Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Конотопом М.В., Сметанін С. І.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Підручник), 2000 - перейти до змісту підручника

§ 1. Економічний розвиток Стародавньої Греції

Соціальний лад полісів. Перший період історії Древньої Греції, з XII по VIII ст. до н. е.., називається гомерівським, бо саме до цього часу відносяться поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея». Але в гомерівський період ще не було держави. Це був перехідний період від первісно-общинного до класового суспільства, який прийнято називати періодом ладу військової демократії. Він так називається тому, що верховним органом племені були народні збори, але для керівництва військовими діями це зібрання обирало вождя. В умовах дедалі частіших військових зіткнень все більшу роль в житті племені починає грати військова верхівка на чолі з вождем. Строй військової демократії на переході до держави був у всіх народів. Басилей були царями, як іноді перекладають це слово, а військовими вождями племен.
Наступний період, з VIII по III ст. до н. е.., - період держав-поліе. Це і є класичний рабовласницький період Стародавньої Греції. Вона не була єдиною державою, а складалася з багатьох маленьких держав-полісів. Поліс - місто-держава, місто з навколишніми землями. Про величину поліса можна судити хоча б по тому, що все населення поліса збиралося для вирішення своїх справ на міській площі.
Важливу роль в господарстві більшості полісів грали ремесло і торгівля. На базі цих міських галузей склався шар, який відтіснив на задній план стару аристократію, яка виникла ще за розкладанні родового ладу. Вони перемагали її під демократичним гаслами, тому в передових полісах Греції був встановлений демократичний лад. Прикладом цього можуть служити Афіни.
Демократія забезпечувалася економічними гарантіями: вільні бідняки забезпечувалися прожитковим мінімумом за рахунок держави, а держава отримувала ці кошти у вигляді податків з багатіїв. За законами більшості полісів грек не міг стати рабом. Рабами були тільки «варвари».
Сільське господарство і ремесло. Демократія виражалася і в тому, що держава охороняло законами селянське господарство. Кожен громадянин поліса мав право володіти лише невеликою ділянкою землі, який могла обробляти його сім'я. Велике зем-левладеніе не допускалось, а, отже, застосування праці рабів у сільському господарстві було обмеженим.
Спочатку селяни вирощували в основному пшеницю і ячмінь. Але потім, коли з колоній стали ввозити багато дешевого зерна, займатися зерновим господарством в самій Греції стало невигідно. І головними галузями сільського господарства Греції стали виноградарство і садівництво. Оливкова олія і вино звідси стали у великих кількостях вивозити в інші країни.
Основний осередком ремісничого виробництва були Ергаст-рії - великі майстерні, вкоторихтруділісь раби. Оскільки праця рабів обходився дешевше праці вільних людей, то і продукція ергастеріях була дешевше продукції вільних ремеслен-ників. Ремісники не могли витримати конкуренції і розорялися. Таким чином, праця рабів у Стародавній Греції застосовувався переважно в ремеслі, а не в землеробстві.
Торговельне й колонії. Грецькі поліси зазвичай розташовувалися в виходять до моря долинах або на островах. Тому там рано розвинулася морська торгівля. Але особливо посилено торгівлі сприяла колонізація. Що це таке? Однією з особливостей полісного устрою було те, що на-селище поліса не могло перевищувати певної межі. Коли населення збільшувалося і вже не вистачало землі, частина населення на кораблях переселялася за межі Греції. Там будувалося місто і грунтувався новий поліс. Ось цей новий поліс і вважався колонією.
Жителі колонії, природно, зав'язували торгівлю (точніше-обмін товарами) з місцевим населенням, обмінюючи у нього сільськогосподарську продукцію та сировину на грецькі ремісничі вироби, вино і оливкове масло. Таким чином, колонії стали посередниками в торгівлі греків з іншими народами.
Такі колонії були розкидані по берегах Середземного і Чорного морів: Херсонес - на місці нинішнього Севастополя, Кафа - на місці Феодосії, Пантікапей - в районі Керчі.
На відміну від Стародавнього Єгипту, у Греції торгували за допомогою грошей. Але свої гроші карбував кожен поліс, тому не кожна людина могла знати співвідношення цінності різних монет. Ця обставина породило «банкірів»-міняв, які обмінювали гроші одного поліса на гроші іншого. Часто банкір брав вклади ох своїх клієнтів і сам розплачувався за куплені ними товари. Таким чином, в його розпорядженні виявлялися досить великі суми чужих грошей, і він давав їх у зростання - в борг під відсотки, тобто виступав як лихвар.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz