4.2. ЯКІСТЬ АКТИВІВ БАНКУ
Для забезпечення щоденної спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями структура активів комерційного банку повинна відповідати якісним вимогам ліквідності. З цією метою всі активи банку розбиваються на групи за ступенем ліквідності залежно від терміну погашення. Активи банку поділяються на високоліквідні активи (тобто активи, які забезпечують миттєву ліквідність): ліквідні активи, активи довгострокової ліквідності, загальної ліквідності та ліквідності за операціями з металами. До активів миттєвої ліквідності (високоліквідних) належать: готівка, дорогоцінні метали, кошти на кореспондентських рахунках кредитних організацій в банку Росії, кошти банків, поза-сінешні для розрахунків чеками, кошти кредитних організацій по кас-совому обслуговуванню філій; кошти учасників розрахунків у рас- парних небанківських кредитних організаціях, кошти учасників РЦ ОРЦБ, кошти учасників РЦ ОРЦБ для забезпечення розрахунків і за підсумками операцій на ОРЦБ; депозити, розміщені в Банку Росії, депозити до запитання, розміщені в кредитних організаціях і в банках-нерезидентах, кошти для розрахунків з використанням плас-тикових карт в кредитних організаціях і банках-нерезидентах, кошти, надані до запитання клієнтам банку - юридичним особам; вкладення в державні боргові зобов'язання та облігації внутрішнього і зовнішнього валютних позик, які не є забезпеченням за отриманими банками кредитами; вкладення в облігації Банку Росії, не обтяжені зобов'язаннями; Кошти на кореспондентських рахунках у банках-нерезидентах країн з числа "групи розвинених країн" за вирахуванням коштів на кореспондентських рахунках, в частині сум на які накладено арешт, а також коштів, списаних з рахунків клієнтів, але не проведених по кореспондентському рахунку кредитної організації через недостатність коштів.
До складу ліквідних активів, крім перерахованих високоліквідних активів, входять природні дорогоцінні камені, кошти на кореспондентських рахунках в кредитних організаціях - кореспондентам і банках-нерезидентах у ВКВ (за вирахуванням коштів на кореспондентських рахунках у банках-нерезидентах з числа "групи розвинених країн" у ВКВ), кошти на кореспондентських рахунках у банках-нерезидентах в іноземних валютах з обмеженою конвертацією і дорогоцінного металах, кошти учасників РЦ ОРЦБ, депоновані в розрахунковому центрі для гарантійного забезпечення розрахунків за операціями на секторах ОРЦБ; всі кредити , надані кредитною організацією в рублях і іноземній валюті (виключаючи пролонговані хоча б один раз і знову видані кредити в погашення раніше виданих позик), депозити та інші розміщені кошти, кошти, надані кредитною організацією, враховані векселі та інша заборгованість банку терміном погашення протягом найближчих 30 днів.
До активів довгострокової ліквідності належать всі кредити, видані банком, включаючи прострочені (за винятком позик, гарантованих урядом, позик під заставу державних цінних паперів і паперів місцевих органів влади, дорогоцінних металів у злитках); розміщені депозити і засоби, у тому числі в дорогоцінних металах, з рештою строком погашення понад рік, а також 50% гарантій і поручительств, виданих банком терміном понад рік.
Норматив ліквідності за операціями з дорогоцінними металами розраховується як відношення високоліквідних активів в дорогоцінних металах у фізичній формі до зобов'язань в дорогоцінних металах до запитання і з терміном запитання в найближчі 30 днів. Мінімальне значення нормативу встановлюється в 10%.
Ці нормативи застосовуються в процесі управління активами. Але найголовніше для побудови раціональної структури активів банку - витримати співвідношення між ліквідними і сумарними активами.
Розглянемо структуру активів банку з урахуванням вимог ліквідності (табл. 4.5).
З таблиці. 4.5 видно, що структура активів банку з позицій ліквідує-ності покращилася. Зросла частка високоліквідних активів на 3,4 пунк-ту. Ставлення ліквідних активів, включаючи високоліквідні, скла-вило 71,8%.
Активів з довгостроковою ліквідністю в банку немає. Активи середньострокової ліквідності знизилися. Вкладення банку в неліквідні і малоліквідні активи (будівлі, споруди) зросли.
Розглянемо динаміку нормативів ліквідності по КБ "Співдружність".
Встановлюючи раціональну структуру активів, банк повинен виконувати вимоги до ліквідності, а отже, мати достатній розмір високоліквідних, ліквідних і довгостроково ліквідних коштів по відношенню до зобов'язань з урахуванням їх термінів, сум і типів і виконувати нормативи миттєвої , поточної та довгострокової ліквідності (табл. 4.6).
