Класифікація банківських ризиків
В принципі до класифікації ризиків банківської діяльності можливі два підходи: укрупнений і деталізований.
Перший підхід дозволяє виділити всього декілька найбільш важливих видів ризиків, але таких, які в більшості своїй можуть мати місце не тільки в бан-ковской діяльності. Деталізований же підхід може бути специфічно банківським. При цьому в обох випадках необхідно розрізняти щонайменше два рівні практичного прояву ризиків:
перший (базовий) рівень, що включає в себе окремі конкретні (самостійні) види ризиків, кожен з яких може реалізуватися незалежно від інших;
другий рівень, який представлений «збиральними» поняттями (процесами), результуючими підсумкові ефекти реалізації ризиків першого рівня.
З урахуванням викладених вище міркувань перелік банківських ризиків в рамках укрупненого підходу може бути представлений таким чином.
Конкретні ризики:
кредитний ризик - ризик невиконання позичальником банку своїх зобов'язань за кредитним договором;
процентний ризик - ризик несприятливих (для даного банку) коливань ринкових ставок за залучені і розміщуються грошові ресурси;
фондовий ризик - ризик несприятливих (для даного банку) коливань курсів цінних паперів (включаючи і такі коливання цін похідних фінансових інструментів);
валютний ризик - ризик несприятливих (для даного банку) коливань курсів грошових одиниць іноземних держав або міжнародних грошових одиниць.
«Збірні »(« суммирующие ») ризики:
ризик неліквідності (втрати ліквідності);
ризик виникнення збитків;
ризик зменшення капіталу до небезпечно низького рівня;
ризик неплатоспроможності (банкрутства).
Окремі питання пов'язані з тим, що називається валютним ризиком. По-перше, чи можна валютний ризик ставити в один логічний ряд з названими вище конкретними ризиками: кредитним - якщо кредит виданий у валюті, процентним - якщо маються на увазі коливання ринкових курсів грошових ресурсів у вигляді валюти (НЕ рублів), фондовим - якщо номінал цінних паперів, з якими банк проводить операції, виражений в валюті? По-друге, якщо є «валютний ризик», то чи не повинен мати місце і «рублевий ризик»? Тут можна висловити наступні міркування.
1. Якщо мати на увазі банк, що працює тільки з рублями, то всі його ризики (кре-дітно, процентні, фондові, а також, можливо, інші) опиняться «карбованцевими», тобто будуть мати тільки карбованцеве вираз. Якщо ж мова йде про уповноваженому банку (що має право працювати не тільки з рублями, а й з валютами), то практично всі конкретні ризики, які він змушений приймати, можуть мати або карбованцеве, або валютне «вимір» залежно від того, в яких грошах він проводить ті чи інші свої операції. У цьому контексті , коли рублі або яка-небудь валюта розглядаються просто як рахункова одиниця, згадка про валютний ризик на одному логічному рівні з кредитними, процентними і фондовими видами ризиків було б необгрунтованим. Іншими словами, в цьому випадку з власне грошовими одиницями ніякі ризики не повинні зв'язуватися .
2. Вище валютний ризик був визначений як ризик несприятливих (для даного банку) коливань курсів грошових одиниць іноземних держав або міжнародних грошових одиниць. Вважається, що Банк Росії визначає офіційні курси іноземних валют до рубля (см . п. 1.1 Положення ЦБ «Про встановлення Центральним банком РФ офіційних курсів іноземних валют до російського рубля» від 19 грудня 2001 р. № 169-П). Але з тим же успіхом можна вважати, що він визначає курси рубля до валют (це краще всіх розуміють експортери). Тоді можна говорити і про несприятливі для тих або інших банків коливаннях курсів рубля. І в цьому сенсі «рублевий ризик» - поняття не менше правомірне, ніж «валютний ризик». Відповідно валютний та рублевий ризики - вйди конкретних ризиків, пов'язані з несприятливими коливаннями їх курсів. Мабуть, їх можна розглядати як парне поняття.
Тепер звернемося до деталізованому підходу до банківських ризиків. Тут почати слід з витрат, з якими у будь-якого банку може виникнути ціла маса конкретних фінансових ризиків, що не враховуються в наводив вище їх переліку. Всі вони представляють собою вирази надмірного, необгрунтованого, невиправданого збільшення витрат банку (порівняно або з показниками попередніх періодів, або з середніми для банківського сектора показниками, або інші варіанти). Виходячи з класифікації банківських витрат це можуть бути такі конкретні види ризиків.
1. Ризики невиправданого збільшення процентних витрат, т.е . сплачених банком відсотків за залучені ним кошти (отримані кредити, позики, вклади, депозити), у тому числі залучені за допомогою випущених банком цінних паперів. Окремими випадками тут можуть бути раніше вже згадувані процентний і фондовий ризики.
2. Ризики невиправданого збільшення непроцентних витрат, тобто інших (крім процентних) витрат на проведення всіх операцій банку, а саме: витрат на заробітну плату і матеріальне заохочення співробітників; витрат на утримання апарату управління; сплачених банком комісійних; виплачених банком дивідендів; експлуатаційних витрат; витрат, пов'язаних із створенням резервів на покриття можливих збитків від кредитних і деяких інших операцій банку та відносяться на собівартість таких операцій.
Зазначені дві групи ризиків правомірно буде об'єднати одним поняттям - ризики невиправданого збільшення операційних витрат (витрат, необхідних для забезпечення функціонування банку).
Ризик втрат від переплати податків і зайвого внесення інших обов'язкових платежів.
Ризик збитку через сплати штрафів , пені та неустойок.
Ризик збитку від реалізації майна.
