| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.2. ЕВОЛЮЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА У РОСІЇ | ||
|
Російські банківські закони, відображаючи загальні закономірності, мали, однак, свої особливості, що відрізняють їх від європейського законодавства. Зокрема, Закон про державний банк надавав йому не тільки можливість бути емісійним центром, а й здійснювати кредитування народного господарства. Жовтнева революція 1917р., Наступні події усуспільнення в Росії призвели до заперечення різноманіття типів банків як за функціональним призначенням (характеру діяльності), так і виду власності. Поступово з банківської практики та банківського законодавства зникають комерційні, іпотечні, муніципальні (міські) банки, кредитна кооперація, дрібні кредитні установи, а також законодавчі норми, що визначають їх діяльність. До початку 30-х років банківське законодавство, що регулює діяльність кредитних установ, було вкрай обмеженим. Напередодні перебудови Верховною Радою СРСР був прийнятий Закон про кредитну систему. Його особливість, однак, полягала в тому, що він не претендував на докладний опис норм банківської діяльності. Можна сказати, що в ньому містилися лише загальні основи, принципи діяльності банків в умовах централізованої системи управління. Даний закон залишав переважну частину положень про кредитування, розрахунках, інших операціях банків спеціальними інструкціями Держбанку СРСР, Будбанку СРСР, Ощадбанку СРСР і Внешторгбанка СРСР. Наприклад, за системою Держбанку СРСР діяла інструкція № 1, яка регламентує кредитування сезонних галузей промисловості, заготівельних організацій, транспорту і зв'язку. Окремо існували інструкції, що визначають правила кредитного планування (інструкція № 8), організації безготівкових розрахунків (інструкція № 2), кредитування несезонних галузей промисловості (інструкція № 3), кредитування торгівлі та збуту-постачальницьких організацій (інструкція № 4), кредитування радгоспів (інструкція № 14), кредитування колгоспів (інструкція № 15), кредитування по укрупненому (сукупним) об'єкту і т.д. Виконання цих інструкцій було обов'язковим як для банків, так і їхніх клієнтів, що не мають можливості звернутися за банківським продуктом в кредитна установа іншого типу. Всі банки були державного типу, вони підкорялися єдиним правилам, що здобувало силу відомчого "закону" і діяли по всій території країни. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||