1.4. Емісія грошей
У Росії перша емісійна система була введена в 1897 році. Госбанку дозволялося випускати не забезпечені золотом кредитні квитки на суму до 300 млн. рублів; в межах до 600 млн. рублів золоте забезпечення складало 60%, а емісія понад цієї норми має бути забезпечена золотом на 100%.
Вже цей історичний екскурс показує, що емісія паперових грошей повинна бути чимось забезпечена. До недавнього вре-
мени це було золото. Вже на початку ХХ століття золоте забезпечення банкнотної емісії втрачає своє значення. Актуальною стає проблема забезпечення еластичності грошового обігу. У цих умовах підвищилося значення кредитно-вексельно-го забезпечення емісії. Головним видом забезпечення емісії стають державні цінні папери. Це обумовлює нестійкість системи грошового обігу в принципі.
З розвитком нових банківських технологій виникають іноді несподівані проблеми, пов'язані з прихованою емісією, що істотно впливає на грошовий оборот і пов'язане з ним пе-перерозподіл валового продукту. Насамперед, ці пробле-ми пов'язані з впровадженням і широким поширенням кредит-них карток. Цей аспект нових банківських технологій поки ще залишається мало вивченим. Швидко розвивається сфера банківських електронних послуг і неминуче в найближчому майбутньому поява повноцінних електронних грошей роблять проблему прихованої емісії актуальною. В даний час в Росії емісію грошей здійснює Центральний банк. Емісія банкнот і монет є основним джерелом ресурсів Центрального банку, як це випливає з Зведеного балансу:
Слід зазначити, що монополізм грошової емісії неко-торимі економістами визнається малоефективним способом організації грошової системи. У відомій роботі Нобелівського лауреата Фрідріха А. Хайека «Приватні гроші» (1976 р.) обгрунтовується ряд умов, при яких руйнування монополії на де-
ніжну емісію забезпечити стійкість кредитно-грошової системи. За допомогою емісії Центральний банк здійснює регу-лювання грошової маси для забезпечення необхідного балансу грошової маси та її оптимальної структури. В даний час емісійна діяльність центральних банків (або відповідних їм структур) більшою мірою визначається політичною волею урядів і, як правило, мало відповідає природним законам вільного ринку. Тому часто прагнення уряду задовольнити вимоги частини населення за рахунок неощадливі дій, що використовують грошову емісію, призводить до запуску небезпечних процесів (наприклад, посилення інфляції) в економіці, а то й до повної її нестабільності.