4.1. СКЛАД І СТРУКТУРА АКТИВІВ
Під структурою активів розуміється співвідношення різних за якістю статей активу балансу банку до балансового підсумку. Якість активів банку визначається доцільною структурою його активів, диверсифікацією активних операцій, обсягом ризикових активів, обсягом критичних і неповноцінних активів і ознаками мінливості активів.
Активи комерційного банку можна розділити на чотири категорії: касова готівка та прирівняні до неї кошти; інвестиції в цінні папери; позики; будівлі та обладнання.
Проте кожен банк відчуває проблему при встановленні та дотриманні раціональної структури активів. Крім того, структура активів багато в чому визначається сформованими національними особливостями. Можна простежити ці особливості на прикладі структури активів низки банків (табл. 4.1).
Як видно з табл. 4.1, найвища частка каси та іншої готівки, коштів на рахунках в центральних банках: Іспанії (12,94%), Італії (7,86%) і Росії (6%). Найнижча - в банках Японії, США, Бельгії.
У країнах Європи (Франції і Німеччини), Великобританії питома вага самих ліквідних активів займає близько 3%. Це пояснюється, по-перше, різними резервними вимогами центральних банків окремих країн і, по-друге, розбіжностями між банками різних країн у класифікації активів.
Інвестиції в цінні папери склали: у банках Франції - 16,17%, Німеччини - 15,5%, Італії - 23,82%, Великобританії - 7,75%, Іспанії - 23,87 %, США - 2,15%, Бельгії - 6,4%, Японії - 10,15%, Росії - 9%. Таким чином, найвища частка інвестицій у цінні папери у бан-ков Іспанії, Італії. Найнижчі - у банків Бельгії, Великобританії та Росії.
При цьому основну частку вкладень в облігації казначейства використовують банки: Іспанії (10,05%), Франції (9,44%), Італії (5,34%). Найвища частка операцій з векселями відзначена у банків Іспанії 12,78%), Росії (9%), Італії (5,87%), Бельгії (4,70%). Найвищі вкладення в права участі та цінні папери філій відзначаються в банках Німеччини (4,03%)
Найбільшу питому вагу активів, вкладених в позичкові операції, спостерігається в банках Японії (83,25%), Німеччини (78,65%), Франції (66,06%), Італії (62,31%), Бельгії (62,95%), Росії (47%).
Найменший обсяг кредитних операцій - в банках США (19,90%), Іспанії (25,28%), Великобританії (28,14%).
Висока питома вага кредитів юридичним особам та населенню в банкахЯпоніі (58,25%), Німеччини (49,83%), Бельгії (37,32%), Росії (33%). Найменший - у Великобританії - 4,4%, США - 7,53%, Іспанії - 14,57%.
По активним міжбанківськими операціями лідирують банки Франції (35,12%), Італії (30,63%), Німеччини (28,82%), Бельгії (25,63%) і Японії (25 %). Найменший обсяг подібних операцій в банках Іспанії (10,71%), США (12,37%), Росії (14%).
Частка будівель та обладнання найвища в США (5,68%), Японії (6,60%) і Росії (5,0%). В інших країнах вона не досягає 1%.
Великі відмінності банків в питомих вагах інших активів пояснюються відмінностями в класифікації активів, зокрема транзитних операцій банків.
Проте можна побачити загальну картину диверсифікації активних операцій банків і проблеми, що стоять перед визначенням їх раціональної структури в окремій країні. Багато в чому це визначається особливостями законодавства та бухгалтерського обліку.
Наприклад, невисока активність банків Іспанії, США та Росії на міжбанківських ринках пов'язана з різними тенденціями. Так, в Іспанії виникли ситуації дефіциту грошової маси в банках в цілому і через обов'язкових резервів (12,94%), відтягують гроші з міжбанківського ринку. Ситуація обтяжується ще і тим, що в даній статті в банках Іспанії додатково враховуються і грошові документи до оплати і в обігу, що враховуються банками інших країн в інших активах. У США ситуація багато в чому пояснюється відображенням частки обов'язкових резервів в інших активах (66,12%). Це також від-тягівается кошти банку з міжбанківських ринків. У Росії ж подоб-ная ситуація пов'язана не стільки з високою часткою обов'язкових резер-вов (6%), скільки з наслідками платіжних кризи серпня 1995, 1998 рр.. на міжбанківському ринку.
Висока частка міжбанківських операцій банків Великобританії також випливає з того, що до їх складу входять і грошові кошти на першу вимогу і за короткостроковим повідомленню, і поміщені в банк на термін більше 30 днів.
Великий обсяг міжбанківських операцій в Бельгії пояснюється урахуванням в цьому розділі транзитних операцій банку.
Що стосується вкладень в облігації казначейства, то їх висока частка в банках Італії пов'язана з відображенням за цією статтею не тільки казначейських облігацій, а й всіх зобов'язань італійського государ-ства строком менше ніж на рік у всіх валютах . У Великобританії ж, навпаки, банки враховують за цією статтею тільки невраховані векселі Брітан1ского казначейства, а враховані векселі відображають по рядку "Векселі". У банках США за статтею "Облігації казначейства" відображаються федеральні фонди, продані або придбані за угодою з подальшим викупом.
