6.4 ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ФІНАНСОВИХ УГОД ПІДПРИЄМСТВА
Під угодами підприємства на фінансовому ринку розуміються його взаємоузгоджені дії з іншими зацікавлені-ресованнимі господарюючими суб'єктами, спрямовані на встановлення, припинення або зміна їх прав і обов'язків щодо фінансових інструментів, що обертаються на різних сегментах цього ринку.
Угоди, що здійснюються підприємством на організовує-ванном та неорганізованому фінансовому ринку, характе-ризуются великою різноманітністю видів і класифікуються-ються за такими основними ознаками (рис. 6.8):
I. Залежно від періоду реалізації умов угоди виділяють касові та термінові операції з фінансовими інструментами.
Касові угоди (або угоди "спот") [spot transaction] припускають, що оплата придбаних фінансових інструментів та їх передача покупцеві продавцем здійснюються негайно або в мінімальні технічно можливі строки їх виконання. Загальний період виконання касової операції за фінансовими інструментами в залежності від їх виду складає зазвичай від двох до чотирьох днів і визначається за формулою:
Малюнок 6.8. Класифікацій угод підприємства на організованому та неорганізованому фінансовому ринку.
Проста касова угода не вимагатимуть передоплати (маржі) при її укладанні.
Касова угода з маржею полягає підприємством, як правило, в рамках організованого фінансового ринку через брокерську контору і в необхідних випадках підтверджується відповідною попередньою платою (розмір маржі встановлюється залежно від виду торгуемого фінансового інструменту біржовими правилами або брокерськими конторами і коливається звичайно в межах 35-50%).
Термінові угоди (або угоди на строк) припускають, що передача і оплата куплених фінансових інструментів або тільки розрахунки за угодою (якщо фінансовий інструмент не підлягає передачі) проводяться в обумовленому майбутньому періоді часу. Термінові угоди по фінансових інструментах характеризуються найбільшим числом видів і різновидів. За невеликим винятком термінові угоди підприємства полягають на організованому фінансовому ринку.
П. По використовуваному виду контракту (фінансового ін-струмента) термінові угоди поділяються на форвардні, ф'ючерсні, опціонні та своновие.
1. Форвардна угода [forward transaction) характеризує зобов'язання її сторін продати (купити) конкретний вид базисного фінансового активу (акції, облігації, іноземної валюти тощо) в обумовленому майбутньому періоді часу за заздалегідь обумовленою ціною. Інструментом здійснення термінової угоди цього виду є форвардний контракт, в якому обговорюються наступні умови:
вид реалізованого базисного фінансового активу і його кількість;
конкретний термін майбутнього періоду, в якому будуть здійснені передача фінансового активу та його оплата;
вид ціни реалізації фінансового активу, за якою будуть проводитися розрахунки за нього (цей вид ціни фіксується в момент укладання контракту).
Кожне з перерахованих і інші умови форвардного контракту носять індивідуалізований характер, тобто визначаються конкретним угодою сторін. У мо-мент укладання угоди авансові платежі за куплений (проданий) базисний фінансовий актив не здійснюються.
Форвардні угоди по фінансових активах здійснюються переважно на неорганізованому фінансовому ринку і тому відрізняються більш високим ризиком їх невиконання у зв'язку з недобросовісною поведінкою одного з партнерів. Відмова від виконання умов форвардної угоди одним з партнерів викликається зазвичай несприятливим для нього істотною зміною кон'юнктури фінансового ринку (зміною рівня цін на конкретний фінансовий інструмент), у зв'язку з чим сплата штрафних санкцій для нього може виявитися перед-шанобливість, ніж реалізація основних її умов.
Зі своїми контрагентами на фінансовому ринку підприємство може укладати такі види форвард-них угод:
форвардну угоду на покупку базисного фінансового активу;
форвардну угоду на продаж базисного фінансового активу;
форвардну угоду на обмін базисними фінансовими активами.
"Форвардний курс" торгуемого базисного фінансовим-вого активу зазвичай перевищує "курс слот" по ньому.
