3.3. Безробіття
З метою виявлення статусу зайнятості, динаміки зайнятості та безробіття в США, наприклад, проводяться спеціальні щотижневі опитування респондентів, що представляють різні соціальні, професійні та демографічні групи робочої сили, відібраних за спеціально розробленою методикою. Їх кількість в місяць складає більше 70 тис. чоловік.
Сутність безробіття
Важливо підкреслити, що до безробітних зазвичай відносять не тільки звільнених з різних причин, а й осіб, добровільно залишили роботу і робить спробу знайти нову. Структура безробіття за її причин включає чотири основні категорії робочої сили: втратили роботу в результаті звільнення, добровільно залишили роботу, прийшли на ринок праці після перерви, вперше прийшли на ринок праці. Співвідношення цих категорій залежить насамперед від фази економічного циклу.
Середньомісячний рівень безробіття протягом даного року розраховується за формулою:
Існує кілька концепцій, котрі тлумачать феномен безробіття. У марксистській теорії її зазвичай пов'язують з процесом накопичення капіталу, при якому потреба в живому працю (змінному капіталі) збільшується повільніше, ніж в машинах і устаткуванні (постійному капіталі). У західній економічній науці панує точка зору, відповідно до якого безробіття в своїй основі відбиває економічну доцільність використання ресурсів, подібно до того як, скажімо, ступінь завантаження виробничих потужностей відображає доцільність і ефективність використання основного капіталу. Про це говорить так званий природний рівень безробіття, що відображає структурні диспропорції на ринку праці (між структурою попиту та пропозиції робочої сили по кваліфікації, за демографічними, гео-графічним і іншим критеріям). До природною безробіттю відносять також так звану фрикційне безробіття, пов'язану головним чином з добровільним переходом трудящих з однієї роботи на іншу і з сезонними коливаннями в попиті на робочу силу.
У США в 60-х рр.. природним рівнем безробіття вважався показник в 4,3%, в 70-х - вже 6,6%, в 80-х - близько 7%. Перевищення ж безробіття над природним рівнем визначається в основному циклічним фактором, тобто станом економічної кон'юнктури в країні. За розрахунками американських економістів, 60% приросту безробітних в США в 60-80-х рр.. припадає на структурне безробіття, а 40% - на циклічну. На динаміку безробіття впливають, крім того, економічна і соціальна політика держави, демографічні фактори, зміни в структурі економіки, стан зовнішньої торгівлі та вивезення капіталу, масштаби військових витрат, позиції і активність профспілок.
Зрозуміло, на практиці важко відокремити вплив структурних факторів від циклічних, і тому дефініції, використовувані наукою (фрикційна, структурна, циклічна та інша безробіття), досить умовні. Проте вони можуть бути корисні, наприклад, для виявлення довгострокових і короткострокових факторів, що впливають на ринок праці.
Для безробіття 80-90-х рр.. в розвинених країнах ринкової економіки характерним є її досить високий рівень - у середньому 6-8% всієї робочої сили. У міру змін у структурі робочої сили змінюється і склад безробітних - все більш значною стає в ньому частка працівників переважно нефізичної праці (понад 45% в США) і працівників галузей сфери нематеріального виробництва та послуг (більше 55% в США).
У Росії, за офіційними даними Федеральної служби зайнятості, до початку 1994 р. було зафіксовано набагато більше 1 млн. чоловік, які не мають постійної або тимчасової роботи. З них статус безробітного отримали 750 тис. чол., Допомогу з безробіття - близько 500 тис. чол. За офіційними прогнозами, до кінця 1994 р. чисельність перебувають на обліку в службі зайнятості складе 3,0 млн. чол., З яких 75% підучать статус безробітного.
У Росії сьогодні переважає «білокомірцева» безробіття. Велика частина безробітних (70%) - жінки, а також службовці, в тому числі і з вищою освітою.
У той же час надмірна стурбованість з приводу майбутнього зростання безробіття навряд чи виправдана. У Росії існують величезні можливості для зайнятості. Розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури є хорошою основою для зростання зайнятості в економіці.