3.3.2. Умови видачі та погашення цільових кредитів
стійке фінансове становище позичальника;
надійне ліквідне забезпечення кредиту;
відсутність простроченої позичкової заборгованості;
відсутність порушують строків внесення плати за кредит;
наявність бізнес -плану, який повинен включати дані про результати аналізу ринку (рівень попиту та пропозиції, конкурентоспроможність), а також про майбутні витрати і доходи, динаміці грошових потоків, терміні окупності та ін
При прийнятті рішення московськими банками про цільове кредитуванні враховуються й інші критерії: наявність рахунку клієнта в цьому банку, здійснення позичальником своєї діяльності на території Москви і Московської області, термін професійної діяльності позичальника, питома вага його участі у фінансуванні проекту, що кредитується і розмір щомісячного грошового обороту, про-ходить через кредитна установа, і інші фактори.
Практика свідчить про те, що може виникнути ситуація, коли аналіз фінансового стану підприємства-позичальника і прогнозований баланс фінансових потоків по проекту призводять банк до діаметрально протилежних висновків. Наприклад, при передбачуваному позитивному сальдо грошових потоків по фінансованому проекту поточна ліквідність підприємства-позичальника може виявитися незадовільною, а при сумнівної ефективності проекту фінансова стійкість позичальника може перебувати на цілком прийнятному рівні. Перевага в таких випадках віддається результатами, до яких призводить аналіз грошового потоку.
Аналіз фінансових потоків проекту характеризує можливість погашення відсотків і суми основного боргу за рахунок надходжень, що генеруються безпосередньо фінансуються за рахунок кредиту проектом.
Представляється, що в будь-якому випадку при проведенні аналізу фінансовий стан позичальника та прогноз фінансових потоків по проекту повинні розглядатися в комплексі.
Велика увага в процесі цільового кредитування звертають на розмір процентної ставки. При цьому враховуються:
зміст мети кредитування;
кредитна історія позичальника / рівень кредитного ризику;
фінансовий стан позичальника;
кон'юнктура грошового ринку;
термін кредитування;
вид наданого забезпечення, ступінь ліквідності застави;
валюта кредитування ;
порядок сплати відсотків.
Плата за цільові кредити, що надаються банками, коливається з року в рік, причому важливі термін кредитування і валюта кредиту.
Процентні ставки за цільовими кредитами у валюті нижче процентних ставок за цільовими кредитами в рублях. За кредитами, наданими в рублях, процентна ставка прямо залежить від ставки рефінансування Банку Росії.
Певний інтерес представляє так званий комплексний підхід до бізнесу клієнта, що дозволяє банкам більш гнучко встановлювати розмір ставки. Суть цього методу полягає в тому, що процентна ставка по кредиту, що видається банком, встановлюється на кілька пунктів нижче середньодобових ставок, що діють на даний момент. Банк, однак, від цього не програє: недоотриманий прибуток він компенсує в інших секторах (наприклад, при прийомі у покупців магазину готівкової валюти з подальшою її конвертацією в рублі, які зараховуються на рахунок магазина в оплату куплених товарів).
У процесі цільового кредитування найважливішим елементом виступає забезпечення кредиту. Як показує практика, основними видами забезпечення при цільовому кредитуванні є: застава товарно-матеріальних цінностей, нерухомості, обладнання, ліквідних цінних паперів, а також поручительства юридичних осіб і банків, гарантії.
Заставна ціна майна, що пропонується в якості забезпечення, визначається, як правило, в розмірі не більше 70% від ринкової вартості.
У деяких випадках для оцінки ринкової вартості та ліквідності майна (наприклад, нерухомості, виробничого обладнання) банкам рекомендується залучати одну з фірм - професійних незалежних оцінювачів з числа користуються довірою банку.
Сума кредиту, що надається банком під заставу нерухомості, в більшості випадків не перевищує 50-55% ринкової вартості об'єкта за даними звіту оцінювача при позитивній характеристиці ліквідності застави. Якщо ліквідність закладається об'єкта оцінюється як низька (незадовільна), то банки найчастіше або відмовляють у наданні кредиту, або встановлюють підвищений заставний дисконт (60-80%). При позитивній оцінці фінансового стану та ефективності діяльності позичальника, гарною обгрунтованості та документального підтвердження фінансованої угоди, відмінною кредитної історії позичальника, активної його роботі по рахунках в банку банки можуть індивідуально встановити по закладається об'єкт пільговий дисконт (наприклад, 30%) і надати кредит в сумі до 70% вартості застави за даними оцінювача.
Останнім часом одним з обов'язкових вимог банку при наданні кредитів під заставу майна (нерухомості, автотранспортних засобів, обладнання, товарно-матеріальних цінностей та ін.) є страхування цього майна на термін кредиту плюс кілька місяців від усіх (або основних) видів ризику (пожежа, затока, викрадення, протиправні дії третіх осіб та ін.) Страхуються також життя та здоров'я поручителів - фізичних осіб.