Норматив миттєвої ліквідності розраховується як відношення суми високоліквідних активів банку до суми його зобов'язань по рахунках до запитання. Мінімально допустиме значення нормативу миттєвої ліквідності - 20%.
Норматив поточної ліквідності являє собою відношення суми ліквідних активів кредитної організації до суми її зобов'язань по рахунках до запитання і термін до 30 днів. Мінімально допустиме значення нормативу поточної ліквідності - 70%.
Норматив довгострокової ліквідності визначається як відношення всієї довгострокової заборгованості банку, включаючи видані гарантії та поруки, строком погашення понад рік до власних коштів (капіталу) банку, а також зобов'язаннями банку по депозитних рахунках, отриманими кредитами та іншими борговими зобов'язаннями строком погашення понад рік. Мінімально допустиме значення нормативу довгострокової ліквідності - 120%.
Норматив загальної ліквідності визначається як процентне співвідношення ліквідних активів і сумарних активів банку (за мінусом власної частки статутного капіталу, викупленого банком, просро-чинних відсотків по операціях з дорогоцінними металами і кредитами наданими, обов'язкових резервів, перерахованих в Банк Росії, коштів банків, внесених для розрахунків чеками, доходів федерального бюджету, що перераховуються на транзитний рахунок в Банк Росії, фінансування окремих державних програм за рахунок коштів федерального бюджету на поворотній основі і капітальних вкладень за рахунок коштів Мінфіну РФ, відшкодування різниці між розрахунковими і створеними резервами, сплаченого авансом купонного доходу за борговими зобов'язаннями, переоцінки цінних паперів, коштів у іност-ранной валюті та дорогоцінних металів, витрат банку, збитків, ис-пользуемя прибутку, несплачених відсотків за векселями). Міні-мально допустиме значення нормативу - 20%.
? Критерійний рівень показника - нижче 20%. За підсумками аналізу можна сказати, що норматив не виконувався за станом на 01.01.1998 р., 30.09.1998 р. і 01.01.1999 р. ВДУ кварталі спостерігалося зростання показника по відношенню до початку року. При цьому необхідно відзначити в I і в II кварталах різке падіння показника внаслідок різкого зниження розміру зобов'язань до запитання і ще більшого падіння суми високоліквідних активів. Станом на 01.01.1998 р., 30.09.1998 р. і 01.01.1999 р. розмір і норматив високоліквідних активів значно збільшилися. Станом на 1 січня 1999 р. норматив виконується і перевищує мінімальне значення на 13,5%.
Мінімально допустиме значення - 50%. Норматив поточної ліквідності не задовольняв поставленим критеріям в I і II кварталах через різке зниження рівня ліквідних активів по відношенню до зобов'язань. У III і IV кварталах зріс обсяг ліквідних активів і норматив почав рости. Станом на 1 січня 1999 р. норматив перевищує мінімально допустиме значення на 16,8%.
Мінімально допустиме значення нормативу встановлено у розмірі 20%. Більшу частину року норматив загальної ліквідності не виконувався і знижувався по відношенню до початку 1998 р. На початок 1999 р. норматив перевищує мінімальне значення на 1,9%.
Однак, забезпечуючи раціональну структуру активів, треба подбати, щоб можливості ліквідності не заважали виконанню вимог ризикованості та прибутковості активів.
Зважування активів за ступенем ризику провадиться шляхом множення залишку коштів на відповідному балансовому рахунку (рахунках) або їх частини на коефіцієнт ризику (у%), поділений на 100. Практично всі банківські активи піддаються певному ризику. Ступінь ризику своїх активів банк повинен визначати і підтри-проживати на рівні, відповідному чинному законодавству і політиці банку щодо цього. На основі результатів вивчення структури активів банку можна аналізувати різні види рис-ков. Так, процентний ризик може бути визначений на основі структурування активів залежно від прибутковості. Однак основний ризик в банківській справі полягає в можливості Втрати банком коштів за конкретними операціями. Саме при визначенні цього виду ризику використовуються результати вивчення структури активів. Маючи питомі ваги кожної групи активів в їх загальній сумі і привласнивши кожній групі коефіцієнт ризику, можна визначити ступінь ризику в цілому по банку. Побудуємо послідовність груп банківських активів в порядку зростання ступеня ризику і присвоїмо кожній групі порядковий номер, цей номер і визначатиме коефіцієнт ризику.
Згрупуємо активи банків залежно від ступеня ризику і визначимо їх питомі ваги в загальній сумі.
Для оцінки стану якості активів кредитних організацій вони поділяються на 5 груп виходячи зі ступеня ризику вкладень та можливої втрати частини вартості. Інструкцією ЦБ РФ № 1 від 1 жовтня 1997 р. встановлює такі коефіцієнти ризику по групах активів (табл. 4.7).
