| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.4.3. Закономірності банківської конкуренції | ||
|
Коли виникла банківська конкуренція? Хоча деякі ознаки конкурентної поведінки можна знайти у самих перших банків середньовіччя і навіть у древніх прообразів кредитних інститутів, про реальну банківської конкуренції до другої половини XIX в. говорити не доводиться. З одного боку, це обумовлено економічними причинами: банків було відносно мало, ринок був не насичений, і в цих умовах існувала можливість розширення власної справи без утиску інтересів «колег по цеху». З іншого боку, нерозвиненість банківської конкуренції була пов'язана з специфічною підприємницькою етикою банкірів, згідно якої банківська справа сприймалося як щось принципово відмінне від звичайної комерції, від торгівлі товарами. «Banking is а profession, not a trade», - говорили англійці («Банківська справа - професія, а не торгівля»). Ще в минулому столітті в британських банківських кругах вважалося не тільки нечесним відбивати один у одного клієнтів, але, більше того, у разі переходу клієнта з іншого банку за власним рішенням йому не відкривався рахунок без попередніх переговорів з цим банком. А місце розташування для нових банків або їх філіаюв вибиралося з таким розрахунком, щоб вони знаходилися поза сферою діяльності вже існуючих. Однак на рубежі нинішнього століття ситуація змінилася, і для банків почалась епоха конкуренції, «полювання на клієнтів». Якщо раніше клієнт сам повинен був йти в банк для відкриття рахунку, то тепер банки почали пропонувати клієнтам (насамперед підприємцям) послуги прямо "на дому", змагаючись в тому, хто запропонує найбільш вигідні умови. Знаменний факт, відзначений президентом Банківського інституту (Institute of Bankers, Великобританія) в 1902 р.: банки почали вступати в конкуренцію навіть з приводу таких угод, які в підсумку обешалі бути збитковими. Тим самим теперішня вигода приносилася в жертву в ім'я досягнення стратегічних конкурентних переваг. Банківська конкуренція в XX в. Європейське банківське справа в XX в. пережило дві глибокі структурні перебудови, що відбилися і на конкурентній ситуації. Перед Першою світовою війною основу операцій крупних приватних банків Західної Європи складали кредитування промисловості і угоди з цінними паперами. Дрібні промислові та сільськогосподарські підприємства обслуговувались в основному в кредитних товариствах. Ощадкаси обмежувалися виключно ощадними операціями і використанням залучених заощаджень для довгострокового кредитування. Безготівкові розрахунки ще не отримали широкого розповсюдження. Таким чином, у кожної групи кредитних інститутів була пріоритетна сфера впливу, а втручання в «чужу» сферу зустрічалося відносно рідко. І якщо великі банки, як уже зазначалося, конкурували один з одним, то, наприклад, ощадкаси в якості серйозного конкурента ними не розглядалися. Друга велика структурна перебудова банківської справи почалася в Західній Європі в 60-ті голи, коли на роль першочергового джерела ресурсів всіх кредитних інститутів висунулися ощадні вклади населення, і була пов'язана з розширенням масових операцій банків. До цього великі комерційні банки обслуговували тільки підприємства і приватних осіб з високим рівнем доходів. Широким масам населення були доступні по суті тільки ощадкаси. Становище різко змінилося у зв'язку із зростанням доходів широких мас населення, що досягли положення перспективних банківських клієнтів. Цьому сприяло і введення безготівкової виплати заробітної плати. У цій ситуації більше всіх виграли звичайно ж ощадкаси, що мали найкращі зв'язки з «простими людьми». Крім них, однак, свою частку додаткової клієнтури побажали отримати і крупні банки, які почали відкривати рахунки населенню. Після цього першого кроку стало важливо перетворити мільйони власників рахунків на справжніх банківських клієнтів. Це було досягнуто за допомогою надання їм допомоги в освоєнні форм безготівкових розрахунків, в першу чергу за рахунок розширення асортименту споживчих кредитів. Надалі для залучення й утримання приватних клієнтів були впроваджені найрізноманітніші ощадні плани. Крім того, комерційними банками та банківськими групами почали створюватися інвестиційні компанії, які давали можливість навіть при незначному обсязі заощаджень вкласти їх у цінні папери. Фактично банки почали вперше серйозно займатися маркетингом. Розширення масових операцій всіх фінансово-кредитних інститутів спричинило стирання відмінностей між різними банківськими групами, універсалізацію банківської діяльності і, як наслідок, посилення банківської конкуренції. У 60-х роках почався ще один процес, що зробив значний вплив на загострення конкурентної ситуації на європейських банківських ринках, - лібералізація державного регулювання діяльності комерційних банків; 80-ті роки характеризуються подальшим загостренням конкуренції. Зросла чутливість клієнтів до ціни в розвинутих країнах привела до зменшення маржі між процентними ставками по кредитах і по внесках. Це, а також зростання витрат на оплату праці та матеріальне забезпечення банківської діяльності ще більш звузило можливості цінової конкуренції. Внутрішні ринки збуту банківських послуг, особливо в Західній Європі, виявилися, по суті, вичерпані, що посилювалося зниженням світових темпів економічного зростання і підвищенням кредитних ризиків. Крім цього для сучасної банківської конкуренції характерна тенденція до глобалізації. Вона випливає з більш загальної закономірності інтернаціоналізації фінансових ринків, що активізувалася на початку 70-х років XX в. і що виявляється в постійно зростаючих обсягах переливу позичкового капіталу між країнами. У 90-х роках цього процесу були притаманні три особливості. По-друге, багато що розвиваються країни пройшли перший етап становлення національних фінансових ринків і приступили до другого етапу - лібералізації діяльності національних фінансових ринків, що забезпечило їх активну інтеграцію в систему міжнародних фінансових відносин. По-третє, все зростаючу роль в процесі інтернаціоналізації фінансових ринків (особливо країн, що розвиваються) грає приватний капітал - приватні прямі та портфельні інвестиції, емісійна діяльність іноземних компаній на національні * фінансових ринках, кредити іноземних комерційних банків . У цих умовах західні банки почали проявляти інтерес до нових ринків збуту, представленим насамперед країнами Східної Європи. В якості основних тенденцій, притаманних банківській конкуренції в країнах з розвиненою ринковою економікою, можна назвати: універсалізацію банківської діяльності, освіта фі-нансових конгломератів; широкомасштабне проникнення на банківський ринок не-банківських структур; розширення регіональної і національної сфери діяльності кредитних інститутів, глобалізацію банківської конкуренції; постійне зростання значення нецінової конкуренції; лібералізацію державного регулювання конкуренції. Результатом сукупної дії всіх названих тенденцій є посилення інтенсивності банківської конкуренції. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||