| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.1.2. Міжнародне подвійне оподаткування | ||
|
Розвинені країни з початку 1980-х рр.. роблять значні зусилля з регулювання міжнародних податкових відносин також з метою боротьби проти ухилення від податків, що отримав велике поширення. Шляхом укладення податкових угод або прийняття відповідних односторонніх заходів вони намагаються посилити податковий контроль над діяльністю транснаціональних компаній і банків, для яких різні податкові зловживання стали звичайною практикою. Суперечності між інтересами країн-імпортерів і країн-експортерів капіталу - найважливіша проблема міжнародних податкових відносин. Практично всі країни світу мають свої правила, що регулюють податкові режими для своїх резидентів, які здійснюють діяльність за кордоном і отримують доходи з-за кордону, а також для іноземних платників податків, що діють в країні. Відмінність підходів різних країн до тих чи інших питань оподаткування не тільки складності в оформленні необхідної податкової звітності, а й призводить до такого феномену, як подвійне оподаткування. Проблема подвійного оподаткування загострюється з посиленням інтернаціоналізації господарського життя. У податковій практиці й теорії розрізняють подвійне економічне та подвійне юридичне оподаткування. Подвійне економічне оподаткування розуміється ситуація, коли з одного й того ж доходу податок сплачують декілька його послідовних отримувачів. Це виявляється при оподаткуванні доходу підприємства як самостійного платника та про положенні податком доходу акціонера або пайовика при розподілі прибутку. Як правило, проблема економічного подвійного оподаткування розв'язується при розробленні національного податкового законодавства, в якому передбачаються норми, що дозволяють тим або іншим способом зараховувати податок, сплачений на рівні підприємства, при визначенні податкових зобов'язань акціонера. Подвійне юридичне оподаткування розуміється ситу-ація, коли один і той самий платник податку оподатковується стосовно од-ного і того ж доходу однаковими або порівнянними податками два і більше разів за один період. В принципі подібна ситуація може метушні-кати і в тому випадку, коли платник податків здійснює діяльність тільки в одній країні. Таке подвійне оподаткування може виник-нути при «нестикування» загальнодержавного (центрального, Феде-рального, конфедеративного) законодавства і законодавства на рівні регіонів (штатів, провінцій, областей, земель), а також на рів-ні органів місцевого самоврядування. Подібна ситуація неодноразово відзначалася в 1990-і рр.. в Російській Федерації, і основною причиною цього явища слід вважати неконтрольоване федеральними властями регіональне та місцеве нормотворчість у сфері оподаткування. Однак якщо в одній країні дана проблема може бути вирішена шляхом приведення регіонального і місцевого законодавств у відповідність із загальнодержавним, то у міжнародних економічних відносинах подвійне і навіть багаторазове економічне та юридичне оподаткування осуще ствляется на основі податкового законодавства суверенних держав і можуть бути усунені лише шляхом узгодження численних і складних питань на міждержавному рівні. Для уникнення міжнародного подвійного оподаткування або застосовуються односторонні заходи (залік сплачених за кордоном на-логів, скасування обкладання доходів з іноземних джерел), або полягають міжнародні податкові угоди, в тому числі Угоді про уникнення подвійного оподаткування доходів і імущі-ства. Усунення подвійного оподаткування можливо в односторонньому порядку. Для цього країна постійного місця перебування платника податку може дозволити йому при виконанні податкових зобов'язань враховувати податки, сплачені ним за кордоном. Однак це може призвести до невиправданих втрат бюджету, а також різного роду махінацій з боку недобросовісних платників податків. Крім того, в цьому випадку країна постійного місця вис-тупа донором тієї країни, де її громадянин (або підприємство) здійснює економічну діяльність. Інший шлях врегулювання проблеми подвійного оподаткування - укладення міжнародних угод. У цьому випадку держави, що підписують такі угоди, йдуть на взаємний компроміс, домовляючись, які податки і з яких категорій платників податку утримуватимуться на території кожного учасника угоди. Широко поширена помилка про те, що угоди про з-Бежанов подвійного оподаткування надають податкові пільги або взагалі звільнення від податків. Це абсолютно не відповідає дійсності. Угоди про уникнення подвійного оподаткування привносять