6.2.6. Показники ліквідності банку, що розраховуються на базі публікується звітності
Таблиця 6.1. Показники для оцінки ліквідності байка на базі публікується звітності
Показники достатності капіталу: частка власних коштів у пасивах , відношення власних коштів банку до статутного капіталу, відношення власних і позикових коштів банку. Коефіцієнт іммобілізації (з деякою часткою умовності) може бути розрахований як відношення суми основних засобів, нематеріальних активів, господарських матеріалів, МБП і довгострокових вкладень у цінні папери та паї, до власних коштів банку. Коефіцієнт частки капіталу з урахуванням іммобілізації показує, яка частина власних коштів банку може бути вкладена в дохідні операції.
А коефіцієнт відношення неіммобілізованного капіталу до ризикових активів відображає величину найбільш ризикових операцій банку, що покриваються власними засобами.
Коефіцієнт частки капіталу в пасивах показує, яка частина банківських активів належить його власникам. Очевидно, що чим більше значення цього коефіцієнта, тим надійніший банк і тим більше перспективи банку в розвитку своєї діяльності.
Дуже несприятливим з точки зору достатності капіталу є поєднання високого рівня іммобілізації капіталу і низького рівня частки капіталу в пасивах. Поєднує значення цих двох показників коефіцієнт частки капіталу з урахуванням іммобілізації.
Коефіцієнт відношення неіммобілізованного капіталу до ризикових активів показує, яка частина ризикових вкладень покривається власними оборотними коштами банку.
Крім того, вкрай несприятливим для банку є зниження власних коштів щодо статутного фонду - це означає, що банк працював неефективно , мав збитки в минулих періодах і його вартість на поточний момент нижче суми, вкладеної ак-рів або засновниками. Банк, у якого значення цього коефіцієнта менше одиниці, вже неліквідний.
Якість активів банку оцінюється рівнем високоліквідних коштів (грошових коштів і високоліквідних цінних паперів) і показником нетто-позиції по коррахунках.
Для оцінки ризикованості активів за даними публікується звітності крім показника кредитної активності можна розрахувати спрощений варіант коефіцієнта частки ризикових активів: як відношення суми позичок, лізингових операцій, вкладень у цінні папери (за винятком державних) до загальної суми активів.
Коефіцієнт покриття ліквідними активами зобов'язань банку показує здатність банку відповісти за своїми зобов'язаннями за допомогою активів з короткими термінами реалізації. Дані публікується звітності не дають можливості використовувати в розрахунках короткострокові позики і виключити зобов'язання з великими термінами, однак і на основі цих даних можна отримати деяке уявлення про здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями.
Показник відношення резервів до активів, як правило, характеризує якість портфеля активів: чим більше ризикований портфель у банку, тим вище його значення. Даний показник характеризує ліквідність банку лише опосередковано, через фінансовий результат: створення резервів на можливі втрати, якщо воно викликало негативний фінансовий результат, говорить про серйозні проблеми з ліквідністю банку. Але якщо і при створенні підвищених резервів банк отримує прибуток, можна стверджувати, що його ліквідність залишається на нормальному рівні.
Показники прибутковості і рентабельності не прийнято використовувати для оцінки ліквідності. Однак банк, що допускає збитки, зменшує суму власного капіталу. Банк, що працює прибутково, навпаки, прирощує власні кошти, підвищуючи свою стабільність і тим самим створюючи основу для ліквідності банку в майбутньому. У зв'язку з цим використання показників прибутковості і рентабельності в системі показників ліквідності є необхідним.
Показники прибутковості, рентабельності не є об'єктом регулювання банківської діяльності, тому рекомендовані значення цієї групи показників повинні встановлюватися банками самостійно. Найбільш інформативними є показники рентабельності всіх активів і дохідних активів. В обох показниках значення прибутку має співвідноситися з середньоденним значенням активів, сформованим за період, в який отримано прибуток, тобто прибуток за квартал повинна бути віднесена до середньоденного значенням активів за цей же квартал, аналогічно за півроку, 9 місяців, рік. Такий підхід до обчислення коефіцієнтів рентабельності найбільш трудомісткий, але при цьому інформація , що отримується в результаті розрахунку, найбільш адекватно відображає дійсний рівень ефективності діяльності банку.
Показники рентабельності характеризують здатність банку в умовах конкуренції на ринку банківських послуг отримувати прибуток; від'ємне значення показників говорить про ступінь збитковості діяльності. А показник рентабельності дохідних активів оцінює ефективність діяльності безпосередньо підрозділів, що займаються вкладеннями в дохідні операції.