Ризик збитку у вигляді негативних курсових різниць від переоцінки належать банку деяких видів активів. Окремими випадками тут можуть бути фондовий і валютний ризики.
Останні чотири види ризику також можна об'єднати одним поняттям - ризики невиправданого (непередбаченого) збільшення неопераційних витрат.
Ризики невиправданого збільшення операційних та неопераційних витрат банку представляють собою «суммирующие» ризики проміжного рівня, які в ряді випадків будуть в негативному плані прямо впливати на рівень ліквідності банку, його доходи (якщо відбувся ризик веде до зростання собівартості продуктів банку) і капітал, а опосередковано в кінцевому рахунку - на його прибутковість.
Аналогічний вплив на фінансові показники діяльності банку можуть надавати також самостійні групи ризиків втрат і знецінення активів і ризиків упущених вигод.
Тепер розглянемо доходи банку і ризики, потенційно з ними пов'язані . Відповідно до класифікації банківських доходів тут можна виділити наступні конкретні види ризиків.
Ризики зменшення доходів від пасивних операцій, які банк може отримувати у формі комісій, зокрема, за відкриття рахунку, ведення рахунку, видачу клієнту виписок з його рахунку, видачу готівки, закриття рахунку. Комісійні доходи даного роду можна вважати доходами від операційної (основної) діяльності банку.
Ризики зменшення доходів від активних операцій - «підсумовуюче» поняття, що узагальнює ризики двох видів.
А. Ризики зменшення операційних доходів, а саме:
- процентних доходів (отриманих банком відсотків): за видані кредити і позики; за депозити, які він розмістив в інших банках; за борговими цінними паперами інших емітентів, придбаним банком; за лізинговими операціями; за іншими активними операціями (приватними випадками тут можуть бути кредитний, фондовий та валютний / рублевий ризики);
непроцентних доходів, отриманих банком від валютообмінних операцій (окремий випадок - власне валютний / рублевий ризик), операцій довірчого управління, пайової участі в діяльності інших юридичних осіб (отриманих банком дивідендів на належні йому акції або паї таких осіб);
доходів, одержуваних за інформаційні, навчальні, консультаційні послуги банку;
доходів випадкового (нерегулярного) характеру, в тому числі: доходів від реалізації майна банку (дохід утворюється у випадку, якщо ринкова ціна такого майна виявиться більше його балансової оцінки; в іншому випадку вийде збиток); доходів у вигляді позитивних курсових різниць від переоцінки належать банку цінних паперів, валюти , дорогоцінних металів і деяких інших активів (з тим же уточненням, що і в попередньому пункті); доходів від реалізації застав, свого часу отриманих банком в забезпечення кредитів.
Всі перераховані ризики зменшення доходів, якщо вони реалізуються, негативно впливають на рівень ліквідності і капітал банку, а також на його прибутковість (опосередковано або прямо) і платоспроможність.
Як вже зазначалося, всі перераховані ризики, пов'язані з витратами, доходами, а також ризики втрат і знецінення активів і ризики упущених вигод можуть виражатися або тільки в рублях, або в рублях і валютах.
Отже, якщо застосувати більш детальний підхід і при цьому користуватися поняттями, адекватно відбивають банківську практику, т . е. мовою, зрозумілою банківським працівникам, то види банківських ризиків можна представити таким чином.
Конкретні ризики:
ризики невиправданого збільшення операційних витрат - ризики невиправданого збільшення процентних витрат ; ризики невиправданого збільшення непроцентних витрат;
ризики невиправданого (непередбаченого) збільшення неопераційних витрат;
ризики зменшення доходів від пасивних операцій;
ризики зменшення доходів від активних операцій - ризики зменшення операційних доходів (процентних та непроцентних); ризики зменшення неопераційних (інших) доходів;
ризики втрат і знецінення активів;
ризики упущених вигод.
«Збірні» «суммирующие» ризики:
ризик неліквідності (брак поточної ліквідності);
ризик зменшення (неотримання) доходів;
ризик зменшення (неотримання) прибутку, виникнення (збільшення) збитків;
ризик зменшення капіталу до небезпечно низького рівня;
ризик неплатоспроможності (банкрутства).
Як бачимо, при більш детальному погляді на проблему виявляється, що видів банківських ризиків досить багато, що зайвий раз підкреслює значимість їх кращого вивчення.
Рівень (ступінь) банківських ризиків визначається трьома поняттями.
Повний ризик - припускає втрати, рівні або порівнянні із вкладеннями банку в операцію. Так, сумнівний, безнадійний або втрачений кредит характеризується повним, т.е . 100-процентним, ризиком. Прибутки від даної операції банк не отримує, а сама операція знаходиться в зоні неприпустимого (неприйнятного) ризику.
Помірний ризик - відповідає втраті невеликий (приблизно до 30%) частини суми , витраченої банком на операцію (наприклад, якщо банку не повернуть або несвоєчасно повернуть деяку частку виданого ним кредиту або відсотків за кредит), однак за умови, що проведення такої операції все одно приносить прибуток у розмірі більшому, ніж потрібно для покриття допущеної банком втрати; в цьому випадку вважається, що операція знаходиться в зоні допустимого (прийнятного) ризику.
Низький ризик - дозволяє банку отримувати високу або прийнятну прибуток практично без втрат.
Ризики є сенс ділити також на відкриті - не піддаються або слабко піддаються попередження та мінімізації, і закриті - добре піддаються попередження та мінімізації.
Крім того, доцільно, мабуть, розрізняти фактори ризиків і самі ризики, що загрожують кожному окремо взятому банку і банківської системи в цілому (коли останні будуть ідентифіковані).