| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.2.2. Освіта фондів комерційного банку | ||
|
Резервний фонд формується банками: діючими у формі акціонерних товариств - виходячи з ве-личини фактично сплаченого статутного капіталу (за умови реєстрації звіту про підсумки випуску акцій); діючими в інших організаційно-правових формах - виходячи з величини зареєстрованого статутного капіталу. Джерелом формування резервного фонду є прибуток банку за звітний рік, що залишається в його розпорядженні після сплати до бюджету податків та інших обов'язкових платежів (тобто чистий прибуток звітного року). Якщо в положеннях банку про порядок формування та використання фондів передбачається перерозподіл коштів між різними фондами, сформованими за рахунок чистого прибутку, то на формування резервного фонду можуть на-правляться невикористані станом на початок поточного року залишки коштів фондів, сформованих за рахунок чистого прибутку попередніх років. На формування резервного фонду не можуть бути спрямовані залишки коштів фондів, утворених лл рахунок чистому прибутку поточного року. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду має становити не менше 5% від чистого прибутку до досягнення нею мінімально встановленої статутом величини . Резервний фонд може бути використаний згідно з рішенням ради директорів (наглядової ради) банку або в порядку, встановленому загальними зборами засновників (учасників), на наступні цілі: покриття збитків банку за підсумками звітного року; покриття витрат, не передбачених планами і кошторисами (за решени ю зборів учасників); нарахування дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності прибутку; збільшення статутного капіталу шляхом капіталізації (понад 15% статутного капіталу). Фонди комерційного банку (спеціального призначення та накопичення) утворюються з чистого прибутку за нормативами відповідно до статуту банку. Фонди використовуються відповідно до затверджених по них положеннями про фонди банку. Так, фонди спеціального призначення (економічного стимулювання) використовуються на виплату премій, посібників, матеріальної допомоги, покупку акцій (паїв) для працівників банку, на придбання, будівництво будівлі банку, придбання обладнання, на покупку житла для працівників банку та ін Фонд нагромадження - частина чистого прибутку, зарезервована в якості фінансового забезпечення виробничого та соціального розвитку банку. Фонди банку (невикористані залишки за підсумками року) можуть використовуватися на капіталізацію статутного капіталу. Фонди банку (резервний та інші) включаються до розрахунку власного капіталу на підставі даних річного бухгалтерського звіту банку, завіреного аудиторською організацією. У розрахунок власного капіталу не включається та частина фондів спеціального призначення, яка з'явилася джерелом видачі позичок співробітникам банку. Нерозподілений прибуток - це прибуток, що залишився у банку після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, утворення фондів, нарахування дивідендів (доходу) акціонерам (пайовикам), відрахувань на благодійні цілі та ін Нерозподілений прибуток включається до розрахунку власного капіталу на основі даних, які підтверджені аудиторською організацією. Приріст вартості майна при переоцінці - результат переоцінки основних фондів відповідно до постанов Уряду РФ і вказівками Банку Росії № 821-У від 12 липня 2000 р. Даний приріст включається в розрахунок формування власного капіталу на підставі даних річного бухгалтерського балансу, підтвердженого аудиторською організацією. Страхові резерви комерційного банку - резерви під знецінення цінних паперів і можливі втрати по позиках утворюються відповідно до такими нормативними, документами ЦБ РФ, як лист № 127 від 8 грудня 1994 р. (із змінами від 28 грудня 1994 р. і 29 грудня 1998 г .) «Про порядок створення резервів під знецінення цінних паперів» та Положення ЦБ РФ N9 254 від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати з позик». Вкладення банків в цінні папери відрізняються підвищеним ризиком у зв'язку з постійним коливанням ринкових цін і курсів цінних паперів. Для зменшення негативного впливу можливого зниження вартості цінних паперів на фінансові результати діяльності банку, а також з метою відображення в балансі реальної їх вартості комерційні банки створюють резерви під знецінення цінних паперів . Переоцінка вкладень в цінні папери проводиться щомісячно (в останній робочий день) за ринковою ціною. До цінних паперів з ринковою котирування відносяться емісійні цінні папери, що задовольняють таким умовам: допущені до обігу на фондову біржу; оборот за місяць на фондовій біржі становить не менше суми, еквівалентної 20 тис. євро); | інформація про ринкову ціну загальнодоступна. Якщо з цінних паперів, що задовольняє цим вимогам, ринкова ціна на останній робочий день звітного місяця (ціна переоцінки) виявиться нижче балансової вартості цінного паперу, то комерційний банк зобов'язаний створити резерв під знецінення вкладень у цінні папери в розмірі зниження середньої ринкової ціни (ціни переоцінки) щодо балансової вартості. При цьому сума резерву не повинна перевищувати 50% балансової вартості цінних паперів. Якщо цінні папери не задовольняють вищенаведеним умовам. то для створення резервів під їх знецінення за підсумками місяця за ринкову вартість приймається фактична ціна купівлі кожного цінного паперу, зменшена в два рази. Позикові операції комерційних банків відносяться до високоризикових. Для зниження ризиків банки формують резерв на можливі втрати по позиках. Позики в залежності від ступеня ризику діляться на п'ять груп: група ризику - стандартні; група ризику - нестандартні; група ризику - сумнівні; група ризику - проблемні. Фупп ризику - безнадійні. Відповідно до положення ЦБ РФ № 245 від 26 березня 2004 р. «Про порядок формування кредитними організаціями резервів на можливі втрати з позик» за кредитами 1-ї групи розрахунковий резерв не створюється і не враховується при визначенні величини собст венного капіталу на відміну від колишньої інструкції ЦБ РФ. Величина резерву на можливі втрати по позиках другій-п'ятій груп ризику, недосозданного банком в порівнянні з мінімальною величиною, визначеної положенням Банку Росії N3 245 від 26 березня 2004 р., зменшує його власний капітал. До складу власного капіталу останнім часом стали включатися субординовані кредити - позики (депозити), залучені банком, якщо цей кредит строком не менше п'яти років і він не Істра-буется кредитором раніше закінчення терміну дії договору. Якщо банк надає такий кредит іншому банку, то на його суму розумі-ньшается розмір власного капіталу. Сформований власний капітал у банківській практиці ділиться на два рівня (основний і додатковий), і для розміщення в активні операції його розмір коригують на ряд статей: нематеріальні активи, власні викуплені акції, непокриті збитки поточного року і минулих років та ін (див. детальний розрахунок в п. 4.2). Операції з формування власних ресурсів мають першорядне значення для утворення та подальшого розвитку банку, є підставою для притягнення чужих коштів, певною гарантією збереження внесків. За рахунок власних ресурсів банки розвивають свою матеріальну базу, створюють запас резервних коштів, в основному формують довгострокові активи. Збільшення власних ресурсів гарантується: стійкою роботою банку і можливістю збільшення статутного фонду шляхом капіталізації власних коштів (фондів, при-були): | терміном існування банку і сумлінним виконанням ним фінансових зобов'язань. Це створює інтерес у потенційних інвесторів до придбання акцій даного банку і до формування додаткових джерел статутного капіталу; правильним і достатнім обсягом формування страхових резервів як джерела власного капіталу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||