Зазначені види забезпечення використовуються як окремо, так і в поєднанні. При цьому приймається забезпечення повернення кредиту розглядається як додатковий (вторинний) джерело його погашення. Наявність забезпечення є необхідною, але не достатньою умовою надання кредиту.
Традиційно кредити під забезпечення товарно-матеріальних цінностей вважалися найбільш надійними. Такі кредити кваліфікувалися як самоліквідуються, оскільки при цьому забезпечується автоматичне погашення позички.
Не випадково фактично до закінчення Другої світової війни закордонні банки надавали підприємствам в основному самоліквідуються кредити. Ці кредити зазвичай використовувалися для фінансування закупівель товарно-матеріальних запасів (сировини і матеріалів), а також готової продукції, призначеної для продажу. Гідність подібних кредитів полягає в забезпеченні нормального грошового обороту клієнта:
грошові кошти (включаючи запозичення в банку) витрачаються на придбання запасів сировини і матеріалів, полуфаб-рікат і готової продукції;
товари виготовляються або розміщуються на полицях як призначені для продажу;
здійснюється продаж (найчастіше в кредит);
отримані (негайно або пізніше, після продажу в кредит) грошові кошти використовуються для погашення банківського кредиту.
Більша частина кредитів підприємствам надається на термін в декілька тижнів або місяців. Багато в чому це обумовлено характером потреб позичальника в додаткових коштах, необхідних для фінансування закупівель товарно-матеріальних цінностей, покриття виробничих витрат, сплати податків та здійснення інших платежів.
На практиці по окремих цільовим позиках банки встановлюють такі терміни повернення кредиту (табл. 3.10).
Отже, нормативний термін цільових кредитів варіюється від 30 до 360 днів. Позики для поповнення оборотного капіталу передбачають отримання підприємствами короткострокових коштів на термін від декількох днів до одного року. Ці кредити найчастіше використовуються для фінансування закупівель товарно-матеріальних цінностей, складування готової продукції або для придбання сировини і матеріалів, тому вони подібні з описаним вище традиційним самоліквідується кредитом.
Своєчасність повернення цільових позик - основна проблема, що виникає у зв'язку з використанням розглянутої різновиди кредитів.
Порядок погашення кредиту обумовлюється в кредитному договорі. Погашення проводиться в терміни, зазначені в термінових обов'язковий-ствах клієнта. Таких термінів може бути декілька. Технологічно при настанні цих строків кредит погашається за допомогою списа-ні я грошових коштів з розрахункового рахунку позичальника. Якщо є тільки одне термінове зобов'язання, банк виписує разове розпорядження про повернення кредиту. У разі коли розрахунковий рахунок позичальника знаходиться в іншому банку, кредитна установа, яка видала позику, виписує платіжне доручення на безспірне списання коштів з цього рахунку.
За угодою сторін погашення може бути вироблено і іншим шляхом, а саме на підставі платіжного доручення клієнта про списання відповідних сум з його розрахункового рахунку. За відсутності коштів у позичальника кредит погашається шляхом списання коштів з розрахункового рахунку його гаранта (поручителя).
У Росії значна частина позик, виданих низкою банків, погашається з порушенням спочатку встановлених термінів, тобто мають місце одна або кілька пролонгацій. У деяких банків пролонговані практично всі позики, у більшої частини банків пролонговано 20 і більше відсотків позичок.
Якщо навіть пролонговані позички в майбутньому погашаються, будь-яка пролонгація створює складності в управлінні активами і пасивами банку, ускладнює прогнозування ліквідної позиції банку. Тому кожен факт пролонгації потребує вивчення.
Основними причинами виникнення потреби в пролонгації терміну отриманої позики можуть бути, зокрема, тимчасове або стійке погіршення фінансового стану позичальника, необосно-ванне встановлення банками строків погашення позик.
При тимчасових фінансових утрудненнях клієнтів пролонгація позик можлива, проте умови її надання мають бути впорядковані. На наш погляд, термін пролонгація не мож ^ т перевищувати початковий термін позики.
Слід пам'ятати і те, що пролонгація потрібна лише за умови, що позичальник до моменту надання відстрочки виплатив зна-ве частина позичкової заборгованості.
Найчастіше необхідність пролонгації виникає у зв'язку з тим, що банк на стадії розгляду кредитної заявки недостатньо детально вивчив перспективи руху готівки клієнта, тому встановив економічно необгрунтовані терміни погашення позики. Виявлення такого факту при аналізі причин пролонгації позик має призвести до прийняття керівництвом банку заходів з поглиблення аналітичної роботи та підвищення вимог до персоналу кредитного відділу. Це дозволить знизити ризики, що виникають в процесі функціонування цільових кредитів. 1. Питання для самоконтролю
Які кредити називаються цільовими?
На які три групи можна розділити цільові кредити і які кредити входять в кожну з груп?
Що найчастіше є забезпеченням цільових кредитів?
Як і в які терміни погашаються цільові кредити? -