| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2.4. Показники стабільності та структури пасивів | ||
|
Коефіцієнт ризику на одного кредитора або групу пов'язаних кредиторів (вкладників) характеризує стабільність ресурсної бази, стійкість пасивів, залежність банку ог великих вкладників, у тому числі і кредитних установ, які надали міжбанківські кредити. Високі значення цього коефіцієнта говорять про те, що банк формує свою ресурсну базу за рахунок великих вкладників, міжбанківських позик, у зв'язку з чим велика залежність банку від коливань фінансового стану окремих клієнтів або кон'юнктури міжбанківського ринку, що обумовлює нестійкість і дорожнечу пасивної частини балансу. Низьке значення даний показник має у тих банків, які проводять велику роботу з формування стійкої і диференційованої ресурсної бази, а саме залучають широке коло дрібних вкладників, випускають власні боргові зобов'язання, проводять роботу по залученню не дуже важливих депозитів юридичних осіб, розширюють коло надаваних послуг, залучаючи до обслуговування підприємства та організації. Граничний рівень цього коефіцієнта був встановлений в такому ж розмірі, як і максимальний ризик на одного позичальника - не більше 25% від власного капіталу. Введення даного нормативу було викликано наслідками девальвації російського рубля в серпні 1998 р. Однією з основних причин виникнення банківської кризи називають проблему зовнішніх запозичень: багато великі російські банки, покладаючись на фіксований курс рубля, брали в кредит у іноземних партнерів кошти і розміщували їх на рублевому російському ринку. В результаті девальвації їх пасиви в іноземній валюті виросли щодо рублевих активів, а втрати, викликані таким знеціненням, знищили власні кошти багатьох банків. Показник вексельних зобов'язань банку являє собою співвідношення всіх зобов'язань, породжуваних операціями з векселями, і власного капіталу банку. До вексельними зобов'язаннями відносяться не тільки зобов'язання за векселями, облямованих безпосередньо банком, а й зобов'язання, пов'язані з видачею вексельних поручительств (авалей), а також зобов'язання, які з індосаментів за векселями інших емітентів (за всіма векселями, за якими банк виступав индоссантом, за винятком тих, де індосамент мав застереження «без обороту» або будь-яку іншу з подібним змістом). Норматив вексельних зобов'язань був введений в середині 90-х років на тлі розростання ринку грошових сурогатів. До 2004 р. Банк Росії вважав за необхідне обмежувати обсяг емісії та відповідальність за векселями розміром власного капіталу. Всі показники, включені в систему економічних нормативів, на основі яких можлива оцінка ліквідності, розраховуються на підставі даних балансу за рахунками другого порядку і спеціальних розшифровок. Розрахунок розшифровок досить трудомісткий, вимагає включення даних аналітичного обліку, тому крім цієї групи показників в постійній оперативній роботі всередині банку, як правило, використовуються й інші коефіцієнти. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||