2.1. Блага, потреби, ресурси. Економічний вибір
Потреба є відчуття нестачі в тому, що приносить задоволення.
Потреби окремих людей характеризуються як:
а) особисті, які поділяються:
- на фізіологічні (визначені тим, що людина як представ-ник тваринного світу повинен задовольняти потреби в енерге-зації забезпеченні свого організму, підтримці в ньому необхідно-го обміну речовин, безпеки і т.д.);
соціальні (будучи істотою соціальною, кожна людина займає певне місце в суспільстві, спілкується з певним колом людей, а це породжує, наприклад, потреба в самоствердженні, спілкуванні, занятті політикою, благодійністю і т.д.);
духовні (обумовлені внутрішнім світом людини , прагненням «піти в себе», самоуглубіться, сконцентруватися на тому, що не пов'язане з фізіологічними і соціальними потребами. Такі потреби спонукають до заняття мистецтвом, культурою, релігією не заради задоволення фізіологічних та соціальних потреб, а з внутрішнього духовного спонукання, з прагнення зрозуміти вищий сенс свого існування).
Подібне поділ обумовлено біологічної, соціальної і духовної сутністю людини. В цілому потреби людей можна представити у вигляді піраміди, в основі якої лежать фізіологічні, а на її вершині - духовні потреби (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Піраміда особистих потреб
б) потреби з точки зору моралі, моральності, інте-ресів розвитку людини як особистості, які діляться: на істинні, уявні, розумні, нерозумні, шкідливі. Сучасна економічна теорія ігнорує подібне поділ, приймаючи сам факт наявності по-требностей, а їх безмежне зростання розглядає як одну з основ-них аксіом.
Потреби людей мають тенденцію до зростання. Стійкість цієї тенденції дозволяє вченим говорити про існування закону узвишшя потреб.
Потреби, народжуючи бажання володіти тим, що їх може задовольнити, виступають як вихідний пункт економічної діяльності людей, оскільки лише частина людських потреб може бути безпосередньо задоволена природним оточенням. Велику їх частину - причому все зростаючу - людям доводиться виробляти самим. Ось чому економіку можна розглядати як систему задоволення потреб людей.
Необхідність займатися економічною діяльністю народжує виробничі потреби. Це потреби в тому, що здатне забезпечити процес виробництва. Оскільки виробництво виникає внаслідок необхідності задоволення особистих потреб, то можна говорити про їх похідному характері. Відповідно
Задоволення потреб відбувається в процесі споживан-ня.
Наявність особистих і виробничих потреб обумовлює наступний розподіл споживання:
на приватне, яке забезпечує задоволення особистих потреб;
виробниче, що забезпечує задоволення виробниц -дарських потреб.
Потреби задовольняються через споживання різних
благ.
Благо - це все те, що задовольняє потребу. Здатність блага задовольняти потребу характеризує його корисність, яка тим самим проявляється через споживання.
Корисність багатьох благ буває подібною, у зв'язку з чим є можливість взаимозамещения одних благ іншими. Якщо благо, наприклад маргарин, здатне замінити інше (масло), то таке благо постає як субститут, тобто благо-замінник.
Існують також компліментарні - взаємодоповнюючі блага. Їх корисність забезпечується при спільному використанні. Наприклад, корисність автомобіля виявляється повною мірою при наявності бензину, МР-3 програвачі вимагають файлів відповідного формату і т.д.
Всю сукупність необхідних людям благ можна розділити на два типи:
вільні блага (до них відносяться блага, які людям дає сама природа прямо і безпосередньо. Люди їх споживають вже в силу свого існування. Багато з вільних благ надходять в процес виробництва і споживання без обмежень. Такими, наприклад, є атмосферне повітря, сонячне світло, тепло, багато корисні для людей атмосферні і космічні явища);
економічні блага (є результатом виробництва як економічної діяльності людей і виступають у формі продукту). Щоб мати і споживати такі блага, їх треба виробити. В силу цього економічні блага (або продукти) є обмеженими, що обумовлює особливу важливість економіки як системи задоволений-ня потреб людей. У свою чергу, дані блага діляться:
а) на матеріальні блага (речі, здатні задовольняти ту чи іншу потребу, їх особливість полягає в тому, що вони з-тримають матеріал природи, їх можна використовувати, зберігати, після по-требления вони перетворюються на відходи). Здатність зберігатися і накопичуватися дозволяє ділити матеріальні блага таким чином:
на поточні (речі, корисність яких використовується протягом відносно короткого часу, іноді кількох хвилин: можна швидко випити пляшку лимонаду, з'їсти котлету або пиріжок; більш тривалий час використовуються поточні блага багаторазового користування, такі як, наприклад, одяг і взуття);
капітальні (будівлі, споруди, обладнання, верстати - все те, що служить роками, десятками, а іноді й сотнями років);
З урахуванням здатності благ задовольняти особисті та виробничі потреби їх підрозділяю:
а) на блага споживчого призначення (предмети споживання і особисті послуги. Одні з них можуть споживатися індивідуально (продукти харчування, одяг, взуття тощо), інші - колективно або спільно, як це відбувається з послугами театрів і кіно);
б) блага виробничого призначення (засоби виробництва і послуги, необхідні для виробництва предметів споживання, інших засобів виробництва і послуг. Це виробничі будівлі, споруди, обладнання, послуги вантажного транспорту тощо).
Загальна система благ, заснована на різних ознаках їх класифікації, представлена на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Загальна система благ
Елементами, які використовуються для виробництва економічних благ, є економічні ресурси, або фактори виробництва. До найважливіших з них відносяться земля, праця, капітал, підприємницькі здібності та інформація. Природно, що дані ресурси мають тенденцію до обмеженості, тому множинність економічних цілей при обмеженості ресурсів ставить проблему економічного вибору.
Економічний вибір - це вибір найкращого з альтернатив-них варіантів використання ресурсів, при якому досягається мак-мально задоволення потреб за даних витратах.
Перед кожною людиною, фірмою і суспільством в цілому виникають економічні проблеми: що, як і для кого виробляти? Еко-номічного наука розробляє найкращі варіанти вирішення цих проблем. В останньому випадку виникає проблема раціонального веде-ня господарства.
В економічній теорії передбачається, що кожен господарюючий агент прагне максимізації: споживач - задоволення своїх потреб, фірма - прибутку, держава - рівня добробуту населення.