5.3.1. Фінансовий план: структура, зміст
У теорії менеджменту розроблені загальні підходи до планування. Відзначимо деякі. По-перше, план повинен мати поруч очевидних характеристик, таких як розумна простота і наочність, структурованість, точність, практична корисність та ін По-друге, наявність плану, як би погано він не був складений, все ж більш переважно, ніж його відсутність . Разом з тим слід віддавати собі звіт в тому, що план не панацея; ніякої план не може дати точні відповіді на питання, передбачити фактичний розвиток подій. Тому планові завдання - це орієнтири, яких треба придержи-тися. По-третє, будь-який план гарний настільки, наскільки професійно підготовлені люди, його складали.
У загальному вигляді логіку планування та її функціонування на підприємстві можна представити таким чином (рис. 5.2). На малюнку виділено три замкнутих контуру, що відповідають трьом видам планування - стратегічного, тактичного та оперативного. У кожному з контурів наявна певна система аналізу, причому результати аналізу з однієї системи послідовно потрапляють в іншу. Можна виділити основні функції кожної системи аналізу: по-перше, оцінити ступінь виконання планових завдань, виявити відхилення, фактори і сформулювати заходи щодо зниження негативного впливу регульованих факторів, по-друге, внести оперативні зміни в основні параметри діяльності підприємства, по-третє, уточнити систему планування та прогнозування, включаючи склад дерева цілей. Регулярність виконання аналітичних розрахунків у системах стратегічного, тактичного та оперативного планування, природно, різна, різні критерії, показники та аналітичні методи. Схема задає природну послідовність розробки планів - від загального до приватним. ,
У будь-якої компанії розробляється безліч планів, проте основними є стратегічний, виробничий і фінансовий; перший розробляється в системі довгострокового планування, два інших - у системі оперативного планування. Що стосується системи тактичного планування, то тут, як правило, мова йде про локальні бізнес-плани з розвитку діючих і розробці нових про-виробничих ліній і виробництв. І в стратегічному плані, і в локальному бізнес-плані проте присутні більш-менш деталізовані фінансові розділи, що включають дані про передбачувані інвестиції, обсягах реалізації у вартісному вираженні, основні параметри витрат і витрат, рентабельності та ін Доцільність відокремлення такого розділу в самостійний фінансовий план залежить від різних факторів.
Рис. 5.2. Логіка і функціонування системи планування основної (рутинної) діяльності фірми
Стратегічний план передбачає формулювання мети, завдань, масштабів, сфер і напрямків розвитку компанії, виходячи з її потенційних ресурсних можливостей. Виробничі плани складаються на основі стратегічного плану і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики. Залежно від складності організаційно-управлінської структури компанії і горизонту планування таких планів може бути декілька. Фінансовий план являє собою документ, що характеризує спосіб досягнення фінансових цілей компанії і погоджує її доходи та витрати.
В основі фінансового планування лежать стратегічний і про-виробничі плани. Стратегічний план увазі ідентифікацію та декларування ключових цілей і перспектив розвитку компанії. Нерідко ці цілі формулюються на якісному рівні або у вигляді досить загальних кількісних орієнтирів, наприклад шляхом завдання цільового середньорічного темпу приросту обсягів виробництва або орієнтиру щодо частки ринку, контрольованої фірмою.
Стратегічний план визначає політику функціонування фірми і служить основою складання виробничих планів і завдань, які передбачають деталізацію конкретних дій у галузі науково-дослідних та інноваційних розробок, інве-стіціонного, виробничої та маркетингової діяльності. У ході планування визначаються ресурсні потреби, а потім можливості і джерела фінансування. Очевидно, що планування є ітераційним процесом, а основним обмеженням є обсяг і структура бажаних джерел фінансування, можливість їх мобілізації і вартість підтримки необхідної фінансової структури. Стратегічний план може мати наступну структуру.
(викладаються призначення і стратегічна мета діяльності фірми, масштаби і розмах, тактичні цілі та завдання).
Розділ 2. Прогнози та орієнтири
(наводяться прогноз економічної ситуації на ринках капіталів, продукції та праці, намічені перспективні орієнтири за основними показниками).
Розділ 3. Спеціалізовані плани і прогнози:
Виробництво
Маркетинг
Фінанси (фінансовий план)
Кадрова політика
Інноваційна політика (НДДКР)
Нова продукція і ринки збуту.
Фінансовий план являє собою документ, що характеризує спосіб досягнення фінансових цілей компанії і погоджує її до-ходи і витрати. У процесі фінансового планування: а) ідентифікуються фінансові цілі та орієнтири фірми, б) встановлюється ступінь відповідності цих цілей поточному фінансовому стану фірми; в) формулюється послідовність дій з досягнення поставлених цілей.
Відомі два типи фінансових планів: довгостроковий (як елемент стратегічного плану або бізнес-плану) і короткостроковий (як елемент системи поточного планування). Основне цільове призначення першого - визначення допустимих (з позиції фінансової стійкості) темпів розширення фірми; метою другого є забезпечення постійної платоспроможності фірми.
Виділяють наступні етапи фінансового планування: 1) аналіз фінансового становища компанії; 2) складання прогнозних кошторисів і бюджетів; 3) визначення загальної потреби компанії у фінансових ресурсах; 4) прогнозування структури джерел фінансування; 5) створення і підтримка дієвої системи управлінського і фінансового контролю; 6) розробка процедури внесення змін в систему планів (контур зворотного зв'язку).
З позиції практики рекомендується готувати кілька варіантів фінансового плану: песимістичний, найбільш ймовірний і оптимістичний. При підготовці плану треба враховувати наявність обмежень, з якими стикається підприємство (вимоги з охорони ок-ружа середовища, вимоги ринку за обсягом, структурі і якості продукції; технічні, технологічні та кадрові особливості підприємства), дисциплінуючу роль плану для роботи фінансового менеджера, умовність будь-яких планів в силу природної невизначеності розвитку економічної ситуації в глобальному та локальному масштабах.
