9.2.3. Аналіз ділового ризику як спосіб оцінки кредитоспроможності клієнта
кількість постачальників і їх надійність;
потужність і якість складських приміщень;
відповідність способу транспортування характеру вантажу;
доступність цін на сировину і його транспортування для позичальника;
кількість посередників між покупцем і виробником сировини та інших матеріальних цінностей;
віддаленість постачальника;
економічні фактори;
мода на сировину та інші цінності;
фактори валютного ризику;
небезпека введення обмежень на вивезення і ввезення імпортної сировини.
наявність і кваліфікація робочої сили;
вік і потужність обладнання;
завантаженість обладнання;
стан виробничих приміщень.
Стадія - стадія збуту:
кількість покупців і їх платоспроможність;
диверсифікованість дебіторів;
ступінь захисту від неплатежів покупців;
приналежність позичальника до базової галузі за характером кредитуемой готової продукції;
ступінь конкуренції в галузі;
вплив на ціну кредитуемой готової продукції суспільних традицій і переваг, політичної ситуації;
наявність проблем перевиробництва на ринку даної продукції;
демографічні фактори;
фактори валютного ризику;
можливість введення обмежень на вивезення з країни і ввезення в іншу країну продукції.
Крім того, фактори ризику на стадії збуту можуть комбінуватися з факторів першої та другої стадії. Тому діловий ризик на стадії збуту вважається більш високим, ніж на стадії створення запасів або виробництва.
Перераховані фактори ділового ризику обов'язково приймаються до уваги при розробці банком стандартних форм кредитних зая-вок, техніко-економічних обгрунтувань можливості видачі позики.
Оцінка ділового ризику комерційним банком може формалізує-тися і проводитися за системою скорингу, коли кожен фактор справа-вого ризику оцінюється в балах (табл. 9.3).