2. Ф'ючерсна угода [future transaction) характеризує зобов'язання її сторін купити або продати певну кількість фінансових активів у майбутньому періоді часу за фіксованою ціною та відповідно до стан-дартізірованнимі умовами її здійснення. Контра-Гентом підприємства з ф'ючерсної угоді може виступати тільки біржа - її розрахункова або клірингова палата. Відповідно ф'ючерсні угоди підприємство осуще ствляется виключно на організованому фінансовому ринку при посередництві брокерської контори - учасниці відповідної біржі.
Інструментом здійснення ф'ючерсної угоди виступає ф'ючерсний контракт, який являє собою один з видів похідних цінних паперів (Дерів-тивов). У ньому стандартизовані такі основні умови ф'ючерсної угоди: вид базисного фінансового активу, за яким со-ставлен даний ф'ючерсний контракт. У сучасній практиці таким базисним фінансовим активом можуть ви-ступати найбільш ліквідні види цінних паперів, обраща-ющиеся на даній біржі; окремі види кредитних фі-нансових інструментів; конкретні види іноземної валюти; золото та інші дорогоцінні метали;
кількість базисного фінансового активу (стан-дротяні його партія);
фіксована ціна базисного фінансового активу на момент укладання угоди;
фіксується термін завершення дії контракту і повного розрахунку по ньому (зазвичай ф'ючерсні контракти виконуються в спеціалізовані дати, встановлюється ваемих біржею);
система штрафних санкцій за порушення сторонами умов контракту.
При таких стандартизованих параметрах даного виду біржового контракту предметом ф'ючерсної угоди виступає різниця в його вартості за цінами на кінець і початок періоду його дії. Іншими словами, особливістю ф'ючерсної угоди (на відміну від форвардної) є те, що предметом цієї угоди виступає не вся ціна базисного фінансового активу, а лише різниця між те-кущімі його цінами на кожен конкретний момент вре-мени і зафіксованої ціною ф'ючерсного контракту на момент його укладення (ця різниця носить назву "базис").
Для забезпечення виконання своїх зобов'язань з виконання умов ф'ючерсного контракту, контрагенти біржі - учасники ф'ючерсної угоди зобов'язані внести на свій кліринговий рахунок у розрахунковому центрі певну грошову суму, звану "депозитної маржей55. Розрізняють" первісну маржувносімую при укладенні ф'ючерсної угоди (підписання ф'ючерсного контракту), і * підтримуючу маржу "- мінімальний рівень депозитної грошової суми, нижче якого вона не може опускатися в процесі здійснення ф'ючерсної угоди. Нормативні розміри первісної та підтримуючої маржі встановлюються біржею (за окремими найбільш ризиковим фінансових активів або в період високих коливань кон'юнктури фінансового ринку нормативні розміри маржі можуть підвищуватися). Аналогічно і на біржі для забезпечення виконання своїх зобов'язань з виконання умов ф'ючерсних контрактів з контрагентами створюється спеціальний страховий фонд.
Виступаючи як учасник на ф'ючерсному фінансовому ринку, підприємство може здійснювати на ньому такі види угод:
ф'ючерсну угоду на покупку базисного фінансового активу. Ця угода визначається для її учасника як "від-криття довгою позіцііПрібиль від такої угоди власник ф'ючерсного контракту може отримати в тому випадку, якщо ціна відповідного базисного фінансового активу в майбутньому періоді буде генерувати збиток для навчаючи -ників ф'ючерсної угоди даного виду;
ф'ючерсну угоду на продаж базисного фінансового активу. Ця угода визначається для її учасника як "відкриття короткої позиції". Прибуток від такої угоди власник ф'ючерсного контракту може отримати в тому випадку, якщо ціна відповідного базисного фінансового активу в майбутньому періоді буде мати тенденцію до зниження. Відповідно, зростання ціни базисного фінансового активу в майбутньому періоді буде генерувати збиток для учасника ф'ючерсної угоди даного виду;
офсетний ф'ючерсну угоду. Ця угода визначається для її учасника як "закриття позиції" за раніше відкритої ним довгою або короткій позиції. Так як ф'ючерсна угода, спрямована на відкриття довгої чи короткої позиції, практично ніколи не закінчується реальною поставкою базисних фінансових активів, її припинення можливе лише шляхом здійснення зворотної угоди по аналогічному ф'ючерсним контрактом (тобто продавець ф'ючерсного контракту при завершенні угоди повинен здійснити покупку контракту на аналогічну кількість базисного фінансового інструменту, а покупець - відповідно продаж такого контракту). Офсетна угода може бути проведена не тільки при завершенні терміну дії ф'ючерсного контракту, а й на будь-якому етапі його виконання.
