9.2.2. Аналіз грошового потоку як спосіб оцінки кредитоспроможності позичальника
Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відтоку і припливу коштів у позичальника за період, що відповідає зазвичай терміну просять позички. При видачі позики на рік аналіз грошового потоку робиться в річному розрізі, на строк до 90 днів - у квартальному і т.д.
Елементами припливу коштів за період є:
прибуток, отриманий в даному періоді;
амортизація, нарахована за період;
вивільнення коштів з:
а) запасів;
б) дебіторської заборгованості;
в) основних фондів ;
г) інших активів;
збільшення кредиторської заборгованості;
зростання інших пасивів;
збільшення акціонерного капіталу;
видача нових позик.
Як елементи відтоку коштів можна виділити:
сплату:
а) податків;
б) відсотків;
в) дивідендів;
г) штрафів та пені;
додаткові вкладення коштів в:
а) запаси;
б) дебіторську заборгованість;
в) інші активи;
г) основні фонди ;
скорочення кредиторської заборгованості;
зменшення інших пасивів;
відплив акціонерного капіталу;
погашення позичок.
Різниця між припливом і відтоком коштів визначає величину загального грошового потоку. Як видно з наведеного переліку елементів припливу та відтоку коштів, зміна розміру запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів і пасивів, основних фондів по-різному впливає на загальний грошовий потік. Для визначення цього впливу порівнюються залишки по статтях запасів, дебіторів, кредиторів і т.д. на початок і кінець періоду. Зростання залишку запасів, дебіторів і інших активів протягом періоду означає відтік коштів і показується при розрахунку зі знаком "-", а зменшення - приплив коштів і фіксується зі знаком "+". Зростання кредиторів і інших пасивів розглядається як приплив коштів ("+"), зниження - як відтік ("-").
Модель аналізу грошового потоку побудована на угрупованню елементів припливу та відтоку коштів за сферами управління підприємством. Цим сферам в моделі аналізу грошового потоку (АДП) можуть відповідати такі блоки:
управління прибутком підприємства;
управління запасами і розрахунками;
управління фінансовими зобов'язаннями;
управління податками та інвестиціями;
управління співвідношенням власного капіталу і кредитів.
У цьому випадку модель АДП може мати таку форму (табл. 9.3)
Для аналізу грошового потоку беруться дані як мінімум за три минулі роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення припливу над відпливом коштів, то це свідчить про його фінансової стійкості - кредитоспроможності. Коливання величини загального грошового потоку, а також короткочасне перевищення відтоку над припливом коштів говорить про більш низькому рейтингу клієнта за рівнем кредитоспроможності. Нарешті, систематичне перевищення відтоку над припливом коштів ха-рактеризует клієнта як некредитоспроможного. Сформована середня позитивна величина загального грошового потоку (перевищення припливу над відпливом коштів) може використовуватися як межа видачі нових позик. Зазначене перевищення показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності: нормативні рівні цього співвідношення: I клас - 0,75: II - 0,30; III - 0,25; IV - 0,2; V - 0 , 2; VI - 0,15
Для вирішення питання про доцільність і розмірі видачі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, а й на основі прогнозних даних на планований період. Фактичні дані використовуються для оцінки прогнозних даних. В основі прогнозу величини окремих елементів припливу та відтоку коштів лежить їх середнє значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації.