| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.2.5. Індикатори ліквідності банків США та можливості їх використання в російській практиці | ||
|
Зокрема, в банках США використовується система показників, відомих під назвою «індикатори» ліквідності. Для оцінки рівня показників їх значення порівнюють із значеннями, отриманими на власному досвіді менеджерів банку в минулих періодах, а також зі значеннями, що складаються по банківській системі в середньому. Всі показники, які входять в цю систему, можна розбити на чотири групи залежно від їх економічного сенсу. Перша група - показники, що характеризують високоліквідні активи, оцінюють структуру активів з точки зору ліквідності. 1. Показник грошової позиції (відношення грошових коштів до сукупних активів). Вважається, що більша частка грошових коштів означає, що банк займає надійне положення і можег забезпечити невідкладні потреби у грошових коштах. У російських умовах показник грошової позиції слід конкретизувати більш докладно: | по позиції високоліквідних коштів - готівки і засобам на коррахунку в Банку Росії. Ці кошти не вимагають часу і витрат на реалізацію, тому вони мають абсолютну ліквідність; їх зазвичай називають первинними резервами; по позиції готівки, коррахунки в ЦБ РФ і коштів, перерахованих у фонд обов'язкових резервів (ФОР) . Доцільність розрахунку цієї позиції обумовлена особливим статусом коштів, перерахованих у ФОР: вони високо надійні, але не можуть бути затребувані в поточній діяльності; по позиції готівки і засобам на кореспондентських рахунках. На відміну від коштів на коррахунку в ЦБ, зберігання коштів на коррахунках в інших банках пов'язано з певним ризиком. Показник ліквідних цінних паперів (відношення вартості ланцюгових паперів уряду США до сукупних активів). Чим більше частка урядових цінних паперів, тим більше ліквідної стає позиція банку. Щодо цього показника слід зауважити, що в російських умовах далеко не всі державні цінні папери є високоліквідними, тому даний коефіцієнт не є однозначною характеристикою високоліквідних активів. Нетто-іозіція федеральних резервних фондів (ФРФ) (відношення різниці продаваних залишків ФРФ і купуються залишків ФРФ до сукупних активів). Ліквідність зростає, коли це співвідношення зростає. У російській практиці нетго-позиції федеральних резервних фондів відповідають нетто-позиції по одноденних міжбанківських кредитах і кореспондентськими рахунками інших банків. Коефіцієнт кредитної активності (відношення чистих кредитів та лізингу до сукупних активів). Це негативний показник, так як кредити і лізинг часто відносяться до найбільш неліквідних активах банку. Розрахунок коефіцієнта кредитної активності в російській практиці можливий і доцільний. Частка закладених цінних паперів (відношення закладених цінних паперів К. портфелю цінних паперів) - це також негативний показник, тому що чим більше частка закладених цінних паперів, тим менше їх може бути продано, коли виникає потреба в ліквідних коштах. Для розрахунку цього показника в російських умовах необхідні дані позабалансового обліку. Третя група - показники відповідності активних і пасивних операцій (питома вага «гарячих грошей» і відношення короткострокових інвестицій до зобов'язань, що змінюються при коливаннях процентних ставок) характеризують відповідність активних короткострокових операцій банку і нестабільних пасивів. Ці показники оцінюють достатність високоліквідних і бистрореалізуемих коштів банку для погашення нестабільних ресурсів. Частка «гарячих грошей» (відношення кількості готівки + короткострокових цінних паперів уряду США + позичок ФРФ + угод про купівлю резервних цінних паперів з подальшим викупом до суми великих СД + депозитів у євровалюті + позик ФРФ + залучених продаваних цінних паперів). Цей коефіцієнт показує співвідношення позик банку на грошовому ринку і величини його грошових ринкових активів, які можуть бути швидко продані з метою покриття грошових ринкових зобов'язань. Ставлення короткострокових інвестицій до зобов'язань, з-мінливих при коливаннях процентних ставок (відношення короткострокові інвестицій до мінливих при коливаннях процентних ставок зобов'язаннями). Зростання даного відносини показує, що банк зміцнює позицію ліквідності. До групи короткострокових інвестицій відносяться короткострокові вклади в інших банках, що продаються залишки федеральних резервів і наявні в банку короткострокові цінні папери. До групи змінюються при коливаннях процентних ставок зобов'язань відносяться всі строкові вклади від 100 тис. дол і більше, вклади іноземних урядів, покупка федеральних резервних коштів і цінних паперів, що продаються на підставі угод про покупку цінних паперів , векселі на пред'явника, що знаходяться в казначействі США, та інші зобов'язання, дуже чутливі до змін процентних ставок. Всі вони можуть легко перетекти в інші банки. - неможливість за даними звітності виділити ринкові активи і ринкові зобов'язання; відсутність ознак, за якими можна відокремити стабільні ресурси від нестабільних, витікають при зміні процентних ставок; - слабка можливість банків управляти своєю ліквідністю з допомогою ринкових інструментів зважаючи на нерозвиненість грошового та фінансового ринків. Четверта група - показники депозитної бази (показник брокерських депозитів, частка основних депозитів і структурне співвідношення вкладів). У російській практиці немає таких понять, як брокерські депозити, основні депозити, як немає і межі страхування вкладів, тому немає можливості розрахувати показники брокерських та основних депозитів. Показник брокерських депозитів (відношення брокерських депозитів до всіх депозитах). Брокерські депозити являють собою пакет грошових коштів (зазвичай 100 тис. дол менш з метою отримання переваг страхування депозитів), внесених брокерами за операціями з цінними паперами за їх клієнтів. За них банки платять високі відсотки. Брокерські депозити високочутливі до змін процентних ставок і можуть швидко звертатися. Збільшення кількості та вартості брокерських депозитів підвищує ймовірність виникнення критичної ситуації з банківською ліквідністю. Частка основних депозитів (відношення основних депозитів до сукупних активів). Чим більше значення показника, тим менше потреба в ліквідних коштах. Основні депозити являють собою головним чином невеликі рахунки місцевих клієнтів, ймовірність зняття грошей з яких з коротким терміном повідомлення розглядається як мінімальна (розраховується як сукупність всіх вкладів за вирахуванням суми всіх вкладів понад 100 тис. дол) . Структурний співвідношення вкладів (відношення депозитів до запитання до строкових депозитів). Це співвідношення показує, наскільки стабільні фінансові кошти, які має банк. Зменшення співвідношення означає більшу стабільність вкладів і зниження потреби в ліквідних коштах. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||