Один з можливих варіантів структурування фінансового плану може виглядати наступним чином.
Преамбула
Інвестиційна політика:
Політика фінансування НДДКР
Політика фінансування основних засобів
Політика фінансування нематеріальних активів
Політика щодо довгострокових фінансових вкладень
Управління оборотним капіталом:
Управління грошовими коштами і їх еквівалентами
Фінансування виробничих запасів
Політика в отцршеніях з контрагентами та управління дебіторською заборгованістю
Управління видами та структурою джерел фінансування
Дивідендна політика
Фінансові прогнози:
Характеристика фінансових умов
Доходи фірми
Витрати фірми
Прогнозна фінансова звітність (баланс і звіт про прибутки і збитки)
Бюджет грошових коштів
Загальна потреба в джерелах фінансування
Потреба у зовнішньому фінансуванні
Облікова політика
Система управлінського і фінансового контролю
Фінансовий план складний як за структурою, так і за змістом.
Крім того, для його розробки потрібні зусилля різних підрозділів компанії. Логіка структурування фінансового плану очевидна і побудована з урахуванням послідовного розгляду напрямків вкладення коштів (інвестиційний аспект), джерел їх мобілізації (джерельної, або фінансовий, аспект) і планованої результа-тивності використання втягуються в оборот ресурсів (ефект і ефективність).
У преамбулі дається загальна характеристика діяльності фірми, наводяться досягнуті нею основні фінансові результати як база для розробки даного фінансового плану, викладаються використовувані принципи планування, умовності і допущення; вказуються служби, брали участь у підготовці плану, і використане нормативне, методичне та інформаційне забезпечення.
У розділі «Інвестиційна політика» викладаються основні орієнтири щодо інвестування в довгострокові активи: обсяги, послідовність і строки здійснення капітальних вкладень в матеріально-технічну базу (основні засоби), в нематеріальні активи та в фінансові активи (паї, акції, облігації та ін.) Окремий підрозділ може містити плани щодо придбання активів за договорами лізингу. Загальна політика щодо НДДКР викладається в спеціальному підрозділі, формованому на основі стратегічного плану фірми.
Грошові кошти. Дається аналітичний коментар до бюджету грошових коштів, описується політика щодо короткострокових фінансових вкладень, їх призначення, характеризуються портфельні інвестиції, обгрунтовуються обмеження на залишок грошових коштів на рахунках фірми, умови взаємної конвертації де-ніжних коштів і ліквідних цінних паперів та ін
Виробничі запаси. Характеризується обрана політика управління запасами в цілому, по підрозділах, технологічним лініям і укрупненої номенклатурі сировини і матеріалів; вказуються обсяги страхових запасів, обгрунтовуються обсяги додатково втягуються в оборот коштів або їх іммобілізації у зв'язку з розширенням діяльності, з інфляцією, зміною вимог щодо страхових запасів та ін
Дебіторська заборгованість. Викладаються політика фірми у відносинах з контрагентами, умови їх кредитування, динаміка і плановані обсяги дебіторської заборгованості, фінансові результати від надання знижок, принципи формування резервів по со-недовірливим боргах, принципи і техніка роботи з неакуратними дебіторами, система штрафних санкцій та ін
У розділі «Управління видами та структурою джерел фінансування» викладається політика управління довго-і короткостроковими джерелами фінансування. У частині довгострокових джерел (додаткова емісія акцій, випуск облігацій, надання довгострокових кредитів) розділ готується на основі стратегічного плану, а тому в поточному фінансовому плані уточнюються параметри та обмеження, задані стратегією розвитку фірми; обгрунтовується доцільність і необхідність застосування фінансових інструментів, що сприяють підвищенню привабливості емітованих цінних паперів; вказуються резерви коштів, необхідних для здійснення емісії, та ін У частині короткострокових джерел фінансування викладається політика щодо кредиторської заборгованості, включаючи принципи і техніку розрахунків з бюджетом; наводяться методичні рекомендації щодо доцільності користування наданими контрагентами знижками.
У розділі «Дивідендна політика» викладаються загальні положення щодо виплати дивідендів (динаміка, види виплат, джерела фінансування, терміни, суми і види виплат та ін.) Дивідендна політика розглядається в контексті управління довгостроковими джерелами фінансування та інвестиційною стратегією фірми.
Розділ «Фінансові прогнози» має суто технічне наповнення і в значній мірі носить довідковий характер (по відношенню до інших розділів плану). У ньому послідовно розглядаються планові орієнтири по доходах і видатках фірми за видами і джерелами в передбачених поділках (за періодами, підрозділам). Прогнозні баланс і звіт про прибутки і збитки складаються в укрупненої номенклатурі. При складанні бюджету грошових коштів виявляється зміна планованого залишку коштів на рахунках фірми за періодами і визначається необхідність і обсяг необхідних короткострокових запозичень.
Розділ «Облікова політика» носить допоміжний характер, а його вміст дозволяє більш, обгрунтовано трактувати фінансові індикатори, що описуються в інших розділах плану. Структура розділу визначається бухгалтерською службою і може включати такі підрозділи, як декларування базових бухгалтерських регулятивов, принцип визнання доходів фірми, методи оцінки запасів, методи амортизації, принципи консолідації (за необхідності).
Розділ «Система управлінського та фінансового контролю» також носить допоміжний характер і включає опис інформаційних потоків між підрозділами, права, обов'язки і наслідки дій окремих служб (підрозділів) щодо проходження або відхилення від фінансового плану.