З таблиці. 4.7 видно, що банк має зведений ризик активів у розмірі 106 325 400 000 руб., Або 95% розміру активів. Отже, банк веде ризиковану політику і потребує термінового переструктуруванні активів. У банку невдалий розподіл активів за групами ризику (табл. 4.8).
З цього випливає, що банк не диверсифікує ризики за всіма активами, займається в основному однотипними операціями з кредитування.
Однак розгляд активів за ступенем ризику вимагає аналізу не тільки обсягу і питомої ваги активів, зважених за ступенем ризику, не тільки знаходження питомих ваг кожної групи ризику, а й аналізу обсягів критичних і неповноцінних активів, а також їх мінливості. При цьому особлива увага приділяється кредитної діяльності банку, так як вона продовжує займати значне місце в роботі банку, ставлячись до операцій найвищої, п'ятої групи ризику.
Для здійснення даного аналізу необхідно додатково враховувати наступні показники:
Загальний обсяг кредитів, розрахований як сума залишків по позичкових рахунках підприємств, фізичних осіб і банків.
Обсяги та питомі ваги в загальній сумі кредитного портфеля банку довгострокових, середньострокових, короткострокових позик і позик до запитання, а також обсяги і питомі ваги позичок по різних секторах економіки або окремим позичальникам. Цей аналіз можна деталізувати, наприклад, шляхом зіставлення короткострокових кредитів за окремими економічними контрагентам і загальної суми короткострокових позичок.
Середні процентні ставки по групах позичок.
Обсяг простроченої заборгованості та її ставлення до загальної суми виданих позик.
Обсяг великих кредитів, виданих банками.
Обсяг позик, зважених за ступенем ризику відповідно до вимог ЦБ РФ, і 50% зобов'язань позичальника по відношенню до капіталу банку.
Те ж щодо інсайдерів і групам взаємопов'язаних позичальників.
Обсяги та питомі ваги груп кредитів з різним ступенем ризику і забезпеченням, розраховані відповідно до вимог ЦБ РФ.
Показники руху залишків на рахунках факторингових і лізингових операцій.
Це дасть можливість охарактеризувати динаміку розвитку факторингових та лізингових операцій.
Важливим є розрахунок коефіцієнта захищеності від ризику, що характеризує граничну частку простроченої заборгованості в активах, приносять дохід, яку банк може покрити за рахунок чистого прибутку і резервів.
Далі корисно розрахувати такі коефіцієнти.
Коефіцієнт ефективності використання активів. Він розраховується як відношення середніх залишків по активних рахунках, приносить дохід, до середніх залишків по всіх активних рахунках. Цей коефіцієнт показує, яка частина активів приносить дохід.
Коефіцієнт використання депозитної бази для кредитів. Розраховується як відношення середньої заборгованості по кредитах до середніх залишків за депозитними рахунками.
Всі ці показники дають можливість проаналізувати кредитну політику банку, раціональність структури активів, ступінь ризику активних операцій та їх вплив на ліквідність, прибутковість і рентабельність банку.
Крім кредитних вкладень в активі комерційного банку присутні інші статті, що представляють собою активи, що приносять дохід. До них відносяться вкладення в цінні папери (державні і не-державні), вкладення в операції з іноземною валютою. Відповідно необхідно визначити обсяги цих активів і струк-туріровать їх за тими ж критеріями, що і кредитні вкладення. Корисно також розраховувати співвідношення кредитних вкладень з іншими вкладеннями, які приносять дохід, і порівняти з даними інших банкою.
Узагальнюючим показником в аналізі раціональної структури активів є відношення активів, що приносять дохід, до загальної суми активів.
Співвідношення нетто і брутто-активів свідчить про ризикованість активів. Очищені від ризику активи не повинні становити менше 0,65 і більше 1.
Активи-неттo
Активи - брутто
Сума активів, що приносять процентний дохід, склала 117 600 000 000 руб., Що вище відповідної дати минулого року на 96,3 млрд руб. (Табл. 4.9). Питома вага "працюючих" активів зріс з 65,8 до 80,4%. Основна сума активів, що приносять процентний дохід (79,38%), розміщена в одноденних і короткострокових вкладеннях в цінні папери через закордонні банки-кореспонденти, у тому числі в The Bank of New York.
Ефективність кредитних вкладень розглянутого банку дуже висока, але ці показники повинні супроводжуватися даними про прибутковості, рентабельності активів банку, так як прибуткові активи не завжди працюють ефективно (табл. 4.10).
