4.4.4 ПОРЯДОК ВИДАЧІ І ВИКОРИСТАННЯ КРЕДИТУ
Плата за виданий кредит визначається на основі ставки рефінансування ЦБ РФ з урахуванням співвідношення попиту і пропозиції кредитних ресурсів. Своєчасність її внесення розцінюється банком як чітке виконання договірних умов, в свою чергу порушення платіжної дисципліни може негативно відбитися на відносинах позичальника з банком. Процентні ставки по позиках встановлюються комерційним банком залежно від конкретних умов кредитної угоди: обсягу позики, терміну її погашення, наявності забезпечення, витрат залучення коштів, витрат з оформлення кредиту і контролю його цільового використання, необхідності забезпечення прибуткової роботи банку, кредитоспроможності позичальника та ін
Порядок нарахування та стягнення процентних платежів визначається договором сторін. Як правило, застосовується щомісячне нарахування відсотків. Джерело сплати відсотка розрізняється залежно від напрямку кредитних вкладень. Платежі по короткострокових позиках включаються в собівартість продукції; витрати по довгострокових і простроченими кредитами відносяться на прибуток підприємства після її оподаткування.
Приватні методики дозволяють скласти загальну формулу суми процентних виплат по банківській позичці:
2 = АБВ 2 "8 360-100,
де 2пд - сума процентних виплат; А - розмір позики; Б - термін користування позикою; В - відсоткова
ставка, встановлена за позикою; 360 - кількість днів у році.
У комерційних банках нашої країни встановилася практика поетапного кредитування підприємств по простих позичкових рахунках 2 - 3 рази на квартал. У більшості банків внесення процентних виплат відбувається в подальшому порядку з урахуванням платежів у погашення початкової заборгованості. Така методика розрахунку суми заборгованості і процентних виплат називається методикою змінного графіка.
Видача і погашення кредиту відображається на позичкових рахунках клієнта, які відкриті на його ім'я банком. На позичкових рахунках відображається заборгованість клієнта банку за отриманими кредитами, видача і погашення позичок. За спільної єдності схеми погашення заборгованості, позичкові рахунки можуть відрізнятися за їх призначенням і за взаємозв'язку з оборотом.
За призначенням позичкові рахунки можуть бути депозитно-позичковими, коли клієнт отримує право при вичерпанні власних коштів, покладених в банк на депозит, отримати кредит у визначених розмірах. Такий вид позичкових рахунків найбільш зручний для населення, нагромаджуючого свої заощадження на рахунках і одержує можливість у разі необхідності скористатися кредитом банку.
При відкритті оборотно-платіжного позичкового рахунку клієнт отримує можливість оплатити платіжні документи з найрізноманітніших потребам: рахунки за товари та послуги, чеки на заробітну плату, перерахування податків і ін Для всіх цих платежів достатньо мати один оборотно-платіжний чи оборотно-сальдовий рахунок, на який будуть надходити платежі в погашення утворюється позикової заборгованості.
Для виробництва всіх платежів клієнт може скористатися сальдової- компенсаційним рахунком, але тоді йому необхідно відкривати їх стільки, скільки приватних об'єктів кредитування він має. Цей вид позичкових рахунків відрізняє менша гнучкість, він вимагає громіздкого технічного оформлення, разом з тим його використання більш чітко висловлює цільове призначення кредиту.
Позикові рахунки можуть підрозділятися на спеціальні та прості. Спеціальні позичкові рахунки, як правило, відкриваються позичальником, які відчувають постійну потребу в банківському кредиті. Використання спеціального позичкового рахунку для надання кредиту передбачає направлення всієї виручки від реалізації товарів у кредит цього рахунку для своєчасного погашення банківської позики і забезпечення повної участі власних коштів позичальника у відтворювальному процесі. Таким чином, за цим рахунком повинні йти регулярні видачі та погашення кредиту. розрахункового рахунку при цьому відводиться роль допоміжного. Такий режим роботи позичкового рахунку виключає його широке використання в сучасних умовах господарювання. Прості позичкові рахунки використовуються в банківській практиці переважно для видачі разових позичок.
Завершальним етапом процесу кредитування є погашення кредиту та відсотків за його ис-користування. Єдиної моделі погашення, також як і видачі кредиту, не існує. Практика розробила безліч варіантів погашення позики, в тому числі, періодичне погашення на основі строкових зобов'язань; погашення принаймні фактичного накопичення власних коштів; систематичне погашення на основі постійного списання заздалегідь фіксованих сум (планових платежів); зарахування виручки, минаючи розрахунковий рахунок, у зменшення позикової заборгованості ; відстрочка погашення кредиту; перенесення простроченої заборгованості на особливий рахунок «Прострочені кредити»; списання простроченої заборгованості за рахунок резервів банку та ін
У банках нашої країни погашення заборгованості відбувається шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів з розрахункових на позичкові рахунки позичальників.
Перераховані вище варіанти погашення позичкової заборгованості дозволяють систематизувати цей процес залежно від ряду критеріїв (табл. 3).
Оформлення погашення кредиту можна виробляти на основі спеціальних документів і без них. В якості підстави для погашення боргу можуть виступати письмові розпорядження клієнта або раніше передані банку термінові зобов'язання, розпорядження самого банку, що виписуються на основі кредитної угоди, рішення арбітражного суду і суду загальної юрисдикції.
При непогашенні заборгованості по кредиту та відсотків по ньому в обумовлені терміни через відсутність коштів на рахунку позичальника банк звертає стягнення заборгованості на об'єкт, що забезпечує повернення кредиту.
У деяких випадках за клопотанням позичальника банк може надати відстрочку погашення позики при умови встановлення підвищеної процентної ставки. Банк може в кредитному договорі передбачити право безакцептного списання коштів з розрахункового, поточного або валютного рахунку позичальника і, у разі порушення умов договору, скористатися цим правом.
Російські банки розробили систему попередження виникнення та ліквідації проблемної заборгованості, до якої відносять заборгованість по кредиту, не погашені у встановлений термін, з урахуванням відстрочки, наданої додатковою угодою; за позикою, забезпеченої страхуванням, гарантією або порукою, якщо страховик, гарант або поручитель не виконали своїх зобов'язань перед банком; за нарахованими відсотками за кредит не погашеним після закінчення 30 днів від настання строку, зазначеного в кредитному договорі. Система полягає в проведенні періодичного аналізу фінансових звітів позичальника; особистих контактах з боржником і особами, обізнаними про зміни його економічного становища; отриманні інформації з інших підрозділів банку . Метою спостереження та збору інформації є визначення на ранніх стадіях фінансових і нефінансових ознак виникнення проблем.
До нефінансовим ознаками відносять:
різка зміна планів діяльності клієнта;
очікувані зміни у складі керівництва;
ухилення представників позичальника від особистих контактів з представниками банку;
створення позичальником нових підприємств;
втрата позичальником важливих партнерів.
Фінансовими ознаками можливих порушень є:
різке збільшення заборгованості;
зниження коефіцієнтів ліквідності;
падіння обсягу продажів;
зростання прострочених боргів і збитків;
зміна порядку розрахунків;
пролонгація кредитного договору;
отримання кредитів в інших банках.
Комерційні банки прагнуть своєчасно виявити перераховані ознаки та здійснити заходи відповідно до Положення про роботу з проблемною заборгованістю.