контролю за використанням позик;
поганий контроль за документальним оформленням позик;
неповна кредитна документація;
невміння ефективно контролювати і аудировать кредитний процес.
Для зниження впливу цих недоліків необхідно застосовувати комплекс методів управління кредитним ризиком. Основні методи регулювання, управління кредитним ризиком наступні:
диверсифікація портфеля активів;
попередній аналіз платоспроможності позичальника або емітента;
створення резервів для покриття кредитного ризику;
аналіз і підтримка оптимальної (для банку) структури кре-дітно портфеля;
вимога забезпеченості позичок і їх цільового використання.
Диверсифікація позичкового портфеля є найбільш простим і дешевим методом хеджування ризику неплатежу за позикою. Основні способи, що застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації позичкового портфеля, такі:
раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, термінам, видам процентних ставок та іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування по окремих позичальниках або класам позичальників у відповідності з фінансовим становищем; визначення лімітів концентрації кредитів у руках одного або групи тісно со-співпрацюють позичальників відповідно до їх фінансовим становищем;
диверсифікація позичальників за галузевою належністю може здійснюватися також шляхом прямого встановлення лімітів для всіх позичальників даної групи в абсолютній сумі або по сукупній частці в позичковому портфелі банку;
диверсифікація прийнятого забезпечення по позиках;
застосування різних видів процентних ставок і способів нарахування та сплати відсотків за позикою;
диверсифікація кредитного портфеля за термінами, що має особливе значення, оскільки процентні ставки по судах різної терміновості схильні до різних коливань і рівень побічно прийнятих на себе ділових ризиків позичальника також істотно залежить від терміну позики.
Реалізація даного аспекту управління ризиком неплатежу за позикою проводиться в руслі проведеної банком кредитної політики.