| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Економічний розвиток Стародавнього Риму | ||
|
У VI ст. до н. е.. виникає держава і починається другий період римської історії - період республіки. У цей час у ході за-воевательних воєн Рим підпорядкував інші племена, що жили на тер-ритор Італії, але єдиної держави ще не склалося. На відміну від Афін, Римська республіка була аристократичної: влада залишалася в руках земельної родової аристократії (так спочатку було і в Афінах). Але в міру економічного розвитку, як і в Афінах, розвивається міське господарство, ремесло і торгівля, з'являються «нові багатії», які прагнуть розділити владу зі старою римською знаттю, потрапити до її лав. Окремі частини поступово зливаються в одну державу, але політичні права і переважне право на володіння землею належать громадянам Риму - квиритів. І громадяни інших провінцій починають боротьбу за права і за владу. В умовах цих протиріч і міжусобної боротьби вирішальною силою стає армія. Перш кожен громадянин був воїном 11о армія з громадян Риму не могла тримати в руках всю Італ іюі вести подальші завойовницькі війни. Та й розбагатіли громадяни Риму не рвалися до солдатського життя. Тому тепер армія комплектувалася з найманців, які стали військовими-професіонала-ми. В основному це були жителі завойованих земель, яким, всущ-носгі, були байдужі інтереси Риму. Така армія стала знаряддям у руках воєначальників, які забезпечували військову здобич і зміст солдатів. Воєначальники, використовуючи армію, захопили владу в країні. Так Римська республіка стала до I в. до н. е.. імперією. Зазвичай представляється, що перехід від республіки до імперії був регресом, реакційним переворотом. Насправді, соціально-політичний зміст цього перевороту було складним. Він мав навіть елементи революції: жителі провінцій були зрівняні в правах з квірітамі. Римська імперія існувала до V в. н. е.. Але при переході до періоду імперії, коли Рим завоював нові землі і перетворив їх на провінції, в сільському господарстві настав переворот. Із заморських провінцій, переважно з Північної Африки, хлинуло дешеве зерно. Дешеве, тому що воно надходило у вигляді податків і контрибуцій: Рим грабував провінції. Тут склалася така ж ситуація, як у Греції: був необхідний перехід від зерноводства до інтенсивних галузей сільського господарства. Але в Римі, де не обмежувалося велике землеробство, такий перехід виявився можливим і доцільне не для селян, а для круп-них рабовласницьких господарств. Селяни розорялися, їх землі скуповували багаті рабовласники, створюючи великі рабовладельчес-кі господарства. Таким чином, перехід до інтенсивних галузях со-супроводжуючих переходом від селянських господарств до великих рабів-ладельческім господарствам. Стався він до I в. до н. е.. і став однією з економічних передумов переходу до імперії. Ці великі господарства були двох видів. У провінціях Римської імперії, особливо в Північній Африці, переважали латифундії - господарства в тисячі і десятки тисяч гектарів, де трудилися тисячі рабів. У самому Римі і в деяких європейських провінціях, особливо в Галлії, переважали господарства середніх розмірів - вілли, які займали десятки і сотні гектарів і де працювали десятки і сотні рабів. І спеціалізація цих двох видів господарств була різною: провінційні латифундії були зерновими, а у віллах займалися інтенсивним виноградарством, садівництвом, тваринництвом. Слід підкреслити, що ці великі господарства були спеціа-лизировать і товарними. Якщо водних віллах виробляли ис-ключітельнофрукти, то інші спеціалізувалися на виробництві домашньої птиці, а деякі - на вирощуванні квітів. Продукція призначалася для продажу в містах. Атак як проводилася онадешевим працею рабів, то була недорогою. Відомо, наприклад, що смажена гусятина була звичайною їжею римлян середнього достатку. В результаті переходу до інтенсивних галузях, за словами агронома Варрона, Італія «перетворилася на квітучий сад». Так, все західне узбережжя півострова, наприклад, бьшо суцільно засаджено садами. Справа в тому, що в Римі вкладати гроші в землю, в сільське господарство було і вигідніше, і престижніше. Великий землевласник набував політичну вагу, ставав сенатором, а володіти ремісничої майстерні міг вольноотпущеннік або навіть раб. Тому аристократи-рабовласники рідко займалися цією справою. Кожне місто спеціалізувався на певних видів продукції: Капуя славилася своїми бронзовими виробами, Арреций - ке-Рамик, Помпей - вовняними тканинами. Але якщо вироби одного міста розходилися по всій країні, якщо в сільському господарстві переважало товарне виробництво, значить, добре була розвинена внутрішня торгівля і товари вільно зверталися. Високому рівню розвитку торгівлі в межах всієї Римської імперії сприяли дві обставини. По-перше, введення єдиної грошової системи по всій імперії: тут вже не було необ-хідно обмінювати гроші одного поліса на гроші іншого, як це було в Греції. По-друге, розвитку торгівлі сприяти-вало будівництво доріг, мощених каменем і перетинали всю Європу. Ці чудові кам'яні шосе збереглися до нашого часу, причому навіть у такій віддаленій від Риму країні, як Англія. У Римській імперії практикувалося страхування вантажів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||