1.4. Функції, завдання і цілі фінансового менеджера
загальний фінансовий аналіз та планування, в рамках яких здійснюється формулювання загальної фінансової стратегії , конкретизація наведених у п. 12.3 питань, їх формалізація та визначення способів вирішення (ключовий по-прос: «Сприятливо Чи становище підприємства на ринках благ і факторів виробництва і які заходи сприяють його непогіршення?»;
управління інвестиційною діяльністю, яка розуміється в широкому сенсі як інвестиції в так звані реальні активи та інвестиції у фінансові активи (ключове питання: «Куди вкласти фінансові ресурси з найбільшою ефективністю?");
управління джерелами фінансових ресурсів як область діяльності управлінського апарату, що має на меті забезпечення фінансової стійкості підприємства (ключове питання: «Звідки взяти необхідні фінансові ресурси?");
управління фінансовою діяльністю, що забезпечує рентабельну роботу в середньому (ключове питання: «Чи ефективно функціонує підприємство? ");
поточне управління грошовими коштами, в рамках якого здійснюються фінансування поточної діяльності та організація грошових потоків, що мають на меті забезпечення платоспроможності підприємства та ритмічності поточних платежів (ключове питання:« Чи забезпечують грошові по -токі ритмічність платіжно-розрахункової дисципліни? ").
Нескладно помітити, що організація фінансової служби передбачає здійснення моніторингу за ходом дій в рамках позначених п'яти областей. Дійсно, в кожному підприємстві регулярно складаються фінансовий план та річний звіт; актив балансу дозволяє обгрунтовувати рішення інвестиційного характеру; пасив балансу дає оцінку стану джерел фінансування; звіт про прибутки і збитки, що розглядається в динаміці, дозволяє судити про прибутковість підприємства в середньому; бюджет грошових коштів, дані обліку і звітності та звіт про рух грошових коштів дозволяють давати аналітичну оцінку і здійснювати контроль за станом платіжно-розрахункової дисципліни.
Більш детальне структурування виконуваних фінансовим менеджером функцій нескладно зробити, маючи на увазі наступні дві обставини: по-перше, будь-яке підприємство не є ізольованим - воно змушене взаємодіяти з навколишнім його економічним середовищем, по-друге, всі основні об'єкти уваги фінансового менеджера в узагальненому поданні систематизовані в бухгалтерській (фінансової) звітності, особливо - в балансі, є найкращою фінансовою моделлю підприємства.
Перше з зазначених обставин зумовлює коло функцій, пов'язаних з аналізом і плануванням фінансового становища підприємства, оцінкою його поточного та перспективного положень на ринках капіталу і продукції, оцінкою його взаємовідносин з державою, власниками, контрагентами, працівниками. Крім того, оскільки підприємство не може надавати вирішального впливу на навколишнє середовище (навпаки, воно знаходиться під її впливом), а динаміка цього середовища може характеризуватися періодичними «сплесками», коли настало стан середовища істотно відрізняється від попереднього в короткочасному або довгостроковому аспектах (зміна законодавства, інфляція, форс-мажорні обставини і ін), очевидно, що коло завдань і функцій фінансового менеджера не обмежується рутинними, регулярно виконуваними діями (управління дебіторами, інвестиціями, грошовими коштами та ін.), але розширюється за рахунок специфічних дій, таких, як управління фінансами в кризовий період, в умовах інфляції, суттєвої реорганізації або ліквідації бізнесу тощо
Рис. 1.5. Статичний уявлення балансу
Нескладно помітити, що можна ідентифікувати різні розрізи в балансі, якраз і дозволяють відокремити окремі функції і завдання фінансового менеджера.
Вертикальний розріз по активу. Умовно відокремлюються розділи I і II, тобто це завдання з управління активами (ресурсним потенціалом); сюди відносяться наступні завдання: визначення загального обсягу ресурсів, оптимізація їх структури, управління вкладеннями у необоротні активи (у тому числі за видами: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та ін.), управління виробничими запасами, управління дебіторською заборгованістю, управління грошовими коштами та ін
Вертикальний розріз по пасиву. Умовно обособляют-ся розділи III, IV і V, тобто це завдання з управління джерелами фінансування; сюди відносяться такі завдання: управління власним капіталом, управління позиковим капіталом, управління короткостроковими зобов'язаннями, оптимізація структури джерел фінансування, вибір способів мобілізації капіталу, дивідендна політика та ін
Фінансові рішення довгострокового характеру. Умовно відокремлюються розділи I, III і IV, тобто це завдання з управління інвестиційними програмами, що розуміються в широкому сенсі: (а) яким чином розвивати основний компонент ресурсного потенціалу підприємства - його матеріально-технічну базу; (б) з яких джерел (прибуток,, додаткові вкладення власників, залучення довгострокових позикових коштів і т. п.) може бути профінансовано цей розвиток. Таким чином, сюди відносяться дві основні задачі: обгрунтування інвестиційних проектів і програм та управління капіталом (забезпечення фінансової стійкості підприємства).
Фінансові рішення короткострокового характеру. Умовно відокремлюються розділи II та V, тобто це завдання з управління поточною фінансовою діяльністю, включаючи управління ліквідністю і платоспроможністю. З позиції кругообігу і трансформації грошових коштів поточна діяльність означає надходження виробничих запасів з одночасним виникненням (як правило) кредиторської заборгованості і подальшу трансформацію запасів у незавершене виробництво, готову продукцію, дебіторську заборгованість, грошові кошти. Іншими словами, сюди відносяться завдання з управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.
Існує система економічних цілей, досягнення ко-торих служить шеізнаком успішного управління фінансами підприємства: запобігання банкрутства і великих фінансових невдач, лідерство в боротьбі з конкурентами, зростання обсягів виробництва та реалізації , максимізація прибутку, заняття певної ніші і частки на ринку товарів і т. п. Проте загальновизнаним є пріоритет цільової установки, що передбачає максимізацію ринкової вартості компанії, а отже, і багатства її власників.
Конкретизація і деталізація шляхів досягнення головної цільової установки здійснюється за допомогою побудови дерева цілей. При цьому можуть виділятися: (а) ринкові, (б) фінансово-економічні, (в) виробничо-технологічного ські і (г) соціальні цілі.
До перших відносяться забезпечення сприятливої динаміки ключових ринкових індикаторів: ринкової капіталізації, доходу (прибутку) на акцію, рентабельності власного капіталу та ін; до других - заняття ніші на ринку продукції, завоювання певної частки на цьому ринку, забезпечення заданого темпу зростання майнового потенціалу та (або) прибутку та ін; до третіх - забезпечення рентабельності окремих виробництв і підрозділів , зниження собівартості продукції, забезпечення достатнього рівня диверсифікації виробничої діяльності та ін; до четвертим - забезпечення вимог екологічного та природоохоронного характеру, залучення працівників у процес управління, розробка заходів щодо зниження плинності кадрів і підвищенню привабливості фірми для нових співробітників та ін