|
До середини XX в. неокласична теорія фінансів вже була добре представлена монографічними розробками. Разом з тим явним чином простежувалася певна специфіка: значна частина наукової літератури з теорії фінансів в ті роки зосереджувалася радше на проблемах ринку капіталу, ніж на питаннях управління фінансовими ресурсами компанії. Безумовно, знання теоретичних основ управління фінансами в контексті ринків капіталу необхідно, однак не меншу значимість має і прикладний аспект. Саме останнє послужило причиною становлення в 1960-і рр.. прикладної дисципліни «фінансовий менеджмент» як науки, присвяченій методології та техніці управління фінансами фірми. Сталося це шляхом природного доповнення базових розділів теорії фінансів аналітичними розділами бухгалтерського обліку (аналіз фінансового стану компанії, аналіз і управління дебіторською заборгованістю тощо) і деяким понятійним апаратом загальної теорії управління. Перші монографії з нової дисципліни, які можна було використовувати як навчальні посібники, з'явилися в провідних англомовних країнах на початку 1960-х рр.. Можна згадати про відому роботі Дж. Уестона і Т. Коупленда [Weston, Copeland], перше видання кото-рій побачило світ в 1962 р. Зараз вже можна говорити про те, що фінансовий менеджмент остаточно сформувався не тільки як самостійний науковий напрям і практична діяльність , але і як навчальна дисципліна. Значний внесок у популяризацію фінансового менеджменту внесли представники англо-американської школи Т. Коупленд, Дж. Уестон, Р. Брейлі (Richard A. Brealey), С. Майєрс (Stewart С. Myers), С. Росс (Stephen A. Ross), Ю. Брігхем (Eugene F. Brigham) та ін
|