3. Опціонна угода ("угода з премією") [option transaction] характеризує зобов'язання однієї сторони надати право іншій стороні купити або продати відповідний фінансовий актив за встановленою ціною протягом (або в кінці) певного періоду часу. Опціонні угоди можуть здійснюватися як на організованому, так і на неорганізованому фінансовому ринку. У першому випадку ці угоди організовуються розрахункової (клірингової) палатою біржі, а в другому - брокерськими конторами.
Інструментом проведення опціонної угоди виступила-Пает опціонний контракт, який є похідною цінним папером (деривативом). У ньому так само як і у фью-черсная контракті стандартизовані основні умови опціонної угоди - її об'єкт, ціна опціону, дата по-гасіння та т.п. Відмінною особливістю опціонного контракту є розмір сплачується покупцем премії за можливе невиконання контрактних умов.
Об'єктом опціонної угоди можуть виступати як базисних, так і похідні цінні папери інших видів (ф'ючерсні опціони, свопові опціони), кредитні фінансові інструменти (процентні опціони), Іноземна валюта (валютні опціони) , золото та інші дра-гоценние метали.
Здійснення опціонних угод у системі організованого фінансового ринку наближене до аналогічних ф'ючерсних операціях - по ним також стягується маржа, передбачена можливість офсетних (зворотних) угод для закриття позиції і т.п. Разом з тим, в відмінно від ф'ючерсних по опціонним угод не передбачаються щоденні розрахунки та зарахування сум прибутку або збитку сторін за результатами щоденних торгів.
За особливостями контрактних умов опціони, що обертаються на фінансовому ринку, класифікуються за такими основними ознаками (рис. 6.7):
Малюнок 6.9. Основні види опціонних контрактів, що обертаються на фінансовому ринку.
Опціон з реальною поставкою фінансового активу забезпечує право його власнику завершити опціонну угоду фізичним придбанням або продажем обумовленого в ньому кількості відповідного базового активу за обумовленою ціною.
Опціон з грошовим розрахунком забезпечує право його власнику завершити опціонну угоду отриманням в денеж ної формі різниці між вартістю обумовлених базис-них активів у цінах на момент виконання зобов'язань по ньому і предусматриваемой ціною виконання опціону.
За приобретаемому покупцем праву виділяють оп-Ціон "колл", опціони "пут" і подвійні опціони.
Опціон "ком" дає його власнику (покупцю) право на покупку в обумовлений час за заздалегідь обумовленою ціною предусматриваемого контрактом кількості базисного фінансового активу. Для продавця опціону "колл" такий продаж фінансового активу є кон-трактним зобов'язанням.
Опціон "пут" дає його власнику (покупцю) право на покупку в обумовлений час за заздалегідь обумовленою ціною предусматриваемого контрактом кількості базисного фінансового активу. Для продавця опціону "пут" така покупка фінансового активу є контрактним зобов'язанням.
Подвійний опціон дає його власнику (покупцю) право вибору продажу або покупки в обумовлений час за заздалегідь обумовленою ціною предусматриваемого контрактом кількості базисного фінансового активу. Для продавця виконання права вибору покупця подвійного опціону є контрактним зобов'язанням.
За обсягом зобов'язання (права) виділяють простий і кратний опціони.
Простий опціон дає його власнику (покупцю) право вимагати від продавця опціону виконання його зобов'язання в обсязі, що не перевищує обумовлену кількість базисного фінансового активу.
