4.3. Класифікація податків
Найбільш популярною є класифікація податків за належністю до рівнів влади і управління: федеральні; регі-ональних; місцеві.
Першою частиною Податкового кодексу РФ встановлено такі податки і збори: 16 федеральних, 7 регіональних та 4 місцевих (табл. 4.1).
Федеральні податки в Російській Федерації визначені податковим законодавством і є обов'язковими до сплати на всій території країни. Перелік регіональних податків встановлено Податковим кодексом РФ, але ці податки вводяться в дію законами суб'єктів Федерації і є обов'язковими до сплати на території відповідного суб'єкта Федерації. Вводячи в дію регіональні податки, представницькі (законодав-тільні) органи влади суб'єктів Федерації визначають подат-говие ставки по відповідних видах податків (але в межах, визначених федеральним законодавством), податкові пільги, порядок і терміни сплати податків. Всі інші елементи ре-гіональних податків встановлені відповідним федеральним законом. Такий же порядок введення місцевих податків з тією лише різницею, що вони вводяться в дію представницькими органами місцевого самоврядування.
Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника податків. У зв'язку з цим при прямому оподаткуванні грошові відносини виникають безпосередньо між платником податків і державою. Прикладом прямого оподат-кування в російській податковій системі можуть служити: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток, податки на майно як юридичних, так і фізичних осіб та ряд інших податків. У даному випадку підставою для обкладання є володіння і користування доходами і майном.
Непрямі податки стягуються в сфері споживання, тобто в процесі руху доходів чи обороту товарів. Вони включаються у вигляді надбавки до ціни товару, а також тарифу на роботи або послуги і сплачуються споживачем. Власник товару, роботи або послуги при їх реалізації отримує з покупця разом з ціною і податкові суми, які потім перераховує державі. Тому непрямі податки нерідко називаються податками на споживання і призначаються для перенесення реального податкового тягаря на кінцевого споживача. Суб'єктом податку в даному випадку є продавець товару, який виступає в якості посередника між державою і фактичним платником податку. Прикладом непрямого оподаткування служать податок на додану вартість, акцизи і мита.