За даними публікується звітності можливий розрахунок показників рентабельності, але з деякими недоліками: прибуток, отриманий протягом року, можна порівняти тільки з активами на звітну дату, що не зовсім коректно. Однак через брак більш докладної інформації про середньорічних значеннях активів доводиться обмежуватися таким варіантом розрахунку.
Збиткова діяльність, про що свідчить негативна рентабельність, є показником неефективної роботи банку та потенційної втрати його ліквідності. Як приклад проа-налізіруем значення показників, розрахованих на базі публікується звітності, по чотирьом російським банкам (див. табл. 6.1). Свідченням однозначною неліквідності банку можна вважати від'ємне значення власного капіталу. У нашому випадку таких банків немає.
Серед коефіцієнтів частки капіталу в пасивах і відносини капіталу до зобов'язань найвищі значення має банк 2, а найнижчі - банк 3. Отже, найбільшу надійність і максимальні перспективи зростання має саме банк 2. Це підтверджують і результати аналізу інших коефіцієнтів достатності капіталу: банк 2 має максимальні значення за показниками частки капіталу з урахуванням іммобілізації, відносини капіталу з урахуванням іммобілізації до ризикових активів і відносини власних коштів до статутного капіталу.
Серед решти банків виділити банк з найгіршим становищем відразу і однозначно неможливо. Високий рівень іммобілізації капіталу у банку 1 знижує можливості виконання капіталом захисної і зворотній функцій, а показник покриття неіммобілі-ваним капіталом ризикових активів усіх трьох банків практично на одному рівні.
Однак аналіз коефіцієнта відносини капіталу до статутного фонду прояснює загальну картину: банк 4 єдиний з усіх має значення даного показника нижче одиниці, значить, більша частина статутного капіталу (83%) вже втрачена, тому з точки зору акціонерів (пайовиків) цей банк можна вважати неліквідним.
Залежними від такого виду нестабільних ресурсів, як кошти на кореспондентських рахунках інших банків, є банк 4 і банк 1, причому у банку 4 частка таких ресурсів становить 21,8%, а у банку 1 - 10%.
Сигналом про несприятливу структурі балансу є перевищення негативною нетто -позиції по коррахунках над грошовою позицією 1, яке спостерігається також у банку I і банку 4. Це означає, що всіх високоліквідних активів банку недостатньо навіть для покриття такого нестабільного виду ресурсів, як коррахунки інших банків. За показником відношення ліквідних активів до зобов'язань найвище значення має банк 2; високе значення цього показника у банку 3; найменший рівень - у банку 1.
Найвища кредитна активність спостерігається у банку 4 і банку 2, максимальна активність на ринку недержавних цінних паперів - у банку 3 . Найвища частка ризикових активів - у банку 4, найнижча - у банку 3.
Рівень дійсної ризикованості активів оцінимо за значеннями показника відношення резервів до ризикових активів. Досить високий рівень показника частки ризикових активів у банку 2 супроводжується максимально низьким значенням відношення резервів до ризикових активів. Несприятливе поєднання цих двох показників у банку 1 і банку 4.
Найвища рентабельність спостерігається у банку 2, а банк 4 терпить величезні збитки.
Аналіз значень різних груп показників дозволяє зробити певні висновки про ліквідності розглянутих банків. Високий рівень практично всіх позитивних показників і низький рівень практично всіх негативних свідчать на користь ліквідності банку 2. Відносно висока ризикованість активів є допустимою, високе значення показників достатності капіталу говорить про широкі можливості з нарощування активних операцій, а показника рентабельності - про перспективи зростання власних коштів банку.
Низький рівень достатності капіталу у банку 3 супроводжується високою часткою високоліквідних коштів і невисокою ризикований-ністю активів. Позитивна рентабельність на досить високому рівні також говорить на користь ліквідності цього банку.
Високий рівень іммобілізації власних коштів несприятливо позначається на достатності капіталу банку 1, а значення показників високоліквідних активів викликають побоювання. Картину доповнюють низький рівень відношення ліквідних активів до зобов'язаннями та низька рентабельність. Комплекс показників говорить про досить низькому рівні ліквідності цього банку.
І нарешті, про банк 4: при такому низькому значенні відносини власних коштів до статутного капіталу, високої залежності від НЕ-стабільних засобів на коррахунках інших банків, високій частці ризикових активів і негативної рентабельності слід зробити висновок про неліквідності даного банку.