Кратний опціон дає його власнику (покупцю) право за певну додаткову премію, що сплачується продавцю опціону, зажадати від нього виконання його зобов'язання в обсязі, в кілька разів перевищує домовлений контрактом кількість базисного фінансовим-вого активу. Цей обсяг може бути 2-х, 3-х, 4-х і т.д. кратним по відношенню до спочатку обумовленим кількістю, але в межах максимальної кратності, який визначає опціонним контрактом.
За часом реалізації розрізняють американський і європейський види опціонів.
Американський опціон характеризує опціонний контракт, який може бути реалізований його власником (покупцем) у будь-який час до закінчення терміну його дей-наслідком.
Європейський опціон характеризує опціонний кон-тракт, який може бути реалізований його власником (по-покупцем) тільки в заздалегідь обумовлений день (дату виконання опціону).
Виступаючи як учасник на опційному фінансовому ринку, підприємство може здійснювати на ньому такі основні види угод:
опціонну угоду на покупку опціонного контракту "ком". Така угода характеризується як відкриття покупцем довгої позиції "колл" (довгий "колл"). Прибуток від цієї угоди може бути отримана покупцем тільки при тенденції зростання ціни на відповідний базисний фінансовий актив в обумовленому періоді часу. Якщо динаміка ціни буде характеризуватися протилежною тенденцією, покупець може скористатися своїм правом відмови від виконання угоди (максимальний його ризик в цьому випадку обмежений розміром премії, сплаченої продавцеві опціонного контракту);
опціонну угоду на покупку опціонного контракту "пут". Така угода також характеризується як відкриття покупцем довгої позиції (в даному випадку - довгий "пут"). Прибуток від такої угоди може бути отримана покупцем тільки при тенденції зниження ціни, на відповідний базисний фінансовий актив в обуслов-ленном періоді часу (при зростанні цієї ціни по-купатель може скористатися своїм правом відмови від виконання угоди);
опціонну угоду на продаж опціонного контракту "пут Така угода характеризується як відкриття продавцем опціону короткої позиції" пут "(короткий" пут "). Виграш за такою угодою (у розмірі премії) продавцю приносить тільки тенденція зростання ціни на відповідний базисний фінансовий актив.
4. Свопова угода (угода "своп") [swap transaction] характеризує угоду між двома (або більше) учасниками фінансового ринку про проведення обміну майбутніми платежами різного виду на взаємовигідних умовах. Такі операції здійснюються виключно в системі неорганізованого фінансового ринку. Відмінною рисою цих угод є можливість дуже тривалого періоду їх здійснення - вони реалізуються на протязі від декількох місяців до десяти і більше років. Свопові угоди здійснюються як безпосередньо між двома господарюючими суб'єктами, так і за посередництва комерційних банків.
Інструментом здійснення свопових угоди є контракт "своп" (або просто "своп"). Він складається учасниками свопові угоди відповідно до рекомендацій національних і міжнародних стандартів. Основні параметри цього контракту визначаються видом свопу, що відображає предмет угоди.
У сучасній практиці найбільшого поширення набули такі основні види свопу (рис. 6.10):
Малюнок 6.10. Основні види свопу, що відображають предмет свопові угоди.
Валютний своп характеризує обмін майбутніми платі поверхами учасників угоди в іноземній валюті. У рамках валютного свопу підприємство може здійснювати сліду ющіе основні види свопових угод:
| Купівлю іноземної валюти на умовах "спот" з одночасним укладенням контракту на її продаж через певний період часу на умовах "форвард"; продаж іноземної валюти на умовах "слот" з одночасним укладенням контракту на її купівлю че-рез певний період часу на умовах "форвард";
обмін однієї іноземної валюти на іншу в на-що стоїть періоді з одночасним укладенням контракту на її зворотний обмін у майбутньому періоді.
Процентний своп (АБО своп фінансових зобов'язань) характеризує обмін майбутніми платежами учасників угоди, пов'язаними із залученням і обслуговуванням кре-дітов, емісією та обслуговуванням облігацій тощо (Сам процентний своп при цьому кредитною угодою не є). Ефективність такого обміну для кожного з учасників угоди визначається тим, що у зв'язку з различ-ним рівнем кредитоспроможності (їх кредитним рейтин-гом) вони формують свої фінансові зобов'язання на своїх фінансових ринках з різним рівнем відсотка (різною вартістю залучення позикових коштів). Обмін видами платежів з обслуговування боргу дозволяє за певних умов отримувати економічну вигоду обом партнерам по свопових угоді.
