7.1 УНИКНУТИ І ЛІМІТУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА
Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їх негативних наслідків, що обираються і здійснюються в рамках самого підприємства.
Основним об'єктом використання внутрішніх механізмів нейтралізації є, як правило, всі види допустимих фінансових ризиків, значна частина ризиків критичної групи, а також нестрахуемие катастрофічні ризики, якщо вони приймаються підприємством в силу об'єктивної необхідності. У сучасних умовах внутрішні механізми нейтралізації охоплюють переважну частину фінансових ризиків підприємства.
Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків є високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, що не залежать, як правило, від інших суб'єктів господарювання. Вони виходять з конкретних умов шляхи виконання фінансової діяльності підприємства і його фінансових можливостей, дозволяють найбільшою сте-пені врахувати вплив внутрішніх факторів на рівень фі-нансових ризиків у процесі нейтралізації їх негативних надалі
Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання наступних основних методів (рис 7 1)
Малюнок 7.1. Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків підприємства.
Найбільш простим методом у системі внутрішніх ме-ханизмов нейтралізації фінансових ризиків є їх уникнути Цей напрямок нейтралізації фінансових ризиків є найбільш радикальним Воно полягає в розробці таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансовим-вого ризику . До числа основних із таких заходів відносяться
відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надмірно високий. Незважаючи на високу ефективність цього заходу, її використання носить обмежений характер, так як більшість фінансових операцій пов'язані із здійсненням основної виробниц-ного-комерційної діяльності підприємства, забезпе-чує регулярне надходження доходів і формуванні-ня його прибутку,
відмова від продовження господарських відносин з партнерами, систематично порушують контрактні зобов'язання. Таке формулювання уникнення ризику є однією з найефективніших і найбільш поширених. Підприємство повинно систематично аналізувати стан виконання партнерами зобов'язань за укладеними контрактами, виявляти причини їх невиконання окремими господарюючими суб'єктами та за результатами аналізу періодично здійснювати необхідну ротацію партнерів по господарських операціях;
відмова від надмірного використання оборотних активів в низьколіквідних формах. Підвищення рівня ліквідності цих активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства в майбутньому періоді. Однак таке уникнення ризику позбавляє підприємство додаткових доходів від розширення обсягів продажу продукції в кредит і частково породжує нові ризики, пов'язані з порушенням ритмічності операційного процесу через зниження розміру страхових запасів сировини, матеріалів, готової продукції;
відмова від використання тимчасово вільних грошових активів в короткострокових фінансових інвестиціях. Цей захід дозволяє уникнути депозитного і процентного рис-ка, проте породжує втрати від інфляційного ризику, а також ризику упущеної вигоди. Перерахований та інші форми уникнення фінансовим-вого ризику незважаючи на свій радикалізм у відкиданні від-ділових їх видів позбавляє підприємство додаткових джерел формування прибутку, а відповідно від-ріцательно впливає на темпи його економічного розвитку і ефективність використання власного капіталу. Тому в системі внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків їх уникнення повинно здійснюватися дуже зва-шенно при наступних основних умовах:
якщо відмова від одного фінансового ризику не тягне виникнення іншого ризику вищого чи однозначного рівня;
якщо рівень ризику непорівнянний з рівнем дохід-ності фінансової операції за шкалою "дохідність-ризик";
сслі фінансові втрати по даному виду ризику перевищують можливості їх відшкодування за рахунок власних фінансових коштів підприємства ;
якщо розмір доходу від операції, генеруючої певні види ризику, неістотний, тобто займає невідчутний питома вага в формованому позитивному грошовому потоці підприємства;
якщо фінансові операції не характерні для фінансової діяльності підприємства, носять інноваційний характер і по них відсутня інформаційна база, необхідна для визначення рівня фінансових ризиків і прийняття відповідних управлінських рішень.
Важливим напрямком нейтралізації фінансових ризиків є лімітування їх концентрації. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується зазвичай по тим їх видам, які виходять за межі допустимого їх рівня, тобто з фінансових операцій, здійснюваним в зоні критичного чи катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики здійснення ня різних аспектів фінансової діяльності.
граничний розмір (питома вага) позикових коштів, що використовуються в господарській діяльності. Цей ліміт встановлюється окремо для операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а в ряді випадків - і для окремих фінансових операцій (фінансування реаль-ного інвестиційного проекту; фінансування форми-вання оборотних активів тощо);
мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідної формі. Цей ліміт забезпечує формування так званої "ліквідної подушки", що характеризує розмір резервування високоліквідних активів з метою майбутнього погашення невідкладних фінансових зобов'язань підприємства. У якості "ліквідної подушки" в першу чергу виступають короткострокові фінансові інвестиції підприємства, а також короткострокові форми його дебіторської заборгованості;
максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві. Розмір кредитного ліміту, направлений на зниження концентрації кредитного ризику, встановлюється при формуванні політики надання товарного кредиту покупцям продукції;
максимальний розмір депозитного вкладу, що розміщується в одному банку. Лімітування концентрації депозитного ризику в цій формі здійснюється в процесі використання даного фінансового інструменту інвес-тування капіталу підприємства;
максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента. Ця форма лімітування направлена на зниження концентрації несистематичного (специфічного) фінансового ризику при формуванні портфеля цінних паперів. Для ряду інституційних інвесторів цей ліміт встановлюється в процесі державного регулювання їх діяльності в системі обов'язкових нормативів;
максимальний період відволікання коштів в дебіторську заборгованість. За рахунок цього фінансового нормативу забезпечується лімітування ризику неплатоспроможності, інфляційного ризику, а також кредитного ризику.
Лімітування концентрації фінансових ризиків є одним з найбільш поширених внутрішніх механізмів ризик-менеджменту, що реалізують фінансову ідеологію підприємства в частині прийняття цих ризиків і не вимагають високих витрат.