Висока частка інших цінних паперів в банках Італії пояснюється тим, що до їх складу включені і депозитні сертифікати на відміну від банків інших країн.
У статтю документи на право участі в банках Італії включені інкасові переклади. Аналогічний порядок в банках Великобританії. У банках Іспанії в цих сумах додатково відображаються транзитні операції. У Бельгії - акцептовані та інші цінності, суми до виплати і отриманню. Цими відмінностями і пояснюються коливання питомої ваги зазначеної статті у структурі активів банків різних країн.
Частина транзитних операцій банків Великобританії, Іспанії, США, Бельгії відображається в інших активах, чим і пояснюється висока питома вага цієї статті.
Висока частка інших активів у банку Франції пов'язана з сильним впливом чеків в процесі інкасації. Низька частка цих операцій у банків Німеччини (0,81%) випливає з високої частки перерахувань і майже відсутнього чекового обороту.
Висока частка інвестицій у цінні папери у банків Іспанії та Італії знижує їх можливості з кредитування клієнтів банку.
З викладеного можна зробити висновок, що структура активів багато в чому визначається особливостями банківського законодавства та обліку, а також впливом зовнішнього середовища.
Однак якщо скористатися більш великої угрупованням складу активів за основними видами банківської діяльності (табл. 4.2), то можна зробити наступні висновки:
Основне місце в активних операціях банку займають кредитні. Їх частка коливається від 19,90 до 83,25%.
Друге місце серед банківських активів займають інвестиції в цінні папери (від 2,15 до 23,87%).
На третьому місці - касові активи (від 0,2 до 12,94%).
Частка інших активів обумовлена особливостями обліку і включає широкий спектр операцій від вкладень в основні фонди (будівлі та споруди) до різних розрахункових операцій банку (від 2 до 78%).
Проте, незважаючи на загальні тенденції в складі і структурі активів банків Росії і банків в інших країнах, кожен банк повинен прагнути до створення раціональної структури активів, яка залежить насамперед від якості активів.
Проте фінансова криза зумовила значні зміни в складі активів комерційних банків Росії.
З таблиці. 4.3 видно, що різко зросли іноземні активи (6,9 п.) і резерви (0,12 п.) в основному за рахунок зменшення вимог до нефінансових державним підприємствам (1,09 п.), нефінансовим приватним підприємствам і населенню (2, 97 п.).
У той же час структура активів істотно змінюється залежно від величини активів (табл. 4.4). Наприклад, якщо подивитися струк-туру балансу банку "Російський капітал" станом на 01.02.99 р., то можна помітити низьку частку кредитного портфеля - 7,36%, суще-дарські частки портфеля цінних паперів - 33,06%, кореспондентських рахунків - 29,57% та інших активів - 20%.
По балансу ЦБ "Європейський трастовий банк" на ці ж дати ми побачимо протилежні тенденції: а саме зростання високоліквідних активів і кредитного портфеля і зменшення портфеля цінних паперів. Структура активів КБ "Співдружність" на початку 1999 р. доставила: кредити -12,27%;
портфель цінних паперів -65,19%;
готівку -9 , 79%.
Отже, структура активів визначається не тільки обсягом активів і зовнішніми обставинами, а й політикою конкретного банку в напрямку поліпшення якості активів.
У цьому плані суттєвим є підрозділ активів на ак-тиви-брутто та активи-нетто (очищені від ризику та інших статей). Структура активів-брутто I. Активи, що не приносять доходу:
грошові кошти, кореспондентські рахунки в інших банках, ФОР, основні засоби, нематеріальні активи, дебітори, кошти в розрахунках, використання коштів бюджетних і позабюджетних фондів,
фінансування капвкладень, капітальні витрати, поточні витра-ти, витрати майбутніх періодів, переоцінка валютних коштів і цінних паперів, абстрактні кошти з прибутку, збитки звітного року та минулих років.
І. Активи, що приносять дохід:
довгострокові, середньострокові і короткострокові позики клієнтам, банкам і населенню, прострочена заборгованість по позичках і відсоткам, факторинг, лізинг, участь, цінні папери, видані гарантії.
III. Усього активів-брутто.
У структурі балансу-нетто активи зменшуються на величину регулюючих, накопичувальних і транзитних рахунків.
Структура активів-нетто:
I. Активи, що не приносять доходу:
грошові кошти, кореспондентські рахунки в інших банках, ФОР, основні засоби та нематеріальні активи за залишковою вартістю, дебітори в розмірі перевищення кредиторів.
І. Активи, що приносять дохід:
довгострокові, середньострокові і короткострокові позики за вирахуванням резервів на покриття втрат по позиках, виданих клієнтам, банкам і фізичним особам в рублях і валюті. Факторинг і лізинг за вирахуванням раніше створеного резерву під знецінення вартості цих операцій. Цінні папери за вирахуванням резервів під знецінення цінних паперів, векселів, заморожених зобов'язань.
Ставлення активів-нетто до активів-брутто дає уявлення про раціональну структуру активів, яка залежить насамперед від якості активів.
Окремі показники діяльності кредитних організацій Росії, згруповані за величиною активів, показують вплив об'ємних характеристик на раціональність структури активів (табл. 4.4).