У рамках процентного свопу (свопу фінансових обя-зательств) підприємство може здійснювати такі основні види свопових угод:
обмін зобов'язаннями з виплати відсотків за фіксованою ставкою на зобов'язання з виплати відсотків за плаваючою ставкою;
обмін зобов'язаннями з виплати відсотків за плаваючою процентною ставкою на зобов'язання з виплати відсотків за фіксованою ставкою;
обмін зобов'язаннями з виплати відсотків по одному виду плаваючої процентної ставки на зобов'язання з їх виплати по іншому виду плаваючої процентної ставки.
Процентний своп може обслуговувати фінансові зобов'язання підприємства як у національній, так і в іноземній валюті.
Своп фінансових активів характеризує обмін майбутніми надходженнями платежів між учасниками угоди від належних їм активів (інвестицій у цінні папери, депозитів тощо), На відміну від процентного свопу, який дозволяє учасникам угоди знизити вартість притягається позикового капіталу, своп фінансових акти- вов дозволяє їм збільшити прибутковість інвестицій без відповідного зростання рівня їх ризику. Ефективна від-ноегь такого обміну для кожного з учасників угоди також визначається відносними перевагами кожного з них на різних фінансових ринках.
У рамках свопа фінансових активів підприємство може здійснювати такі основні види свопових угод:
обмін надходженнями від інвестицій за фіксованою процентною ставкою на їх надходження за плаваючою процентною ставкою;
обмін надходженнями від інвестицій за плаваючою процентною ставкою на їх надходження за фіксованою процентною ставкою;
обмін надходженнями від інвестицій по одному виду плаваючої процентної ставки на їх надходження по іншому виду плаваючої процентної ставки;
t обмін надходженнями від інвестицій в одній валюті на їх надходження в іншій валюті.
Своп фінансових активів може обслуговувати майбутні надходження доходів підприємства від інвестицій як у національній, так і в різних видах іноземної валюти.
III. По можливості продовження терміну угоди вони поділяються на два види - без права пролонгації та про-лонгаціонние.
Угода без права пролонгації передбачає в якості одного з обов'язкових умов повне її завершення в передбачений контрактом термін.
Пролонгаціонние угоди характеризує строкову угоду, однією з умов якої є можливість її продовження. Така можливість надається, як правило, за ф'ючерсними і свопових операціях.
За ф'ючерсних операціях потреба в пролонгації біржового контракту визначається найчастіше тим, що прогнозні очікування учасника угоди щодо динаміки ціни базисного фінансового активу до моменту завершення строку дії контракту не виправдалися, але він сподівається, що вони будуть реалізовані найближчим часом.
Існує два різновиди іролонгаціонних ф'ючерсних угод - репорт і депорт. Репорт характеризує пролонгацію ф'ючерсної угоди в розрахунку на підвищення ціни базисного фінансового акти-ва та отримання доходу у вигляді різниці між майбутніми курсами його продажу та цим курсом його покупки.
Депорт характеризує пролонгацію ф'ючерсної сдел-ки в розрахунку на пониження ціни базисного фінансового активу та отримання доходу у вигляді різниці між на-вартим курсом його покупки і майбутнім курсом його про-дажи.
IV. По порядку встановлення ціни виділяють угоди за ціною торгів (котирування) в день її укладення; угоди за ціною торгів у день її завершення; угоди за ціною торгів на заздалегідь обумовлену дату.
Крім перерахованих основних ознак угоди підприємства на фінансовому ринку можуть класифікуватися і за менш істотним ознаками - за місцем вчинення; за видами застави; за особливими умовами і т.п.
Дослідження видів фінансових угод підприємства за розглянутими основними ознаками, дозволяє чітко ідентифікувати окремі види його несистематических ризиків, визначити їх рівень, а також охарактеризувати форми їх нейтралізації.? -