|
На приватному ринку уживаних товарів можливе виникнення несприятливого відбору, якщо застосовується правило первісного володіння. Згідно з цим правилом, якщо правом на володіння річчю не володів продавець, то і покупець не отримує це право, і початковий власник завжди може отримати необхідний титул власності. Якщо ж діє правило до-бросовестного набувача, то покупець набуває право на володіння майном, якщо придбання його було добросовісним, тобто у покупця були підстави вважати, що продавець володіє правом на володіння тим майном, яке він продає.
Вибір правила встановлення права на володіння не зробить серйозного впливу на твердо встановилися торгові канали: на великих автомобільних дилерів, аукціонні будинки. Лише невелика частка продаваних з їх допомогою благ може виявитися краденою, і більш надійні способи придбання благ навряд чи можна знайти. Але інші канали торгівлі, наприклад, продаж і купівля речей за допомогою рекламних оголошень в газетах або через Інтернет більш чуйно реагують на альтернативні правила.
Розглянемо вплив вибору відповідного правила на торгівлю дорогими товарами, що були у вжитку (наприклад, автомобілями, будівельною технікою) ^ еЬуаП, 2004, р. 41-43]. Припустимо, що ці товари продаються на приватному ринку вживаних речей, під яким маються на увазі такі канали торгівлі, як, наприклад, продаж вживаного автомобіля за допомогою оголошення в газеті або на веб-сторінці в інтернеті. Угоди, які укладаються на цьому ринку, мають форму одноперіодний ігри, продавець в цій угоді краще обізнаний про походження товару, ніж покупець, і у нього немає можливості надійним чином повідомити цю інформацію покупцеві. Продавець знає, чи є товар краденим чи ні, а покупцеві відома лише ймовірність придбання краденого товару на цьому ринку.
Якщо діє правило, котре надає пріоритет первісним володінню, покупці будуть готові заплатити за товар лише ціну зі знижкою. Зменшення ціни, яку готові заплатити покупці на цьому ринку, відображає вірогідність того, що їм доведеться повернути річ тій особі, яка пропонує кращі титулом власності. І хоча продавці можуть знати, що їх право на володіння річчю незаперечно, у них немає надійного способу передати цю інформацію покупцеві. Тому продавці з незаперечним правом на володіння зможуть продати свій товар тільки за тією ж ціною, що і продавці крадених речей, і ця ціна буде відображати ймовірність покупки краденого товару на цьому ринку. У результаті ми отримаємо «ринок лимонів». Продавці товарів з незаперечним правом володіння підуть з цього ринку, тому що ціна, яка встановиться на цьому ринку, буде нижче тієї мінімальної ціни, за якою вони готові продати свій товар, і це призведе до подальшого зниження ціни. Зрештою, на цьому ринку залишаться лише товари сумнівного походження. Продавці, чиє право на володіння річчю незаперечно, продаватимуть свої товари через інші торгові канали, де вони зможуть подати сигнал про своє «хорошій якості». Професійні продавці можуть подати сигнал про свою надійність за допомогою неповоротних інвестицій у торговельну марку. Ці інвестиції знеціняться через погану слави, якщо через цей торговий канал продаватимуться товари сумнівного походження. Якщо ж діє правило добросовісного набувача, то подібної проблеми не виникне. Обережні покупці не будуть вимагати знижки з ціни за ризик, що їм доведеться віддати придбаний товар. Знижки з ціни зажадають тільки неостиглого-рожніх і безтурботні покупці, тому попит на товари, які з високою ймовірністю є краденими, при цьому правилі буде нижче, тому частка крадених товарів на приватному ринку уживаних товарів при цьому правилі буде нижчою.
|