Значним показником є рівень дохідних активів. Для його розрахунку недостатньо врахувати лише активи, що приносять дохід, але й слід скорегувати активи, що приносять дохід на суму кредитів, із зміненими умовами кредитного договору або погашення, сумнівні активи з високою можливістю втрат (ДКО, ОФЗ з накопиченим купонним доходом, кредити, віднесені до 3-й або 4-й групі ризику), нестандартні, що не типові для банку активні операції, частку великих кредитів.
д-3 Активи, що не приносять дохід - брутто
Якщо цей показник перевищує 40%, то з цього випливають зниження ліквідності і несвоєчасне повернення коштів.
Однак, незважаючи на високі прибутковість, рентабельність і при-бильность і питома вага працюючих активів, у банку є загроза недотримання показника ліквідності через низьку частку непрацюючих активів. До останніх відносяться:
Грошові кошти:
а) каса;
б) інші грошові кошти.
Кореспондентські рахунки.
Резерви в ЦБ РФ.
Безпроцентні позики, а також прострочені, по яких не пла-тятся відсотки.
Капітальні вкладення:
а) основні засоби;
б) капітальні витрати.
Інші дебітори.
Інші активи.
Враховуючи всі перелічені фактори, а саме вимоги ліквідності, прибутковості та ризикованості активів, у міжнародній практиці застосовується рейтингова система оцінки якості активів, що включає як одна з основних вимог розмір критичних і неякісних активів.
При розрахунку обсягу критичних і неповноцінних активів враховуються:
зважений класифікаційний показник;
класифікаційний показник і тренди (зміни).
Зважений класифікаційний показник використовується у світовій практиці для розрахунку очікуваних збитків за виданими позиками і створення резерву на можливі втрати за кредитними операціями. Він розраховується як добуток щорічного коефіцієнта списання позик на збитки по групах кредиту та відсотки ризику по відповідній групі кредитів.
Величина зваженого класифікаційного показника розраховується множенням суми відповідної групи активів на коефіцієнт ризику. Класифікаційні показники (коефіцієнти ризику) визначають обсяг необхідних резервів по групі критичних і неякісних активів. Якщо розраховані на їх основі резерви дорівнюють або перевищують сукупний капітал банку, то даний банк належить до групи ненадійних. Однак ставлення зважених класифікацій до загального капіталу залишається основним показником, який визначає якість активів. Рейтинг містить 5 типів оцінок:
Рейтинг 1 (сильний)
Зазвичай так оцінюються активи, коли общевзвешенние класифікації не перевищують 5% сукупного капіталу. Невелике перевищення 5% не суперечить рейтингу 1, якщо економічне становище хороше і керівництво продемонструвало свою здатність ефективно справлятися з проблемними активами. Але якщо розглянутий випадок виходить за рамки вищевикладеного або якщо існують до-даткові проблеми з концентрацією інвестицій або кредиту, проблеми, пов'язані з великою часткою "непрацюючих" активів, інших "особливо упо-мянутих", або з великим інвестуванням в фіксовані (постійне-ні) активи, то використовується інший, нижчий рейтинг, навіть якщо зва-шенние класифікації не перевищують 5% від загального капіталу.
Рейтинг 2 (задовільний)
При застосуванні позитивною або негативною оцінки потрібно керуватися тими ж мотивами та інструкціями, що і раніше, але з урахуванням того, що зважені класифікації не повинні перевищувати 15% від загального капіталу.
Рейтинг 3 (посередній)
Керуватися тими ж мотивами, що вказані вище з урахуванням того, що зважені класифікації не повинні перевищувати 30% від загального капіталу.
Рейтинг 4 (критичний)
З урахуванням того, що зважені класифікації не повинні перевищувати 50% від загального капіталу.
Рейтинг 5 (незадовільний)
Так оцінюються активи, коли зважені класифікації перевищують 50% від загального капіталу. Поряд з перерахованими оцінками виділяються критичні фі-нансових чинники якості активів.
Обсяг класифікацій:
зважений класифікаційний показник;
загальний класифікаційний показник;
тренд відносин і кількості доларів.
Спеціально згадані позички - рівень і тренд.
- 3) Рівень, тренд і структура позичок, по яких не проводиться нарахування відсотків, і позик з переглянутими умовами.
Ефективність роботи позичкової адміністрації:
позичкова та інвестиційна політика;
обсяг і тренд кредитів, а також прострочених позик;
адекватність системи огляду і аналізу позичок.
Обсяг концентрації кредитів, що перевищує 25% капіталу.
Обсяг і характер угод з інсайдерами.
Зменшення оцінки портфеля цінних паперів.
У російській практиці для оцінки якості активів банками використовуються, як видно з раніше викладеного, всі перераховані напрямки, однак вони не відносяться до встановлених законодавчо і здійснюються банками самостійно, окрім згаданих вище нормативів.