Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Одинцова М.І. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА., 2007 - перейти до змісту підручника

5.2.1 Частнопредпринимательская фірма

Інституційний підхід до пояснення фірми дозволяє відповісти на питання, чому в економіці існують різні типи організацій : приватнопідприємницькі фірми, великі корпорації (відкриті і закриті), державні компанії, некомерційні організації. Цей підхід дозволяє також провести порівняння їх відносних переваг і недоліків і відповісти на питання, чи відрізняється поведінка фірми залежно від того, кому належать права власності в фірмі - тим, хто інвестував капітал, державі чи працівникам.
Відправною точкою нашого аналізу буде частнопредпріні-цької фірма. Власник приватнопідприємницькій фірми володіє повним набором прав власності:
а) правом на залишковий дохід фірми, який залишається після того, як працівникам виплачується належну їм винагороду. Це право створює для власника стимул до виконання всіх функцій, пов'язаних з управлінням фірмою;
б) правом наймати і звільняти членів команди, тобто правом контролювати фірму. У приватнопідприємницькій фірмі витрати контролю низькі, так як власник управляє фірмою сам, добре знає її, завжди присутній на виробництві. Якщо його право звільняти і наймати працівників не обмежується державою, то він може домогтися максимальних результатів;
в) правом продажу перших двох прав, тобто правом продажу фірми по її поточної ринкової вартості, яка являє собою поточну цінність очікуваних майбутніх залишкових доходів, які можна отримати за весь період існування фірми.
Переваги цієї форми підприємства полягають в тому, що:
а) тут не виникає проблеми загальної власності і, отже, відсутня проблема безбілетника;
б) немає проблем, пов'язаних з відносинами принципала і агента;
в) не існує проблем мотивації, оскільки у підприємця сильні стимули до того, щоб ефективно управляти підприємством.
Але у цієї форми підприємства є і свої недоліки:
а) насамперед це проблема недостатнього інвестування. Власник є одночасно і виробником, і споживачем, тому перед ним стоїть проблема розподілу доходу між поточним і майбутнім споживанням, що призводить до нестачі інвестицій і завищеною нормі споживання;
б) для цієї форми підприємства характерні високі витрати несення ризику. У порівнянні, наприклад, з диверсифікованим портфелем акціонера це підприємство більш ризикована. Брак інвестицій зумовлює також недостатню диверсифікацію виробництва, що також підвищує ризики даного підприємства;
в) і, нарешті, це серйозні труднощі із зовнішнім інве-стірованіем, оскільки для кредиторів фінансування таких підприємств видається ризикованим, оскільки відповідальність позичальника обмежується його майном.
Ця форма підприємства неприйнятна для тих сфер діяльності, де потрібні значні капіталовкладення. Однак ці підприємства мають відносні переваги в тих сферах, де потенціал економії від масштабу незначний і висока віддача від підтримки стандартів якості, наприклад, у сфері обслуговування.
Вибравши в якості вихідної точки приватнопідприємницьку фірму, ми далі проаналізуємо різні типи ділових підприємств і для наочності зведемо в одну таблицю розподілення у них основних правомочностей, що входять в пучок прав власності фірми, між різними економічними агентами.

Таблиця 23
Розподіл повноважень у різних типах ділових підприємств


« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz