5.2. Капітал: сутність, трактування
У рамках економічного підходу реалізується так звана фізична концепція капіталу, який розглядається в широкому сенсі як сукупність ресурсів, що є універсальним джерелом доходів суспільства, і підрозділяється на: (а) особистісний (невідчужуваний від його носія, т . тобто людини), (б) приватний і (в) публічних союзів, включаючи державу. Кожен з двох останніх видів капіталу, в свою чергу, можна поділити на реальний і фінансовий. Реальний капітал втілюється в матеріально-речових благах як факторах виробництва (будівлі, машини, транспортні засоби, сировина та ін.); фінансовий - в цінних паперах та грошових коштах. У відповідності з цією концепцією величина капіталу обчислюється як підсумок бухгалтерського балансу по активу.
В рамках бухгалтерського підходу, реалізованого насамперед на рівні господарюючого суб'єкта, капітал трактується як інтерес власників цього суб'єкта в його активах, тобто термін «капітал» у цьому випадку виступає синонімом чистих активів, а його величина розраховується як різниця між сумою активів суб'єкта і величиною його зобов'язань. Таке уявлення відомо як фінансова концепція капіталу і виражається формально наступній балансовою моделлю:
Відповідно з цим підходом величина капіталу обчислюється як підсумок розділу III «Капітал і резерви» бухгалтерського балансу.
Обліково-аналітичний підхід є, по суті, деякою комбінацією двох попередніх підходів і використовує модифікації фізичної та фінансової концепцій капіталу. У цьому випадку капітал як сукупність ресурсів характеризується одночасно з двох сторін: (а) напрямів його вкладення (капітал як єдина самостійна субстанція не існує і завжди вбирається в деяку фізичну форму) і (б) джерел походження (звідки отриманий капітал, чий він). Відповідно виділяють дві взаємопов'язані різновиду капіталу: активний і пасивний капітали. Активний капітал - це виробничі потужності господарюючого суб'єкта, формально представлені в активі його бухгалтерського балансу у вигляді двох блоків - основного і оборотного капіталів (див. рис. 5.1). Пасивний капітал-це довгострокові джерела коштів, за рахунок яких сформовані активи суб'єкта; вони поділяються на власний і позиковий капітали (див. рис. 5.2).
Рис. 5.1. Структурний подання активного капіталу
Рис. 5.2. Структурний подання пасивного капіталу
Власний капітал є частина вартості активів підприємства, дістати його власникам після задоволення вимог третіх осіб. Оцінка власного капіталу може бути виконана формально (причому одним із двох способів: за балансовими оцінками, тобто за даними поточного обліку і звітності, або ринковим оцінками) або фактично, тобто у разі ліквідації підприємства. У відомому сенсі власний капітал можна трактувати як аналог довгострокової заборгованості підприємства перед своїми власниками (дане твердження не слід розуміти буквально, оскільки власне підприємство не має зобов'язання повернути кошти власникам; останні можуть отримати визначений-ний еквівалент вкладених ними коштів або через механізми ринку, або після ліквідації підприємства). Формально власний капітал представлений в пасиві балансу в тій чи іншій градації; основними його компонентами є статутний, додатковий і резервний капітали, а також нерозподілений прибуток.
Позиковий капітал є грошова оцінка коштів, наданих підприємству на довгостроковій основі третіми особами. На відміну від власного позиковий капітал: (а) підлягає поверненню, причому умови повернення обговорюються на момент його мобілізації; (б) постійний в тому сенсі, що з позиції постачальників капіталу номінальна величина основної суми боргу не змінюється (якщо банк надав довгостроковий кредит у розмірі 10 млн дол, то саме ця сума і буде повернута; навпаки, вкладення аналогічної суми в акції може з плином часу супроводжуватися як доходами, так і втратами).
Формально позиковий капітал представлений в пасиві балансу як сукупність довгострокових зобов'язань підприємства перед третіми особами, а його оосновнимі компонентами є довгострокові кредити і позики, в тому числі облігаційні.
Відповідно до обліково-аналітичним підходом величина капіталу обчислюється як сума підсумків розділу III «Капітал і резерви» та IV «Довгострокові зобов'язання» бухгалтерського балансу.
З позиції матеріально-речового уявлення капітал, як і всі інші види джерел, знеособлений, тобто він розпорошений по різних активах підприємства. У цьому сенсі наявність власного і позикового капіталів ні в якому разі не можна представляти, наприклад, таким чином, що частина коштів на розрахунковому рахунку є власними, а частина позиковими. Всі кошти, показані в активі балансу, за винятком фінансової оренди, є власними коштами підприємства, але от профінансовані вони з різних джерел. У разі ліквідації підприємства задоволення вимог осіб, які надали свої кошти підприємству, здійснюватиметься відповідно до закону в певній послідовності і сумою.
Необхідно ще раз підкреслити, що ні в якому разі не слід змішувати засоби та їх джерела. Якщо в балансі показано, що на підприємстві створено резервний капітал у розмірі 600 тис. руб., Це ні в якому разі не означає, що
Рис. 5.3. Структура джерел коштів підприємства
дана сума грошей зберігається у вигляді деякого резерву як товар на складі; це означає лише, що в системі обліку за рахунок нерозподіленого (тобто невиплаченої власникам) прибутку сформований джерело (фонд), який по суті являє собою частину капіталу власників, а способи використання цього фонду обмежені законодавством. Що стосується власне зазначених 600 тис. руб., То вони розпорошені по різних активами: основні засоби, дебітори, грошові кошти та ін Тому купити щось за рахунок фонду (джерела) неможливо - всі покупки в кінцевому підсумку робляться за рахунок наявних грошових засобів. Джерела коштів, показані в пасиві балансу, по суті, ідентифікують осіб (власники, контрагенти, бюджет, працівники), які прямо або побічно надали свої кошти підприємству і яким зрештою ці кошти в тій чи іншій сумі будуть повернуті.