в економіку країн цілий ряд найважливіших гарантій, необхідних для залучення іноземних інвестицій і, в кінцевому рахунку, розвитку національної економіки. Зокрема, мова йде про зак-зміцненні принципу недискримінації в податковій сфері, гарантії стабільності режиму оподаткування як мінімум на 10-15 років (середній термін дії такого роду міжнародно-правових договорів), дотриманні сторонами угод загальноприйнятих міжнародних правил і принципів у галузі оподаткування. Податкові юрисдикції будуються на різних принципах. Теоретично можна виділити три основних принципи податкових юрисдикцій: за ознакою територіальності, рсзідентства та громадянства. До найбільш поширених відноситься юрисдикція, заснована на принципі територіальності, або територіальної прив'язки. Відповідно до цього принципу країна оподатковує тільки тс доходи, які пов'язані з діяльністю, що здійснюється на се території. Доходи, які отримують громадяни і підприємства цієї країни за межами її території, не включаються до складу оподатковуваних доходів. Принцип резидентства полягає в тому, що кожен платник податків, визнається постійним мешканцем країни (резидентом), підлягає оподаткуванню щодо всіх доходів з усіх джерел, включаючи і закордонні. Статус резидента визначається за нормами національного законодавства, що різняться стосовно фізичних і юридичних осіб. Більшість країн у своїй податковій політиці ис-помагає поєднання цих принципів. Поряд із зазначеними принципами окремі країни традиційно використовують принцип громадянства, який є в чому схожим з принципом територіальності. Міжнародне оподаткування юридичних осіб у принципі подібне до міжнародного оподаткування фізичних осіб, при цьому воно має певну специфіку як у визначенні суб'єкта оподаткування, так і в обчисленні бази оподаткування. Крім того, існують норми і правила міжнародного оподаткування, які діють лише стосовно юридичних осіб, наприклад угоди про уникнення подвійного оподаткування дивідендів. Проблеми міжнародного оподаткування юридичних осіб можна поділити на такі групи: -> визначення національної прив'язки юридичної особи - суб'єкта оподаткування; порядок визначення режиму діяльності іноземної юридичної особи на території країни діяльності; проблеми, пов'язані з визначенням джерела доходу; - »облік податків, сплачених за кордоном, при визначенні податкових зобов'язань у країні постійного місця; - »порядок визначення податкової бази з прибуткового оподаткуванню при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між залежними один від одного економічними агентами. На відміну від фізичних осіб, національну приналежність яких іноді важко визначити (через режим подвійного громадянства, відсутність громадянства або неспівпадання громадянства і постійного місця проживання), юридичні особи завжди мають єдине місце реєстрації, яке є основним юридичною адресою. У країні реєстрації ВСР юридичні особи завжди мають статус податкового резидента. Вмсстс з тим статус податкового резидента юридична особа може отримати і в тій країні, в якій воно здійснює комерційну або іншу економічну діяльність. Для прив'язки комерційної діяльності до певної території використовуються такі режими: діяльність через власне ділове установа, діяльність через незалежного агента і діяльність за контрактами, що укладаються з місцевими фірмами. Як правило, зовнішньоторговельна діяльність не призводить до поширення на національне підприємство податкової юрисдикції іншої держави. Джерела доходу юридичної особи можуть визначатися за місцем укладання угоди, за місцем знаходження покупця товару або споживача послуги, за місцем фактичної передачі товару або за місцем переходу права власності на товар. У зв'язку зі специфікою оподаткування фізичних та юридичних осіб у сфері міжнародних економічних відносин угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна містять як загальні норми і правила, так і окремі спеціальні статті та положення, дія яких поширюється тільки на фізичні або тільки на юридичні особи. В угодах про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, укладених Російською Федерацією, використовуються два основні механізми усунення подвійного оподаткування: 1) залік податку, сплаченого в іншому Договірній Державі при оп-ределеніі податкових зобов'язань у країні постійного местопреби-вання, і 2) звільнення від оподаткування доходів, оподаткування яких було вироблено в країні-джерелі. У переважній більшості угод передбачається застосування залікового методу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||